ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2001 Справа N 3/2042
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі
головуючого судді,
суддів;
розглянувши з участю представників:
-закритого акціонерного товариства "YYY" - присутній,
-акціонерного товариства "XXX" присутні;
протест Голови Вищого арбітражного суду України на постанову
від ХХ.06.2001 судової колегії по перегляду рішень,
ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України
по справі № Х2
за позовом ЗАТ "YYY"
до АТ "XXX"
про стягнення 10331676,31 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням від ХХ.04.2001 арбітражного суду Ч-ської області (суддя
А.А.А.), залишеним без змін постановою від ХХ.05.2001 заступника
голови цього ж арбітражного суду та постановою від ХХ.06.2001
судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України, задоволене позов ЗАТ "YYY" до АТ "XXX"
про стягнення 10331676,31 грн.
Рішення арбітражного суду мотивоване тим, що з передачею позивачем
відповідачу за передаточним індосаментом векселів, емітованих НДЦЕ
України, між сторонами виникли правовідносини щодо купівлі-продажу
вказаних векселів, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення
платежу по векселях у сумі 6176573,27 грн. та збитків у розмірі
4155139,04 грн. відповідно до умов договору № 13/02-97 від
13.02.97 є правомірною.
В протесті Голови Вищого арбітражного суду України ставиться
питання щодо скасування постановлених по справі судових рішень та
прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з
посиланням на неправильне застосування арбітражним судом пункту 14
Положення про переказний і простий вексель ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
,
чинного на час виникнення спірних правовідносин, та ст.14
Уніфікованого закону про переказний і простий вексель ( 995_009 ) (995_009)
,
згідно яких, як зазначається в протесті, індосамент переносить
лише права, посвідчені векселем, а не право власності на вексель.
В зв'язку з цим, виходячи з висновку, викладеного в протесті,
арбітражний суд при вирішенні спору повинен був керуватися
частиною 2 ст. 402 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою передбачені
підстави відповідальності комісіонера перед комітентом за
невиконання третьою особою угоди, укладеної за рахунок комітента,
оскільки договір № 13/02-97 від 13.02.97 за своєю правовою
природою є договором комісії.
Заслухавши представників відповідача, які підтримали протест, та
заперечення на останній представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки
арбітражним судом, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що протест не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Арбітражним судом встановлено, що 13.02.97 між сторонами був
укладений договір № 13/02-97, згідно умов пунктів 1.1, 2.1 та
3.2.1 якого позивач передав відповідачу шляхом вчинення
безоборотного іменного індосаменту на його користь 11 простих
векселів, емітованих НДЦЕ України, на загальну суму 13000000 грн.
Пунктом 1.4 вказаного договору повноваження відповідача щодо
переданих векселів визначені як володіння і розпорядження ними.
Відповідно до пункту 3.1.5 договору № 13/02-97 від 13.02.97 та
додатку № 2 до цього договору відповідач взяв на себе
зобов'язання, зокрема, сплатити позивачу по векселях 9.188.593,27
в строк до 15.02.98. Це зобов'язання відповідачем було виконано
частково, заборгованість по платежах за векселями склала
6176573,27 грн.
Згідно пунктів 14, 77 Положення про переказний і простий вексель
( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від
07.08.37 № 104/1341, чинного на момент виникнення спірних
правовідносин, та статей 14, 77 Уніфікованого Закону про
переказний і простий вексель ( 995_009 ) (995_009)
, запровадженого
Женевською вексельною конвенцією № 358 від 07.06.30, яка набрала
чинності для України 06.01.2000, індосамент переносить усі права,
які випливають з векселя.
Порівняльний аналіз положень вказаних правових норм з приписами
пунктів 18, 19 названого Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
та статей 18,
19 Уніфікованого Закону ( 995_009 ) (995_009)
свідчить про те, що за
передбаченим ними передавальним індосаментом вексель переходить у
власність іншої особи. Таке підтверджується і пунктами 1, 5 глави
1 розділу 5 Положення про операції банків з векселями
( v0653500-99 ) (v0653500-99)
, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.05.
99 р. № 258 (із змінами та доповненнями, затвердженими постановою
Правління НБУ від 23.09.99 № 447 ( z0681-99 ) (z0681-99)
), за змістом яких
купівля (продаж) векселів здійснюється, зокрема, шляхом складання
продавцем на векселі передавального індосаменту.
Таким чином, арбітражний суд на підставі правильного застосування
наведених правових норм дійшов до обгрунтованого висновку, що між
сторонами була укладена угода купівлі-продажу векселів, поскільки
до відповідача в силу вчинення на його користь передавального
індосаменту перейшло право власності на векселі. Висновок
арбітражного суду щодо обов'язку відповідача сплатити позивачу
платіж по векселях в розмірі, передбаченому пунктом 3.2.4 договору
№ 13/02-97 від 13.02.97 і додатком № 2 до цього договору, та
відшкодувати збитки, завдані позивачу неналежним виконанням
зобов'язання в умовах девальвації гривні, відповідає приписам
статей 161, 203, 232 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Викладеним спростовуються доводи протесту про те, що спірні
правовідносини між сторонами підпадають під правове регулювання
норм глави 35 ЦК України "Комісія" ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Оскільки обставини справи встановлені арбітражним судом повно і
всебічно, а їх юридична оцінка відповідає чинному законодавству,
підстави для скасування постановлених у справі судових рішень за
протестом Голови Вищого арбітражного суду України відсутні.
Керуючись п.8 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення"
Закону України "Про внесення змін і доповнень до Арбітражного
процесуального кодексу України " ( 2539-14 ) (2539-14)
, ст.ст. 111-5, ст.
111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів Вищого господарського суду України
ПОСТАНОВИЛА:
Протест Голови Вищого арбітражного суду України залишити без
задоволення, а постанову від ХХ.06.2001 судової колегії по
перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України
у справі № Х2 залишити без змін.