ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2001 Справа N 20/345
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьменка М.В.
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва
на постанову арбітражного суду м. Києва від
19.06.2001 року
у справі № 20/345
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Терем ЛТД”
до Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва
Про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції
у Печерському районі м. Києва від 29.09.2000 року
№ 2290/26-16/301140401,
за участю представників сторін:
від позивача представник в судове засідання не з’явився;
від відповідача Сердюк Б.В. (дов. від 11.08.2001 року
№ 9611/9/10-010),
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Терем ЛТД” звернулося
до арбітражного суду м. Києва з позовом про визнання недійсним
рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі
м. Києва від 29.09.2000 року № 2290/26-16/301140401. Рішенням
арбітражного суду м. Києва від 3.01.2001 року (суддя Г.Фролова)
позов задоволено з таких підстав.
Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва
було проведено перевірку дотримання вимог податкового
законодавства з питань правильності обчислення та своєчасності
внесення до бюджету податку на додану вартість та податку на
прибуток ТОВ “Терем ЛТД” за період з 1 жовтня1998 року до
1.01.1999 року.
В акті перевірки від 14.06.2000 року № 153 зазначено, що ТОВ
“Терем ЛТД” надало податкові накладні, за якими отримувався
товар від ПП “Дарк” та ПП “Форест”, на яких відсутні печатки
продавців, що є порушенням пункту 18 “Порядку заповнення
податкової накладної”, затвердженого наказом ДПА України від
30.05.1997 року № 165, Указу Президента України від 7.08.1998
року № 857/98 “Про деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
,
пункту 2.16. “Положення про документальне забезпечення записів у
бухгалтерському обліку”, затвердженому наказом Міністерства
фінансів України від 24.05.1995 року № 88.
На підставі зазначеного акта Державна податкова інспекція у
Печерському районі м. Києва винесла рішення від 29.08.2000 року
за № 2290/26-16/30114040 про застосування і стягнення з позивача
фінансових санкцій на загальну суму 177 298 грн. 14 коп. за
порушення законодавства про оподаткування.
Рішення арбітражного суду м. Києва від 3.01.2001 року
вмотивоване тим, що підпункт 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі-Закон) встановлює вичерпний перелік всіх обов’язкових
реквізитів податкової накладної. Відповідно до підпункту 7.4.5.
пункту 7.4. статті 7 Закону лише відсутність податкової
накладної є підставою для визнання податкового кредиту
непідтвердженим і в такому випадку наступає відповідальність
платника податку. Закон не зобов’язує платника податку
здійснювати контроль показників податкової звітності іншого
платника. Крім того, Закон України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
не передбачає права одного платника податку вимагати
від іншого будь-яких відомостей, у тому числі щодо його
реєстрації, як платника податку, ведення ним бухгалтерських
книг, журналів тощо. Закон України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
не встановлює повноважень
податкових органів визнавати податкові накладні недійсними. Суд
також виходив з того, що пункт 2.14 “Положення про документальне
забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, встановлює
відповідальність особи, яка склала та підписала ці документи,
тобто в даному випадку це має бути не позивач, а його
jnmrp`cemrh – ПП “Дарк” та ПП “Форест”.
Постановою першого заступника голови арбітражного суду м. Києва
від 19.04.2001 року рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі на рішення від 3.01.2001 року та постанову
від 19.04.2001 року у справі № 20/345 заявник просить їх
скасувати та в позові відмовити.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на недотримання
позивачем чинного на час виникнення спірних правовідносин
податкового законодавства, а саме: відсутністю на податкових
накладних, за якими отримувався товар від ПП “Дарк” та ПП
“Форест”, печаток продавців, що є порушенням пункту 18 “Порядку
заповнення податкової накладної”, затвердженого наказом ДПА
України від 30.05.1997 року № 165, Указу Президента України від
07.08.1998 року № 857/98 “Про деякі зміни в оподаткуванні”
( 857/98 ) (857/98)
, пункту 2.16 “Положення про документальне
забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженому
наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88
та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995
року за № 168/704.
Колегія суддів перевірила застосування арбітражним судом
м. Києва норм матеріального та процесуального права при
прийнятті рішення від 3.01.2001 року та постанови від 19.04.2001
року у справі № 20/ 345 і, з урахуванням фактичних обставин та
меж перегляду справи в касаційній інстанції, знаходить за
необхідне залишити оспорювані судові акти без змін, а заяву
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва без
задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи контрагенти позивача - ПП
“Дарк” та ПП “Форест” були зареєстровані в податковому органі як
платники податку і їм присвоєні індивідуальні податкові номери
платників податку на додану вартість, що надавало їм право
заповнити податкові накладні.
Згідно з підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону податкова
накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг)
покупцю на його вимогу.
За змістом підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат
по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями. Відповідно до частини другої цього
підпункту відповідальність платника податку у вигляді фінансових
санкцій наступає у разі, коли на момент перевірки органом
державної податкової служби суми податку, попередньо включені до
складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими.
Підпунктом 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 цього Закону встановлено
повний і вичерпний перелік всіх обов’язкових реквізитів
податкової накладної, проте скріплення такого документу печаткою
до цього переліку не віднесене.
Отже, застосовуючи у вирішенні спору законодавство, що регулює
спірні відносини, суд правомірно виходив з принципу верховенства
g`jnms.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що арбітражний суд
м. Києва, належним чином оцінив надані сторонами докази,
правомірно дійшов висновку, що відсутність лише відтиску печатки
на податковій накладній, у разі дотримання інших вимог
законодавства, що регулює підстави та порядок їх видачі, не може
бути єдиною підставою для застосування до такого платника
фінансових санкцій.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 3.01.2001 року та постанову від 19.04.2001 року
арбітражного суду м. Києва у справі № 20/345 залишити без змін,
а заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі
м. Києва - без задоволення.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій