ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.12.2001 Справа N 2-19/2386-2002
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Плахотнюк С.О., Грек Б.М., Плюшка І.А.
розглянула касаційну скаргу Фонду комунального майна
Сімферопольської міськради на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 23-31.07.2002 р. у справі 2-
19/2386-2002 за позовом прокурора м. Сімферополя в інтересах
представництва Фонду майна АР Крим у м. Сімферополі до фірми
“Пневмосервіс”
про розірвання договору та стягнення 8000 грн.
Касаційну скаргу розглянуто у відкритому судовому засіданні за
участю представників
Відповідача: Солодкова О.Е. (дов. від 27.03.2002 р.).
Позивач, повідомлений належним чином про час і місце розгляду
касаційної скарги своїх представників в судове засідання не
направив.
Рішенням господарського суду АР Крим від 11.03.2002 р. позов
задоволено. Договір № 315 від 04.12.2000 р. купівлі-продажу
розірвано. З фірми “Пневмосервіс” на користь Представництва
Фонду майна АР Крим у м. Сімферополі стягнуто 8000 грн.
неустойки.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23-31.07.2002 р. рішення від 11.03.2002 р. скасовано.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що відповідачем не
порушено умови п 7.2. договору № 31 від 04.12.2000 р., суму
заборгованості сплачено позивачу 23.01.2002 р. та 28.01.2002 р.
– тобто до початку розгляду справи по суті.
У касаційній скарзі Фонд комунального майна Сімферопольської
міськради просить скасувати постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 23.31.07.2002 р. як
прийняту при неправильному застосуванні норм матеріального
права, залишивши в силі рішення господарського суду АР Крим.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши на
підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування Севастопольським апеляційним господарським судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга Фонду комунального майна
Сімферопольської міськради підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, 04.12.2002 р. між сторонами спору було укладено
договір № 315 купівлі-продажу незавершеного обєкту – блоку
інженерних служб, який знаходиться за адресою м. Сімферополь,
вул. Балаклавська.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.3 договору покупець зобовязувався
сплатити 20000 грн. протягом 30 календарних днів з моменту
нотаріального посвідчення договору, після внесення 50 % вартості
обєкту покупцю надається відстрочка платежу до 01.12.2001 р.
Вартість обєкту було перераховано лише в січні 2002 року, тобто
після прийняття позовної заяви до розгляду, відповідач
прострочив оплату за договором на 57 днів – в порушення п 2.1.
договору. При цьому, боржником порушено п 5.1 договору щодо
завершення будівництва обєкту.
Севастопольський апеляційний господарський суд, повно
встановивши обставини справи, дав їм невірну правову оцінку.
Так, судом неправомірно не взято до уваги той факт, що
відповідачем порушено п 5.1 договору - не виконано умови щодо
строків завершення будівництва обєкту. Посилання на те, що
будівництво не було завершено в установлені строки по незалежним
від відповідача причинам, а тому не може бути підставою для
розірвання договору в даному випадку є помилковим, оскільки
відповідно до ст. 209 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка не
виконала зобовязання або виконала його неналежним чином, несе
майнову відповідальність при наявності вини, окрім випадків,
передбачених законом або договором. При цього, Законом України
“Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва”
та спірним договором правові наслідки невиконання умов договору
не вставляться в залежність від наявності вини.
Згідно зі ст. 19 вищезазначеного Закону України встановлення
строку завершення будівництва обєкту незавершеного будівництва
являється обовязковою умовою приватизації зазначеного обєкту, у
разі невиконання якого договір купівлі-продажу підлягає
розірванню.
При цьому, відповідно до п. 9 ст. 27 Закону України “При
приватизацію державного майна” у разі роірвання в судовому
порядку договору купівлі-продажу у звязку з невиконанням
покупцем договірних зобовязань приватизований обєкт підлягає
поверненню у державну власність.
Факт невиконання зобовязань за спірним договором № 315
04.12.2002 р. – порушення строків оплати та не завершення
будівництва у встановлений договором термін встановлено судовими
інстанціями, які приймали рішення у даній справі, і не
оспорюється відповідачем.
Таким чином, постанову Донецького апеляційного господарського
суду прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального
права.
З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 111-
11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської
міськради від 02.09.2002 р. № 234 на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 23-31.07.2002 р. у справі 2-
19/2386-2002 задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23-31.07.2002 р. у справі 2-19/2386-2002 скасувати.
3. Рішення господарського суду АР Крим від 11.03.2002 р. у
справі 2-19/2386-2002 залишити без змін.
Головуючий Плахотнюк С.О.
Суддя Грек Б.М.
Суддя Плюшко І.А.