ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2001 Справа N 6/138а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Новікової Т.О.
суддів Дроботової Т.Б.
Божок В.С.
за участю представників: відповідача
Свириденко Б.В. – довіреність від
05.11.2001
Філіпенко О.В. – довіреність від
28.05.2001року
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Чернігові
касаційну скаргу
на постанову від 17.04.2001року
арбітражного суду Чернігівської області
у справі № 6/138 а
за позовом Приватного підприємця Жаркова Л.В.
до Державної податкової інспекції у
м. Чернігові
Про визнання частково недійсним рішення ДПІ у м. Чернігові
№ 1983-26-07-66213795 від 24.11.98 року
В С Т А Н О В И В:
Позивачем заявлена до суду вимога про визнання частково
недійсним рішення ДПІ у м. Чернігові № 1983-26-07-66213795 від
24.11.98 року про донарахування та стягнення з приватного
підприємця Жаркова податку на додану вартість 23865,06 грн. та
пені 26793,04 грн., прийнятого на підставі акта перевірки від
16.11.98 року № 26-07/150 за період 4- ий квартал 1997 року та
перше півріччя 1998 року.
Підставою для прийняття оспорюваного рішення стало виявлення ДПІ
у м. Чернігові порушення позивачем п. 7.7 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість, а саме задекларовані суми ПДВ
не відповідають тим, що були розраховані на підставі наданих до
перевірки бухгалтерських документів, які відображають
фінансово-господарську діяльність ПП за відповідний період;
невідповідність одноразового перерахунку податкового кредиту на
1.10.1997 року, поданого позивачем до ДПІ вимогам п. 11.8 ст. 11
вказаного Закону.
Крім того, перевіряючими встановлено зменшення податку на додану
вартість на суму 38941 грн. 23 коп. за 1У кв. 1997 року та
визначена сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету – 23865,06
грн., ця сума обчислена з урахуванням сум, що підлягали
відшкодуванню з бюджету по результатам господарської діяльності
в 1-П кварталах 1998 р. (931,60 грн. та 14144,57 грн.).
Рішенням від 26.02.2001року арбітражний суд Чернігівської
області позовні вимоги задовольнив повністю, визнав недійсним
рішення ДПІ у м. Чернігові № 1983 26-07-66213795 від 24.11.98
р., та повернув ПП Жаркову Л.В. з державного бюджету 15076,17
грн. податку на додану вартість.
Рішення суду мотивоване тим, що з акта перевірки не вбачається
які норми чинного законодавства порушені приватним підприємцем,
які первинні документи були досліджені та за якими
господарськими операціями були виявлені відхилення у визначенні
податкових зобов’язань.
Голова арбітражного суду Чернігівської області Омеляненко Т.І.
за заявою відповідача здійснила перевірку рішення від
26.02.2001року в порядку нагляду та постановою від
17.04.2001року залишила його без змін з тих самих підстав.
ДПІ у м. Чернігові подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову наглядової інстанції арбітражного
суду Чернігівської області, в якій просить рішення від
26.02.2001року та постанову від 17.04.2001року скасувати,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
арбітражним судом норм матеріального права.
У касаційній скарзі вказується, що судом в судовому процесі
обставини справи по суті не розглядались і юридична оцінка їм не
надавалась.
Крім того ДПІ у м. Чернігові вказує на безпідставність
збільшення позивачем податкового кредиту згідно одноразового
перерахунку за жовтень 1997 року, оскільки він не відповідає
вимогам п.п. 11.8 ст. 11 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та порядку проведення одноразового
перерахунку сум податкового кредиту і податкових зобов’язань по
податку на додану вартість”, затвердженому наказом ДПА України
від 18.11.1997 року № 419.
Згідно названого Порядку, результати проведення одноразового
перерахунку подаються до ДПІ, починаючи з першого звітного
періоду, що настав після набрання чинності Законом України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, тобто, з.10.1997 року
до закінчення терміну дії перехідного періоду.
Позивачем такий розрахунок надано на момент перевірки.
Крім того, п.п. 11.8 ст. 11 Закону України “Про податок на
додану вартість зобов’язує платників податку провести самостійно
повну інвентаризацію товарних залишків. Інформація про наслідки
інвентаризації та розрахунок визначених сум податку на додану
вартість подається окремо податковому органу разом з податковою
декларацією за перший звітний період (абз.3 названої статті). На
01.10.97 інвентаризація позивачем проведена не була. В минулому
часі інвентаризація не може бути здійснена по своєму змісту.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши
наявні матеріали на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові арбітражного суду Чернігівської області, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення
від 26.02.2001року та постанова від 17.04.2001року скасуванню з
таких підстав.
Пунктом 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
регулюється порядок визначення суми
податку, що підлягає сплаті до бюджету, або відшкодуванню з
бюджету, та строки розрахунків з бюджетом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ДПІ в
місті Чернігові були проведені перевірки повноти нарахування і
сплати ПДВ з отриманого доходу від підприємницької діяльності ПП
Жаркова Л.В. за 1У кв. 1997 року та перше півріччя 1998 року.
За результатами перевірки складені акти № 26-07/68з від 15.10.98
року та № 26-07/150 від 16.11.1998 року.
В актах перевірки вказано про безпідставність включення до
податкового кредиту ПДВ в сумі 38965 грн. 23 коп. , а саме:
14406,74 грн. на підставі податкової накладної № 72 від
30.10.1997 року), виписаної ТОВ “Номіс”, який був зареєстрований
платником ПДВ лише 3.11.97 року та 24558,49 грн. у зв’язку з
відсутністю одноразового перерахунку податкових зобов’язань та
податкового кредиту, який необхідно було представити згідно
п. 11.8 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Обгрунтовуючи підстави позовних вимог ПП Жарков у позовній заяві
вказує мотиви недійсності рішення ДПІ по вказаним в актах
перевірки епізодам, а тому акти перевірок арбітражним судом
безпідставно не прийняті до уваги та досліджені як докази на
предмет порушення позивачем вимог Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з формальних підстав.
Зважаючи на викладене, судом неправильно визнано коло обставин,
що підлягають доведенню. Тим самим порушено вимоги ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справі в їх сукупності, що призвело до прийняття
незаконних та необгрунтованих рішень та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним Законом межі перегляду справи
касаційні інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду,
рішення та постанова арбітражного суду підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до господарського суду
Чернігівської області (ст. 3 “Прикінцевих та перехідних
положень” Закону України від 21.06.2001року № 2539-111 “Про
внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України”).
Керуючись ст. 43, ст. 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Чернігові задовольнити.
Рішення від 26.02.2001року та постанову від 17.04.2001року у
справі № 6/138а скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду
Чернігівської області.
Головуючий Т.Новікова
С у д д і Т.Дроботова
В.Божок