Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Вищий господарський суд України у складі колеги суддів :
за участю представників позивача присутні відповідача присутні
розглянувши в засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "УУУ" на постанову від ХХ.ХХ.2001 Київського
апеляційного господарського суду у справі № 000
за позовом ТОВ Українська агропромислова компанія "ХХХ"
до ТОВ "УУУ" і ТОВ "ААА"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
ВСТАНОВИВ:
Рішенням арбітражного суду м.Києва від ХХ.ХХ.2001 в задоволенні
позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від
ХХ.ХХ.2000 приміщень цехів та виробничого обладнання на загальну
суму 208629 грн. укладеного між ТОВ "УУУ" і ТОВ "ААА", відмовлено
за відсутністю правових підстав.
Київський апеляційний господарський суд постановою від ХХ.ХХ.2001
вказане рішення суду скасував, позов задовольнив: спірний договір
визнано недійсним як такий, що укладено з метою уникнути
реалізації цього майна при здійсненні виконавчих дій.
Касаційною скаргою ТОВ "УУУ" просить постанову Київського
апеляційного господарського суду скасувати, як прийняту з
порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права на підставі ст.111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а рішення Арбітражного суду м.Києва залишити в силі на підставі
ст.111-9 ГПК як законне і об'єктивне.
Колегія суддів, перевірила наявні матеріали справи (фактичні
обставини) на предмет правильності їх юридичної оцінки судом та
заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін
дійшла висновку, що оскаржена постанова підлягає залишенню без
змін, а подана скарга - відхиленню з наступних підстав.
Рішенням арбітражного суду Чернігівської області від ХХ.ХХ.2000 у
справі № 000 стягнуто з ТОВ "ААА" на користь ТОВ Українська
агропромислова компанія "ХХХ'' 5394444 грн. боргу. В забезпечення
виконання рішення суду, на підставі ухвали Арбітражного суду
Чернігівської області від ХХ.ХХ.2000 № 001 відділом державної
виконавчої служби Бердичівського міського управління юстиції було
накладено арешт на майно ТОВ "ААА" яке знаходилося в м.Бердичів,
вул.В-а,8 про що складено акт опису і арештУ майна від ХХ.ХХ.2000
на примусове виконання наказу арбітражного суду від ХХ.ХХ.2000.
При проведенні опису та арешту майна від представників ТОВ "ААА"
щодо належності майна іншим особам, яке описувалось, не поступало.
Бердичівський міський суд Житомирської області рішенням від
ХХ.ХХ.2001 у справі № 0002 дії державного виконавця щодо опису та
арешту майна визнав правомірними і в задоволенні скарги ТОВ ''УУУ"
відмовив. Вказане рішення суду з цивільної справи є обов'язковим
для господарського суду щодо вказаного факту, який має значення
для вирішення даного спору (ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
В зв'язку з неможливістю державним виконавцем реалізувати
(продати) арештоване майно шляхом проведення торгів (ст.61 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
), спірне майно за
згодою стягувача (УАК "ХХХ") залишено йому у власність, що
підтверджується актом Бердичівського міського відділу державної
виконавчої служби від ХХ.ХХ.2000 та рішенням і свідоцтвом від
ХХ.ХХ.2001 виконкому Бердичівської міської ради, згідно яких
позивачу видано свідоцтво про право власності на цілісний майновий
комплекс (спірне майно).
Правоустановлювальні документи: рішення Арбітражного суду
Чернігівської області, акти державного виконавця, рішення
виконкому Бердичівської міської ради та свідоцтво про право
власності на майно в установленому порядку недійсними не визнані.
Статтею 224 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що
за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати
майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти
майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Пункт 2.1 спірного договору купівлі продажу від ХХ.ХХ.2000,
укладеного ТОВ "ААА" і ТОВ "ХХХ" передбачає, що розрахунки за
придбане майно проводяться на підставі угоди про порядок погашення
заборгованості.
Пунктом 3 угоди від ХХ.ХХ.2000 передбачено, що заборгованість буде
погашена шляхом передачі у власність кредитору нерухомого майна та
обладнання консервного заводу, яке є власністю боржника та
знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Бердичів,
вул.В-а,8, а п.5 цієї ж угоди передбачає, що розрахунком по
договору купівлі-продажу сторони домовились вважати взаємозалік
боргу боржника перед кредитором по договору позики № 1 від
ХХ.ХХ.2000 в рахунок оплати вартості нерухомого майна та
обладнання, що передається ТОВ "УУУ".
За наведених обставин висновок Київського апеляційного
господарського суду про невідповідність договору купівлі-продажу
вимогам ст.224 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
касаційна інстанція вважає
правомірним, оскільки сторони цього договору мали на меті
погашення заборгованості за договором позики шляхом зміни
розрахунків, а не купівлю-продаж майна.
"Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на
об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та
фізичних осіб", затв. наказом Державного комітету будівництва,
архітектури та житлової політики від 0906.98 № 121 та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.98 за №
399/2839 ( z0399-98 ) (z0399-98)
, пункт 1.6, передбачено, що державна
реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в Бюро
технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно
від форми власності. Матеріали справи свідчать, що ТОВ "ААА"
(продавець) не проводив державну реєстрацію нерухомості, яка серед
іншого майна є предметом договору купівлі продажу, а тому не мало
права укладати оспорюваний договір на відчуження нерухомого майна,
оскільки не мало відповідного правоустановлювального документа,
який підтверджував його право власності на це майно.
Окрім того, на порушення пункту 27 "Інструкції про порядок
вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затв. наказом
Мінюста у України від 18.06.94 № 18/5 ( z0152-94 ) (z0152-94)
спірний
договір, що містить об'єкти нерухомості, нотаріально не
посвідчений.
Ринкова вартість майна Бердичівського консервного заводу згідно
експертної оцінки (акт від ХХ.ХХ.2001) ЗАТ
"Інвестиційно-промислова група "ВВВ", що зроблена на замовлення
Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міського
управління юстиції, становить 4047950 грн., а у договорі, який є
предметом спору, вартість цього майна визначена відповідачами лише
у сумі 208629 грн.
А тому висновок Київського апеляційного господарського суду про
те, що спірний договір сторонами підписано з метою уникнути
реалізації майна при здійсненні виконавчого провадження,
касаційною інстанцією вважається таким, що грунтується на
обставинах та матеріалах справи. Доводи скаржника не є такими і не
є підставою для задоволення його вимог.
Розраховуючи викладене, колегія суддів зважає оскаржену постанову
суду такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову від ХХ.ХХ.2001 р. Київського апеляційного господарського
суду у справі № 000 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ
"УУУ" - без задоволення.