ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22. 11.2001 Справа N 2/6/1224
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьменка М.В.
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Геліо”
на ухвалу від 30.07.2001 року господарського
суду Запорізької області
у справі № 2/6/1224
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Науково-виробнича фірма “Геліо”
до товариства з обмеженою відповідальністю
“Мікрограф”
Про зобов’язання передати 42 000 кг пшениці та стягнення
5076 грн.
за участю представників сторін
від позивача Кукуть О.А. (дов. від 21.11.2001 року),
від відповідача представник в судове засідання не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма
“Геліо” звернулося до арбітражного суду Запорізької області з
позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Мікрограф”
про зобов’язання передати 42 000 кг пшениці та стягнення 5 076
грн. Рішенням від 29.12.2000 року арбітражного суду Запорізької
області (суддя Н.С. Кутищева) позов задоволено.
9.06.2001 року позивач у зв’язку з неможливістю виконання
рішення звернувся до суду з заявою про зміну способу та порядку
його виконання шляхом звернення стягнення на майно боржника.
Господарський суд Запорізької області ухвалою від 30.07.2001
року залишив зазначену заяву без задоволення у зв’язку з
закінченням строків для пред’явлення наказів до виконання.
У касаційній скарзі на ухвалу господарського суду Запорізької
області скаржник просить її скасувати та задовольнити заяву про
зміну способу та порядку виконання рішення суду від 29.12.2000
року.
В обгрунтування власних вимог заявник посилається на неправильне
застосування судом норм процесуального права. На його думку,
стаття 121 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
не обмежує право сторони на зміну способу та порядку
виконання рішення арбітражного (господарського) суду певним
строком, тому воно може бути реалізоване у будь-який час від
набрання рішенням законної сили.
Колегія суддів, перевіривши правильність застосування
арбітражним судом Запорізької області норм процесуального права
при винесенні оспорюваного судового акта, і з урахуванням меж
перегляду справи в касаційній інстанції, знаходить за необхідне
касаційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
На виконання рішення суду від 29.12.2000 року позивач направив
до Мелітопольського відділення Запорізької дирекції банку
“Україна” платіжну вимогу від 5.02.2001 року № 3 на суму 5
405,76 грн. та передав до Мелітопольського міського відділу
Державної виконавчої служби наказ про зобов’язання передати 42
000 кг пшениці 3 класу на суму 21 000 грн..
Платіжна вимога була повернута банком без виконання на підставі
статті 19 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
. Наказ про зобов’язання передати 42 000 кг
пшениці 3 класу на суму 21 000 грн. був повернутий стягувачу без
виконання на підставі акта державного виконавця Мелітопольського
міського відділу Державної виконавчої служби Мелітопольського
міського управління юстиції від 13.03.2001 року у зв’язку з
відсутністю зерна у відповідача.
За змістом статті 121 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
при наявності обставин, що ускладнюють
виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою
qrnpnmh, державного виконавця, за поданням прокурора чи його
заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який
видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від
обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання
рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх
виконання.
Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певним
строком і воно може бути реалізоване у будь-який час від
набрання рішенням законної сили до його фактичного повного
виконання.
Отже прийняття господарським судом Запорізької області ухвали
від 30.07.2001 року про залишення без задоволення заяви ТОВ
“Науково-виробнича фірма “Геліо” про зміну способу та порядку
виконання рішення суду від 29.12.2000 року у зв’язку з
закінченням строку для пред’явлення наказів до виконання, є
порушенням статті 121 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
і підставою для її скасування.
В касаційній скарзі також порушена вимога про задоволення Вищим
господарським судом України заяви про зміну способу та порядку
виконання рішення суду першої інстанції.
В цій частині касаційна скарга не може бути задоволена, оскільки
в силу статті 111-9 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд касаційної інстанції не має права
змінити спосіб та порядок виконання рішення місцевого
господарського суду. Таке право на підставі статті 121
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
використовує виключно господарський суд, який видав виконавчий
документ.
За змістом статті 111-13 цього кодексу ухвалу місцевого
господарського суду може бути оскаржено стороною в касаційному
порядку і скасування такої ухвали є підставою для передачі
справи на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Науково-виробнича фірма “Геліо” на ухвалу від 30.07.2001 року
господарського суду Запорізької області задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.07.2001
року скасувати.
3. Справу направити на розгляд до господарського суду
Запорізької області.
Головуючий М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій