ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2001 Справа N 6/624а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Новікової Т.О.- головуючого
Дроботової Т.Б.
Божок В.С.
за участю представників: П. П. Будлянського О.А.
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Чернігові
касаційну скаргу
на постанову від 03.05.2001
арбітражного суду Чернігівської області
у справі № 6/624а
за позовом Приватного підприємця Будлянського
О.А.
до Державної податкової інспекції у
м. Чернігові
Про визнання недійсним рішень ДПІ у м. Чернігові від
20.03.2000 № 397-26-07-2172903278/397,
№ 398-26-07-2172903278/398
В С Т А Н О В И В:
Позивачем заявлена вимога про визнання недійсними рішення ДПІ у
м. Чернігові від 20.03.2000 № 397-26-07-2172903278/397 про
донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 8073
грн. фінансових санкцій в сумі 8880 грн. та рішення від
20.03.2000 № 398-26-07-2172903278/398 про донарахування 4450
грн. прибуткового податку з громадян, фінансових санкцій в сумі
8900 грн. та пені в сумі 111-2 грн., які прийняті на підставі
акта перевірки дотримання податкового законодавства приватним
підприємцем Будлянським О.А. за 1997, 1998-1999 від 9.03.2000 та
акт додаткової перевірки від 12.04.2000, за результатами яких
виявлено, що приватний підприємець Будлянський О.А., в порушення
п. 2.1 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не зареєструвався як платник даного податку в
двадцятиденний строк після досягнення обсягу оподатковуваних
операцій – 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, перевірками виявлено заниження позивачем прибуткового
податку з громадян шляхом завищення витрат, безпосередньо
пов’язаних з одержанням доходу, у зв’язку з неможливістю
документального підтвердження таких витрат.
Рішенням від 09.01.2001 арбітражного суду Чернігівської області
(Ж.Блохіна) позовні вимоги задоволені повністю, а саме рішення
ДПІ у м. Чернігові від 20.03.2000 № 397-26-07-2172903278/397
(надалі № 397), № 398-26-07-2172903278/398 (надалі 398) визнані
недійсними з огляду на невідповідність їх вимогам чинного
законодавства. Зокрема, рішення № 397 щодо донарахування
позивачу податку на додану вартість суперечить ст. 58
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та прийняте без врахування
вимог п. 14 Указу Президента України “Про деякі зміни в
оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
, яким встановлюється, що платником
податку на додану вартість є особа, обсяг здійснюваних операцій
якої з продажу товарів (робіт, послуг) досягнув протягом
будь-якого періоду за останніх 12 календарних місяців 1200
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, визнано неправомірним донарахування прибуткового
податку з громадян, оскільки перевіряючими при визначенні
обсягів чистого доходу не були враховані витрати, безпосередньо
пов’язані з одержанням доходу та визначені на підставі
відповідних норм, у зв’язку з неможливістю їх документального
підтвердження.
Постановою від 03.05.2001р голови арбітражного суду
Чернігівської області Т.Омельяненко рішення у справі залишене
без зміни з тих же підстав.
ДПІ у м. Чернігові подано до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на прийняту постанову від 03.05.2001року, в
якій просить скасувати постанову, мотивуючи скаргу доводами про
неправильне застосування судом норм матеріального права.
ДПІ у м. Чернігові у касаційній скарзі вказує, що п. 2.1.ст. 2
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
яким встановлювався обсяг оподатковуваних операцій для
реєстрації, як платника ПДВ – 600 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян. В той час як Указ Президента України “Про
деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
, яким такий обсяг
встановлювався в сумі 1200 неоподатковуваних мінімумів, набрав
чинності лише з 01.10.1998 року.
ДПІ у м. Чернігові також вважає обгрунтованим донарахування
позивачу прибуткового податку з громадян у зв’язку з завищенням
останнім сум витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням
доходів.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б., пояснення ПП
Будлянського О.А., перевіривши наявні матеріали справи та
повноту їх встановлення в рішенні від 9.01.2001року та постанові
від 03.05.2001року арбітражного суду Чернігівської області,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено арбітражним
судом, перевірка позивача проведена в лютому-березні 2000року.
На момент її проведення діяла норма, згідно якої платниками
податку на додану вартість визначались особи, обсяг
оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) яких
протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти місяців
перевищував 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів вважає правильною оцінку арбітражним судом
висновків акта перевірки як таких, що не відповідають вимогам
чинного законодавства, зважаючи на те, що неможливо визнати
обгрунтованим розрахунок доходів, визначений відповідачем в
даному акті, оскільки їх обсяг не співпадає з даними декларацій
про доходи позивача за 1998, 1999 роки.
У зв’язку з чим неможливо з достовірністю визначити обсяг
оподатковуваних операцій та період їх здійснення, що і стало
підставою застосування до позивача фінансових санкцій з податку
на додану вартість.
Колегією суддів також не приймається до уваги доводи касатора
про неправомірне застосування судом ст. 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, яка надає Указу Президента України “Про деякі
зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
зворотньої дії в часі через
пом’якшення відповідальності особи, оскільки Указом були змінені
підстави виникнення такої відповідальності.
Колегія суддів також погоджується з юридичною оцінкою
встановлених судом фактів щодо неправомірності донарахування
відповідачем прибуткового податку з громадян.
Згідно ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
оподатковуваним
доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між
валовим доходом і документально підтвердженими витратами,
безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати
не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються
податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за
нормами, визначеними Державною податковою адміністрацією
України.
Як було встановлено арбітражним судом Чернігівської області,
заявлені в деклараціях про доходи за 1998 – 1999 р.р. витрати
позивача не були ним підтверджені у зв’язку з крадіжкою
первинних документів.
Оскільки відповідачем, в порушення наведеної норми, не були
враховані витрати у порядку, передбаченому законодавством,
колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду про визнання
рішення № 398 недійсним.
У зв’язку з викладеним, колегія суддів не вбачає підстав для
задоволення касаційної скарги та для зміни або скасування
рішення та постанови у справі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові
залишити без задоволення.
Рішення від 09.01.2001року та постанову від 03.05.2001року у
справі 6/624 а арбітражного суду Чернігівської області залишити
без зміни.
Головуючий Т.Новікова
С у д д і Т.Дроботова
В.Божок