Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючого
суддів
за участю представників:
позивача присутні
відповідача не з'явився
розглянув касаційну Державної податкової інспекції у м.П-і скаргу
на рішення від ХХ.ХХ.2001 р. господарського суду м.Києва у справі
№ 000
за позовом Дочірньої компанії "ХХХ" в особі філії -
Газопромислового управління "П.- ХХХ"
до - Національної акціонерної компанії "УУУ",
- Державної податкової інспекції у м.П-і
про визнання недійсними актів
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м.Києва від ХХ.ХХ.2001 р. позов
задоволене частково: визнано недійсним рішення Державної
податкової інспекції у м.П-і №1 від ХХ.ХХ.2001 р. про нарахування
податку на додану вартість та пені за порушення податкового
законодавства. В частині визнання недійсним протокольного рішення
правління НАК "УУУ" від ХХ.ХХ.2001 р. № 1 стосовно створення філії
ДК "ХХХ" - Управління з переробки газу та газового конденсату в
позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що рішення НАК "УУУ" прийнято в межах
його компетенції і не порушує прав позивача, оскільки не містить
для нього обов'язкового припису, а спірне рішення ДПІ у м. П-і є
таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
В поданій касаційній скарзі ДПІ у м. П-і просить скасувати рішення
Господарського суду м.Києва в частині визнання недійсним рішення
ДПІ від ХХ.ХХ.2001 р. як таке, що ухвалено з порушенням вимог п.п.
3.1.1,3.1 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Судова колегія, перевіривши матеріали (фактичні обставини) справи
на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом м.Києва та
заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника
позивача, дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає
залишенню без змін, а доводи скаржника відхиленню з наступних
підстав.
ХХ.02.2001 р. правління НАК "УУУ" прийняло рішення (протокол №9)
про створення Управління з переробки газу та газового конденсату
на правах філії. Пунктом 2.2 цього рішення передбачено передачу
майна новоствореній філії відповідно до вимог п. 3.2.9 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
На підставі цього рішення та наказу Міністерства палива та
енергетики України №104 від 01.03.2001 р. видано наказ ДК "ХХХ" №
8 від ХХ.03.2001 р., яким створено Управління з переробки газу та
газового конденсату.
На виконання рішення правління НАК "УУУ" і наказу ДК "ХХХ"
складені акти прийому-передачі активів та пасивів з ГПУ "П.-ХХХ"
до ДК "ХХХ".
На підставі акту перевірки від ХХ.06.2001 р. "Про результати
позапланової документальної перевірки по питанню своєчасності та
повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при
реорганізації ГПУ "П.-ХХХ" і виділенні із нього ТЦСК С. в УПГГК ДК
"ХХХ" за період з ХХ.04.2001 р. по ХХ.05.2001 р. ДПІ у м. П-і
ХХ.ХХ.2001 р. прийняла рішення № 1, яким визначила суму
податкового зобов'язання і вирішила стягнути з ГПУ "П.-ХХХ" у
вигляді донарахованого податку на додану вартість за квітень 2001
р. 1441580 грн. та застосовано фінансову санкцію в сумі 288316
грн. за порушення п. 1.4, 3.1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Визнання вказаного рішення ДПІ у м.П-і недійсним касаційна
інстанція вважає правомірним, оскільки:
ГПУ "П.-ХХХ" не є юридичною особою, а є структурним підрозділом
Дочірньої компанії "ХХХ".
Передача активів та пасивів відбулася в середині однієї юридичної
особи, тому така передача не є угодою, оскільки відповідно до ст.
41 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
угоди укладаються особами: громадянами
або організаціями. Структурний підрозділ не може укладати договір
з юридичною особою, до складу якої він входить. Структурний
підрозділ не є і суб'єктом права власності (ст. 4 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
).
Згідно п. 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування податком на додану
вартість є операції з продажу товарів на території України.
Пунктом 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено "продаж товарів" як будь-які операції, що
здійснюються згідно з договором купівлі-продажу, міни, поставки та
іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають право
власності на такі товари за компенсацію, незалежно від строків її
надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Тобто, ознакою продажу товарів є перехід права власності на такі
товари. Передача товарно-матеріальних цінностей від юридичної
особи одному із її структурних підрозділів (філій) або передача з
одного структурного підрозділу (філії) іншому структурному
підрозділу (філії) цієї ж юридичної особи, а також передача
юридичній особі від структурного підрозділу (філії) таких
товарно-матеріальних цінностей для їх подальшого виробничого
використання, що має місце у спірних правовідносинах, не пов'язана
із зміною власника майна, оскільки здійснюється в межах однієї
юридичної особи. Відповідно такі операції не є продажем і не
можуть бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість
(лист Комітету з питань фінансів і банківської діяльності
Верховної Ради України від 13.07.2001 р. №06-10/431).
З урахуванням викладеного та на підставі правової оцінки
застосування Господарським судом м.Києва нормативних актів до
встановлених ним фактів колегія суддів вважає оспорене скаржником
рішення суду таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального
права.
Враховуючи викладене, керуючись ст., ст. 107, 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м.Києва від ХХ.ХХ.2001 р. у справі №
000 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у м. П-і - без задоволення.