ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2001 Справа N 18/367
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва
на рішення та постанову арбітражного суду
м. Києва від 08.05.2001 року
у справі № 18/367
за позовом приватного підприємства “Гримол”
до - Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва,
- акціонерного комерційного банку
“Інтерконтинентбанк”,
- Національного банку України в особі
управління НБУ по м. Києву і Київській
області,
- Управління державного казначейства
Дніпровського району м. Києва
Про стягнення 770 000 грн.
за участю представників сторін:
від позивача представник в судове засідання не з’явився;
від відповідачів - Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва Колісник В.І.
(дов. від 15.11.2001 року № 817/9/10),
Красовський Д.Ю. (дов. від 16.07.2001 року
№ 981/9/10);
- акціонерного комерційного банку
“Інтерконтинентбанк” – Кішенець В.А. (дов.
від 16.11.2001 року № 02/1177);
- Національного банку України в особі
управління НБУ по м. Києву і Київській
області - представник в судове засідання не
з’явився;
- Управління державного казначейства
Дніпровського району м. Києва - представник
в судове засідання не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство “Гримол” (далі скорочено - “Гримол”)
звернулося до арбітражного суду м. Києва з позовом до
акціонерного комерційного банку “Інтерконтинентбанк” (далі
скорочено – Банк) про стягнення 770 000 грн. Ухвалою від
26.02.2001 року суд залучив до участі у справі в якості
відповідачів Національний банк України в особі управління НБУ по
м. Києву і Київській області, Державну податкову інспекцію у
Дніпровському районі м. Києва та Управління державного
казначейства Дніпровського району м. Києва.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 5.03.2001 року (суддя
Іванова Л.Б.) позов задоволено – присуджено повернути з
державного бюджету України на користь приватного підприємства
“Гримол” 770 000 грн. основного боргу та 1 700 грн. витрат по
сплаті державного мита. В позові до Банку та Національного банку
України в особі управління НБУ по м. Києву і Київській області
відмовлено.
Приймаючи зазначене рішення, арбітражний суд виходив з такого.
Приватне підприємство “Гримол” на виконання умови договору
купівлі-продажу від 28.06.2000 року № 64 щодо попередньої сплати
ціни договору платіжними дорученнями від 30.06.2000 року
№№ 230-245 перерахувало на рахунок дочірнього підприємства
“Поліграфічна компанія“(далі скорочено - “Поліком”) грошові
кошти на загальну суму 770 000 грн.
У зв’язку з тим, що за заявою “Поліком” його рахунок в Банку
29.06.2000 року був закритий, а за розпорядженнями Державної
податкової адміністрації у м. Києві від 30.06.2000 року № 000591
та від 5.07.2000 року № 000639 зупинялися операції по
кореспондентському рахунку самого Банку, останній не повернув
позивачу кошти в сумі 770 000 грн. Крім того, постановою від
10.07.2000 року старшого слідчого в ОВС слідчого відділу
податкової міліції ДПА у м. Києві був накладений арешт на
грошові кошти”Поліком” на рахунку 3720 в Банку та постановою
цього ж слідчого від 11.07.2000 року накладено арешт на грошові
кошти “Поліком” на кореспондентському рахунку № 32005174201
Банка, відкритому в ОПЕРУ НБУ по м. Києву та Київській області.
В подальшому кошти, які надходили на адресу “Поліком”, в тому
числі і кошти позивача, з рахунку 3720 були переведені на
рахунок 1207 “Накопичувальний рахунок АКБ “Інтерконтинентбанк” у
Національному банку України” і інкасовими дорученнями Державна
податкова адміністрація у Дніпровському районі м. Києва
інкасовим дорученням від 13.07.2000 року № 293 списала грошові
кошти “Поліком” в сумі 1 880 035 грн. 26 коп. до Державного
бюджету України на рахунок відділу Державного казначейства у
Дніпровському районі м. Києва. Товар за договором-купівлі
продажу, укладеним між “Гримол” та “Поліком”, не поставлявся.
Суд визнав такі дії податкового органу протиправними, а саме
порушенням статті 381 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, статті 49 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
.
Постановою заступника голови арбітражного суду м. Києва від
8.05.2001 року рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі на рішення від 5.03.2001 року та постанову
від 8.05.2001 року арбітражного суду м. Києва Державна податкова
інспекція у Дніпровському районі м. Києва просить їх скасувати
та в позові відмовити.
В обгрунтування власних вимог скаржник посилається на
неправильне застосування судом положень чинної на час виникнення
спірних правовідносин Інструкції № 7 “Про безготівкові
розрахунки в господарському обороті України”, пункт 16-2 якої
зобов’язує не банк, а підприємства на рахунки яких помилково
зараховані кошти, в п’ятиденний строк повертати платникам такі
кошти. Крім того, заявник стверджує, що відповідно до розділу 3
“Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського
обліку комерційних банків України”, затвердженої постановою
Правління Національного банку України від 21.11.1997 року № 388,
після отримання підтвердження від банку-кореспондента банк
повинен списати кошти з рахунку 3720 “Кредитові суми до
з’ясування” на користь фактичного одержувача або повернути
платнику, якщо таке підтвердження не надходить. Отже,
неправильне застосування судом норм матеріального права призвело
до необгрунтованого висновку щодо права власності на кошти
“Гримол”.
Колегія суддів, враховуючи фактичні обставини справи, перевірила
правильність застосування судом норм матеріального і
процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, і
з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
знаходить за необхідне залишити оспорювані судові акти без змін,
а заяву Державної податкової інспекції у Дніпровському районі
м. Києва без задоволення з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 Постанови Верховної Ради України від
25.06.1993 року № 3324-XII “Про норматив обігу платіжних
документів в Україні” банки зобов’язані забезпечити зарахування
або списання коштів по отриманих платіжних документах у день їх
надходження. З матеріалів справи вбачається, що “Поліком” за
власною ініціативою 29.06.2000 року закрив власний рахунок в
Банку. Отже, кошти “Гримол” в сумі 770 000 грн., що надійшли
30.07.2000 року до Банку, не могли бути зараховані на поточний
рахунок “Полікому”, а тому передача цих коштів не відбулася і
права на них залишилися за позивачем.
Постанови від 10 і 11.07.2000 року слідчого податкової міліції
про накладення арешту на грошові кошти були прийняті стосовно
власних коштів інших підприємств, у тому числі і”Поліком”.
За змістом статті 49 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
володіння майном (коштами) вважається правомірним, якщо інше не
буде встановлено судом. Власник не може бути позбавлений права
на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими
законодавчими актами України. У випадках, передбачених
законодавчими актами України, майно може бути безоплатно
вилучено (конфісковано) у власника за рішенням (вироком) суду,
арбітражного суду чи іншого компетентного органу (службової
особи) як санкція за вчинення правопорушення. (статті 55 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
). Оскільки такі рішення щодо
коштів приватного підприємства “Гримол” не приймалися, в даному
випадку у податкового органу не було підстав для припинення
права власності на кошти цього підприємства.
За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку, що рішення
та постанова арбітражного суду м. Києва у справі відповідають
фактичним обставинам справи і грунтуються на законі.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову арбітражного суду м. Києва від 08.05.2001 року у
справі № 18/367 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - без
задоволення.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій