ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11.2001 Справа N 3/34
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників:
позивача - присутній - заступник директора (без
процесуальних повноважень сторони)
відповідача - присутній
розглянувши в засіданні
касаційну скаргу Національної ради України з питань
телебачення і радіомовлення
на рішення від ХХ.06.2001 р. Вищого арбітражного
суду України
у справі № Х4
за позовом ТОВ "ХХХ"
до Національної ради України з питань
телебачення і радіомовлення
про зобов'язання відповідача видати
позивачу ліцензії на право користування
каналами радіомовлення по м. Н-ську
(частота 96,4 МГЦ) та каналами
регіонального радіомовлення
Рішенням від ХХ.06.2001р. Вищого арбітражного суду України (суддя
Я.Я.Я.) позов задоволено в частині зобов'язання відповідача видати
позивачу ліцензію на право користування каналом радіомовлення по
м. Н-ську (частота 96,4 МГЦ) з посиланням на несвоєчасне надання
останньому в користування радіочастоти 67,7 МГц в м. Н-ськ згідно
прийнятого відповідачем рішення від 20.07.95 та врахування
часткової оплати за користування частотою і участі ТОВ "ХХХ" в
оголошеному конкурсі щодо користування частотою 96.4 МГц.
В частині зобов'язання видачі ліцензій на частоти для
регіонального радіомовлення позов залишено без розгляду з огляду
на те, що ці частоти фактично прораховані тільки на теперішній час
і право користування ними надається лише на конкурсній основі.
Ухвалою від 13.11.2000 Вищого господарського суду України
відновлено пропущений відповідачем процесуальний строк для подання
касаційної скарги та зупинено виконавче провадження у даній
справі.
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення у
поданій касаційній скарзі просить рішення скасувати, провадження у
справі припинити, оскільки вважає, що згідно чинного законодавства
підставою для отримання ліцензії від Національної ради має бути
відповідне рішення ради про визнання певної телерадіоорганізації
переможцем у конкурсі на конкретну індивідуально визначену частоту
або канал мовлення, яке приймається за результатами конкурсного
відбору, а переможцями конкурсів по частотам 67,7 МГц та 96,4 МГц
в м. Н-ську стали інші юридичні особи - найкращі серед
претендентів, які брали участь у конкурсах.
Позивачем заявлений відвід колегії суддів, який ухвалою Вищого
господарського суду України від ХХ.11.2001р. відхилений.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини)
справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом та
заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін,
дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а
касаційна скарга - задоволенню з наступних підстав.
На спірні правовідносини, які склалися навколо обставин видачі
відповідачем ліцензій на право користування каналом радіомовлення
по частоті 96,4 МГц в м. Києві та каналами регіонального
радіомовлення, поширюється дія ст. 14 Закону України "Про
телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ) (3759-12)
, чим спростовуються
вміщені в оскаржуваному рішенні помилкові висновки суду, які
навіть не містять посилань на чинне законодавство в сфері видачі
ліцензій на канали радіомовлення.
Згідно вимог ст.14 зазначеного закону ( 3759-12 ) (3759-12)
Національна рада
України з питань телебачення і радіомовлення є органом, якому
належить виключне право видавати ліцензію на право користування
каналом радіомовлення і така ліцензія видається в 10-денний термін
з моменту прийняття радою рішення про визнання певної
телерадіоорганізації - учасника конкурсу переможцем конкурсу. При
цьому конкурс оголошується та проводиться щодо конкретної
індивідуально визначеної частоти радіомовлення. Отже, чинним
законодавством встановлено єдину конкурсну послідовну процедуру
видачі ліцензій на канали радіомовлення. Тобто, до завершення
конкурсного відбору та визначення переможця конкурсу щодо права
користування на конкретну частоту радіомовлення, що оформлюється
відповідним рішенням, видача ліцензій неприпустима.
Матеріали справи свідчать, що позовну вимогу про зобов'язання
відповідача видати ліцензію на право користування частотою 96,4
МГц радіомовлення в м. Н-ську пред'явлено ще до прийняття
відповідачем рішення від ХХ.07.2001 № Х5, згідно якого переможцем
конкурсу на право мовлення на вказаній радіочастоті визнано ТОВ
"SSS".
В зв'язку з незавершенням на момент пред'явлення позову конкурсу,
за результатами якого видається ліцензія, спір з цього приводу
відсутній, оскільки позаконкурсний порядок видачі ліцензій на
конкретну частоту радіомовлення чинним законодавством не
допускається. Окрім того, позивач не позбавлений права оскаржити
рішення відповідача від ХХ.07.2001 № Х5, прийняте за результатами
конкурсу.
Водночас такими, що не мають значення для даної справи слід
вважати посилання позивача в обгрунтування своїх вимог на протокол
засідання Національної ради України з питань телебачення і
радіомовлення від ХХ.07.95 (а.с.8), оскільки згідно цього
протоколу вирішено видати ЗАТ "YYY" (правопопередник позивача)
ліцензію на радіомовлення по м. Н-ську лише в діапазоні частот
66-74 МГц, а спір виник навколо видачі ліцензії на право
радіомовлення по зовсім іншій частоті - 96,4 МГц. За таких
обставин, помилковими вважаються висновки суду, які грунтуються на
помилковому баченні вищезгаданого рішення як підстави
позаконкурсної видачі позивачу ліцензії на право користування
частотою радіомовлення 96,4 МГц по м. Н-ську. Ототожнення судом
рішення від ХХ.07.95 з рішенням, прийнятим за результатами іншого
конкурсу щодо частоти 96, 4 МГц, визнається помилковим.
Тим більше, що легітимним переможцем конкурсу щодо мовлення на цій
частоті є інша юридична особа.
Враховуючи ті обставини, що на момент пред'явлення позову конкурси
на право радіомовлення по частоті 96,4 МГц в м. Н-ську та
конкретним частотам регіонального радіомовлення не відбулися, та
внаслідок цього рішення про визнання позивача переможцем конкурсів
як підстава для видачі ліцензій не були прийняті, провадження у
даній справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В даній правовій ситуації з огляду на дотримання відповідачем в
подальшому встановленої законом конкурсної процедури спір між
сторонами може мати місце з інших підстав, зокрема, в разі
порушення чи обмеження прав позивача рішенням від ХХ.07.2001 № Х5
Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення,
проте такий немайновий спір може бути предметом іншого судового
провадження.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про помилкове
застосування судом при прийнятті оскаржуваного рішення до спірних
правовідносин норм матеріального та процесуального права, в
зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 14 Закону України "Про
телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ) (3759-12)
, п. 1-1 ст. 80, ст.
111-5, 111-7 - 111-11, 121-1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Національної ради України з питань телебачення
і радіомовлення на рішення Вищого арбітражного суду України від
ХХ.06.2001 у справі № Х4 - задовольнити, зазначене рішення
скасувати.
2. Провадження у даній справі припинити.
3. Вважати таким, що втратив чинність пункт 4 ухвали Вищого
господарського суду України від ХХ.11.2001 у даній справі .