Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2001 Справа № 12/78
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючого
Суддів
за участю представників сторін:
позивача присутні
відповідача присутні
розглянув касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "ААА"
про перегляд у касаційному порядку рішення від ХХ.04.2001
арбітражного суду м.Києва
у справі № 000
за позовом Закритого акціонерного товариства "ААА"
до Приватного підприємства "ХХХ", м.Київ Товариства з обмеженою
відповідальністю "ІІІ", м.Київ
про стягнення 30431,51 дол.США.
Позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення 30431,51
дол. США в зв'язку з невиконанням взятих на себе договірних
зобов'язань по договору поруки № 9 від ХХ.09.2000 та кредитному
договору № 1 від ХХ.09.1999.
Рішенням арбітражного суду М.Києва від 26.04.2001 позов
задоволено, постановлено стягнути з рахунку ТОВ "ІІІ", м.Київ на
користь закритого акціонерного товариства "ААА" м.Київ 30431 дол.
51 цент та 304 дол. 32 цента державного мита.
В позові до приватного підприємства "ХХХ" відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням арбітражного суду м.Києва,
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення арбітражного суду
м.Києва від ХХ.04.2001, посилаючись на неправильне застосування
судом норм матеріального та процесуального права, а саме статті
162, 175 та 192 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і внаслідок
цього виніс неправомірне рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
ХХ.09.2000 позивачем та відповідачем 1) ПП "ХХХ" було укладено
Договір поруки № 9.
Згідно із зазначеним договором порукою були забезпечені
зобов'язання ТОВ "ІІІ" за кредитним договором № 1 від ХХ вересня
1999р., відповідно до якого позивач ХХ.09.1999 надав ТОВ "ІІІ"
кредит в сумі 60000,00 дол. США, а ТОВ "ІІІ" зобов'язалося не
пізніше 28 числа кожного місяця сплачувати позивачу відсотки за
користування кредитом з розрахунку 25% відсотків річних і
повернути кредит у такі строки:
- до 23,06.2000 - 30000,00 дол.США;
- до 23.09.2000-30000,00 дол.США.
Згідно з договором поруки № 9 від ХХ.09.2000 відповідач
зобов'язався солідарне з боржником (ТОВ "ІІІ") відповідати за
виконання останнім фінансових зобов'язань за кредитним договором №
1 в обсязі основного боргу та несплачених відсотків за
користування кредитом на загальну суму не більше 43783 дол. США.
ТОВ "ІІІ" здійснило повернення частини кредиту, з простроченням
встановлених строків і провело розрахунки по частині кредиту в
сумі 30000,00 дол.США.
Окрім цього, у строк, встановлений пунктом 1.1 кредитного договору
№ 1 та пунктом 2.3 договору поруки № 9 ні ТОВ "ІІІ", ні приватне
підприємство "ХХХ" не сплатили позивачу відсотки за користування
кредитом, починаючи з відсотків, нарахованих за вересень 2000р.
Сума прострочених відсотків, нарахованих по ХХ.11.2000 складала
1893 дол.США 71 цент.
Загальна сума заборгованості відповідачів перед позивачем складає
30431 дол. США 51 цент, в тому числі основного боргу в розмірі
30000,00 дол.США та 431 дол.США 51 цент відсотків за користування
кредитом.
Приймаючи рішення по справі, арбітражний суд М.Києва дійшов
висновку, що позивач ХХ.09.2000 не виконав вимог п.1.3. Договору
поруки № 9 від ХХ.09.2000, оскільки не підтвердив наявність
заборгованості станом на ХХ.09.2000, не надіслав будь-якого
повідомлення в адресу ПП "ХХХ" та відповідно з вини позивача, у
выдповыдача не настало зобов'язання оплатити частину боргу і тому
позивач не має підстав вимагати у відповідача (ПП "ХХХ") іншої
частини боргу. Крім того, листом від ХХ.10.2000 ТОВ "ІІІ"
зобов'язалось розрахуватись із ЗАТ "ААА" по кредитному договору №
1 самостійно і просило ПП "ХХХ" припинити подальші розрахунки з
ЗАТ "ААА" по договору № 9 від ХХ.09.2000 та у зв'язку з критичним
фінансовим становищем провести остаточні розрахунки безпосередньо
з ТОВ "ІІІ".
Також ТОВ "ІІІ" повідомило, що при продовженні розрахунків із ЗАТ
"ААА" вони не будуть мати можливості розраховувати взаємні вимоги
та погасити відповідний борг перед ПП "ХХХ", що виникне після
проведення зазначених оплат в адресу позивача.
За таких обставин, як зазначив суд, безпосереднім боржником за
кредитним договором є ТОВ "ІІІ" і тому позовні вимоги щодо ПП
"ХХХ" необгрунтовані.
Погодитись з зазначеними висновками арбітражного суду неможливо,
оскільки відповідно до ст.192 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в разі
невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають як
солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пункт 2.1 Договору поруки чітко визначає, що боржник та поручитель
відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Згідно з
статтею 175 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
при солідарному обов'язку кредитор
вправі вимагати виконання зобов'язання як від усіх боржників
разом, так і від кожного з них окремо, при чому як повністю, так і
в частині боргу. І саме так діяв кредитор, пред'являючи позов до
поручителя.
Жодне положення договору поруки не пов'язує відповідальність
поручителя перед кредитором з тим, що були виконані дії,
передбачені п. 1.3. договору.
Акт звірки взаєморозрахунків між кредитором та боржником та
письмове повідомлення від кредитора поручителю, передбачені
зазначеним пунктом, є лише документами, що підтверджують факт
заборгованості. Їх наявність або відсутність не породжує обов'язок
поручителя відповідати перед кредитором і навпаки, не звільняє
його від такого обов'язку. Цей обов'язок прямо витікає з Договору
поруки.
Прохання боржника до поручителя не проводити розрахунки з
кредитором не має юридичної сили, оскільки згідно з п.162 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
одностороння зміна умов договору або одностороння
відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків,
передбачених законом.
Щодо договорів поруки, таких випадків не передбачено.
Тобто, суд неправильно застосував норми матеріального права, а
саме статті 162, 175 та 192 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і
внаслідок цього виніс неправомірне рішення.
Вищенаведене свідчить, що судом невірно застосовані норми
матеріального права.
За таких обставин рішення арбітражного суду підлягає зміні.
Витрати по сплаті державного мита покладаються на відповідачів у
рівних долях.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ЗАТ "ААА" задовольнити частково.
2. Рішення арбітражного суду М.Києва від ХХ.04.2001 змінити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІІІ" та
Приватного підприємства "ХХХ" - солідарно на користь Закритого
акціонерного товариства "ААА" 30431 (тридцять тисяч чотириста
тридцять один) дол. США.
Видати наказ.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІІІ" на
користь Закритого акціонерного товариства "ХХХ" 76 дол. 8 центів
витрат по сплаті державного мита, про що видається наказ.
5.Стягнути з приватного підприємства "ХХХ" на користь Закритого
акціонерного товариства "ААА" 76 дол. 8 центів витрат по сплаті
державного мита, про що видається наказ.