ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2001 Справа N 17-3-23/01-6149
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Новікової Т.О. — головуючого,
Дроботової Т.Б.,
Божок В.С.
за участю представників:
позивача Гавриленко І.О. дов. від 28.11.01
№ 02/1784
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Іллічівського районного відділу Пенсійного
фонду м. Одеси
на постанову від 02.10.01
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 17-3-23/01-6149
за позовом прокурора Іллічівського району м. Одеси в
інтересах держави в особі Іллічівського
районного відділу ПФУ м. Одеси
до Акціонерного товариства “Машинобудівне
виробниче об'єднання “Оріон”
Про стягнення 14376,55 грн.
В С Т А Н О В И В:
Прокурор Іллічівського району м. Одеси звернувся до суду з
позовом в інтересах держави в особі Іллічівського районного
відділу ПФУ м. Одеси про стягнення 14376 грн. 55
коп. простроченої заборгованості по відшкодуванню пільгових
пенсій за 1-й квартал 2001 р., згідно звіту про нарахування
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування й інших
надходжень та витрачання коштів пенсійного фонду за 1-й квартал
2001 р. (форма № 4-ПФ).
Рішенням від 13.08.01 господарський суд Одеської області (суддя
С.В.Владимиренко) позовні вимоги задовольнив повністю, стягнув з
АТ “МВО “Оріон” на користь Іллічівського районного відділу
Пенсійного фонду України м. Одеси 14376,55 грн. основного боргу,
посилаюсь на Закон України “Про пенсійне забезпечення” та
наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед ПФУ.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду за
заявою відповідача переглянула рішення від 13.08.01 в
апеляційному порядку та постановою від 02.10.01 скасувала його,
в позові відмовила, посилаючись на відсутність в матеріалах
справи доказів, за який саме період виник борг в сумі 18190 грн.
93 коп. , а також на відсутність доказів в підтвердження
заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій за 1 кв. 2001
р., зазначених у п. 7.4 р. 7 Інструкції про порядок обчислення і
сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших
платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду
України (затвердженої постановою правління ПФУ від 03.06.99 р.
№ 4-6 із змінами та доповненнями).
Іллічівським райвідділом ПФУ м. Одеси подано до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову від
02.10.01 Одеського апеляційного господарського суду, в якій
просить її скасувати, а рішення від 13.08.01 у даній справі
залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування Одеським апеляційним господарським
судом норм матеріального права.
У касаційній скарзі вказується, що, приймаючи постанову,
Одеський апеляційний господарський суд не прийняв до уваги
наступне.
Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на
виплату пенсій за віком на пільгових умовах проводиться на
основі Закону України “Про пенсійне забезпечення” і не було
віднесено до збору на обов’язкове державне пенсійне страхування,
відповідно до Закону України “Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування”. Податковим платежем витрати на виплату і
доставку пенсій, згідно ст. 12 Закону України “Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування” стало лише після
вступу в дію Закону України “Про внесення змін до деяких законів
України” від 17.02.2000 року, що вступив в силу 15.03.01, тобто
після виникнення заборгованості. Тому не може бути розглянутим у
полі зору Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами і державними цільовими
фондами”. У зв'язку з цим і розстрочення заборгованості, і
списання пені (яка відповідно до діючого законодавства на той
час на вказану суму не нараховувалась) не можуть бути проведені.
До того ж це питання і не оскаржувалось ВАТ “Оріон”.
Крім того, у касаційній скарзі зазначено, що необґрунтовано
судом зроблений висновок про те, що сума, що стягується, є
боргом за 2000 рік, тоді як вона не підлягає ні списанню, ні
розстрочці.
Неправомірною є також і вказівка Одеського апеляційного суду на
те, що позивачем не надані необхідні докази, оскільки у суді
першої інстанції ці докази не вимагались, а в апеляційній
інстанції про необхідність подання документів були повідомлені
безпосередньо на судовому засіданні і не мали можливості надати
необхідні докази відразу, а час для надання доказів нам не був
наданий. Крім того, на той час, відповідно до п.п. 7.1, 7.5,
7.6, 7.7, 7.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати
підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору
на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а
також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України
платниками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій,
призначених відповідно до пунктів “б”—“з” статті 13 Закону
України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками
пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України “Про
пенсійне забезпечення”, є підприємства всіх форм власності та
господарювання.
Заслухавши доповідь судді Т.Дроботової та пояснення присутнього
у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні
матеріали на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в постанові Одеського
апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення від 13.08.01
господарського суду Одеської області та постанова Одеського
апеляційного господарського суду від 02.10.01 скасуванню з таких
підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у процесі перегляду справи апеляційний
господарський суд за наявними у справі і додатково поданими
доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної
скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість
рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ст. 38 вказаного кодексу, якщо подані сторонами докази є
недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
На підставі статті 43 зазначеного кодексу, господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується
на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому
процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
Законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь
встановленої сили.
Одеський апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення
господарського суду Одеської області, в мотивувальній частині
постанови посилається на відсутність доказів, підтверджуючих
період виникнення боргу, суми відшкодування, при цьому не надав
можливості позивачу надати визначені судом необхідні докази, не
звернув уваги на те, що у суді першої інстанції ці докази не
вимагались.
Крім того, суд не прийняв до уваги і не дав належної оцінки
доводам і доказам позивача з приводу виникнення причини боргу як
заборгованості по відшкодуванню витрат Пенсійного фонду України
на виплату пенсій за віком на пільгових умовах на підставі
Закону України “Про пенсійне зобов'язання”, а не як
заборгованості по збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування, відповідно до Закону України “Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування” і тому не може бути
розглянутим у полі зору Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними
цільовими фондами”.
Порушення судом вимог статті 42 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
Зважаючи на те, що передбачені процесуальним кодексом межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні суду, рішення господарського суду Одеської
області від 13.08.01 та постанова Одеського апеляційного
господарського суду підлягають скасуванню з передачею справи на
новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального суду України, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Іллічівського районного відділу ПФУ м. Одеси
задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.10.01 у справі № 17-3-23/01-6149 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської
області.
Головуючий Т. Новикова
Судді Т. Дроботова
В. Божок