ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2001 Справа N А-18/8
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Новікової Т.О. - головуючого
Дроботової Т.Б.
Божок В.С.
за участю представників:
-від позивача - Шкуренко Н.Н. дов. від 26.11.2001
Гулида Л.В. – дов. від 26.11.2001
-від відповідача - Лєдньова С.Ф. до. від 26.11.2001
Кульбашна К.Д.
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Дніпропетровську
касаційну скаргу
на постанову від 16.05.2001
арбітражного суду Дніпропетровської області
у справі № А-18/8
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Авіас”
до Державної податкової інспекції у
м. Дніпропетровську
Про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Дніпропетровську
№ 139-26-13420293/9808 від 22.12.2000
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Авіс” заявлена до суду вимога про визнання недійсним
рішення ДПІ у м. Дніпропетровську № 139-26-13420293/9808 від
22.12.2000 про донарахування ПДВ 409928 грн. та зменшення
бюджетного відшкодування ПДВ – 223537 грн., а також стягнення
фінансових санкцій за порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у вигляді штрафу за
заниження суми ПДВ у 1999 р. – 469928 грн. і за завищення суми
бюджетного відшкодування ПДВ – 223573 грн.
Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є акт
перевірки ТОВ “Авіас” з питань дотримання вимог податкового
законодавства України за період з 01.07.99 по 01.07.2000 в якому
зазначено, що ТОВ “Авіас” в порушення п. 11.1 ст. 4 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
включало до бази оподаткування у вересні – грудні 1999 р. збір
від продажу паливно-мастильних матеріалів в розмірі 7 відсотків,
який входить в ціну товарів.
Позивач вважає, що висновки перевіряючих стосовно неправомірного
невключення в базу оподаткування ПДВ у вересні-грудні 1999 р.
збору від продажу паливно-мастильних матеріалів протирічать
чинному законодавству.
Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в базу оподаткування підлягають
включенню всі види податків і зборів, що відносяться до
загальнодержавних.
Вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів містить
ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Оскільки даною статтею не передбачено включення збору від
продажу паливно-мастильних матеріалів до складу
загальнодержавних, останній не повинен включатись в базу
оподаткування ПДВ.
Арбітражний суд Дніпропетровської області рішенням від
01.02.2001 (суддя Тищик І.В.) позовні вимоги задовольнив
частково, а саме визнав рішення ДПІ у Дніпропетровську
№ 139-26-13420293/9808 від 22.12.2000 недійсним в частині
донарахування ПДВ у сумі 469928 та застосування штрафу
за заниження суми ПДВ у 1999 р. у розмірі 469928 грн.; зменшення
бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 3097 та застосування штрафу
за завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 3097 грн.
В іншій частині у позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що збір від продажу
паливно-мастильних матеріалів підлягає сплаті в силу частини
четвертої ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
однак, останній не віднесений до складу
загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) і не
підлягає включенню в базу оподаткування податком на додану
вартість.
Щодо завищення бюджетного відшкодування в сумі 220440 грн., то
суд на підставі вимог п. 7.4.5 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
прийшов до висновку про
правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій за
завищення суми бюджетного відшкодування не підтвердженої
податковими накладними.
Голова арбітражного суду Дніпропетровської області Плевако В.І.
за заявами сторін здійснив перевірку рішення від 01.02.2001 в
порядку нагляду і постановою від 16.05.2001 змінив його, визнав
рішення ДПІ у м. Дніпропетровську № 139-26-13420293/9808 від
22.12.2000 недійсним повністю, посилаючись на те, що сума 7%
збору не включається до бази оподаткування ПДВ операцій з
продажу товарів, у зв’язку з чим не відображається в податкових
накладних.
ДПІ у м. Дніпропетровську подала до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову наглядової інстанції
арбітражного суду Дніпропетровської області в якій просить
постанову від 16.05.2001 скасувати, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування арбітражним судом норм
матеріального права.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Дніпропетровську вказує на те, що
збір від продажу паливно-мастильних матеріалів згідно ст. 1
Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
віднесений до складу загальнодержавних податків і зборів
(обов’язкових платежів).
Ст. ст. 5,9 Закону України “Про джерела фінансування шляхового
господарства України” збір від продажу паливно-мастильних
матеріалів у розмірі 7 відсотків входить в число відрахувань і
зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання
автомобільних доріг загального користування України і являється
обов’язковим неподатковим платежем.
Таким чином, збір від продажу паливно-мастильних матеріалів не
тільки підлягає сплаті в силу частини четвертої ст. 1 Закону
України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
, а обов’язково
підлягає включенню в базу оподаткування податком на додану
вартість за 1999 рік згідно внесених змін до п. 4.1 ст. 4 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
Законом
України “Про внесення змін до деяких законів України з метою
стимулювання інвестиційної діяльності” від 15.07.99 № 977-ХІЦ.
Щодо застосування штрафу за завищення суми бюджетного
відшкодування у розмірі 220440 грн. яка не підтверджена
податковими накладними, то слід зазначити слідуюче.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь – яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органами
державної податкової служби суми податку, попередньо включені до
складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими
зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе
відповідальність у вигляді фінсанкцій, установлених
законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не
підтверджену зазначеним цим підпунктом документами.
Заслухавши доповідь судді Т.Дроботової та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові арбітражного суду Дніпропетровської області, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а
рішення від 01.02.2001 та постанова від 16.05.2001 – зміні з
таких підстав.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із змінами та доповненнями) база
оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,
визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з
урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших
загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), за
винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну
товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань
оподаткування.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які
суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що
передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через
будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів
(робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником
податку.
Обов’язковий характер відрахувань на дорожні роботи в період з
01.01.97 по 31.12.99 визначений частиною1 статті 9 Закону
України “Про джерела фінансування шляхового господарства
України”, частиною 4 статті 1 та частиною 2, 3 статті 2,
статтями 14.15 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
в редакції від 18.09.91 зі змінами, внесеними
Законами України від 19.04.97 № 221/97-ВР та від 16.12.97
№ 724/97-ВР, статтями 3,31 Закону України “Про Державний бюджет
України на 1997 рік”, статтями 6,27 Закону України “Про
державний бюджет на 1998 рік”, статтями 3,16 Закону України
“Про Державний бюджет України на 1999 рік”, що надає підстави
віднесення його до загальнодержавних податків, зборів
(обов’язкових платежів).
Згідно ст. 5 Закону України “Про джерела фінансування шляхового
господарства України” збір від продажу паливно-мастильних
матеріалів відноситься до складу відрахувань і зборів на
будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних
доріг загального користування України і відповідно до п. 9
вказаного Закону є обов’язковим неподатковим платежем.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час
розгляду спору ТОВ фірма “Авіас” не включила у базу
оподаткування ПДВ суми 7% збору від продажу паливно-мастильних
матеріалів.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що арбітражним
судом дана неправильна юридична оцінка обставин справи в частині
застосування ДПІ у м. Дніпропетровську вимог п. 4.1 статті 4
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
внаслідок чого помилково зроблено висновок про безпідставність
донарахування відповідачем ПДВ у сумі 469928 грн. та
застосування фінансових санкцій в сумі 469928 грн. за заниження
суми ПДВ у грудні 1999 р.
Щодо застосування фінансових санкцій за завищення суми
бюджетного відшкодування, колегія суддів вважає за необхідне
зазначити таке.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями.
У разі коли на момент перевірки платника податку податковим
органом суми податку, попередньо включені до складу податкового
кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим
підпунктом документи, платник податку несе відповідальність у
вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,
нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену
зазначеними цим підпунктом документами.
В даному випадку сума завищення бюджетного відшкодування за
грудень 1999 року у розмірі 220400 грн. виникла у зв’язку з
донарахуванням сум податкових зобов’язань за вересень-грудень
1999 року, а не в наслідок віднесення до податкового кредиту сум
ПДВ, які сплачені (нараховані) ТОВ “Авіс” і не підтверджені
податковими накладними. Таким чином, відповідачем помилково були
застосовані до позивача фінансові санкції у розмірі 220440 грн.
на підставі пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у зв’язку з відсутністю
податкових накладних.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктами 6 статті 111-9, 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу СП “Іпек інк Лімітед” задовольнити частково.
2.Рішення від 01.02.2001 та постанову від 16.05.2001
арбітражного суду Дніпропетровської області у справі № А 18/8
змінити.
3.Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним рішення ДПІ у м. Дніпропетровську
№ 139-26-13420293/9808 від 22.12.2000 недійсним в частині
застосування фінансових санкцій за завищення бюджетного
відшкодування ПДВ в сумі 223537 грн. та зменшення суми
бюджетного відшкодування в розмірі 3097 грн.
4.В решті позовних вимог відмовити.
Головуючий Т. Новікова
Судді Т. Дроботова
В. Божок