ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
02.11.2001
Судова колегія Вищого господарського суду України розглянула
касаційну скаргу ВАТ "Дніпропетровськгаз" на постанову
арбітражного суду Дніпропетровської області від 27.06.2001 у
справі за позовом ВАТ "Дніпропетровськгаз" до
Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області про
визнання рішення недійсним.
У березні 2001 року відкрите акціонерне товариство
"Дніпропетровськгаз" пред'явило в суді позов до
Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області про
визнання недійсним рішення N 260-02 від 22.02.2001 про стягнення
коштів та застосування фінансових санкцій, яким донараховано
податок на додану вартість у сумі 5225,18 грн., фінансові санкції
в такій же сумі, штраф у розмірі 522,52 грн. за ненадання в банк
платіжних доручень.
Позивач зазначав, що 16.02.2001 контрольно-ревізійним
відділом у Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська була
здійснена перевірка дотримання законодавства під час бартерних
розрахунків за використаний споживачами природний газ
Самаровського управління газового господарства ВАТ
"Дніпропетровськгаз".
В акті вказано, що Самаровським управлінням газового
господарства не нараховані податкові зобов'язання на загальну суму
5225,18 грн.
Проте податкові зобов'язання ним були виконані, бо при
реалізації природного газу в 1996 році був прихований податок на
додану вартість на різницю між ціною реалізації природного газу і
ціною, за якою були проведені розрахунки з постачальниками,
включаючи суму податку на добавлену вартість, згідно з пунктом 3
статті 3 Декрету КМУ "Про податок на добавлену вартість" ( 14-92 ) (14-92)
від 26.12.92.
Газопостачання проводилось за договорами, які передбачали
безготівкові грошові розрахунки, але у 2000 році підприємство
провело погашення дебіторської заборгованості шляхом заліку
однорідних зустрічних вимог.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
17-20.04.2001 в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, арбітражний суд виходив з того, що
відповідно до Порядку проведення одноразового перерахунку сум
податкового кредиту і податкових зобов'язань по податку на додану
вартість, позивач був зобов'язаний провести одноразовий
перерахунок, оскільки згідно з пунктом 6 "...при проведенні
одноразового перерахунку до категорії товарів відвантажених (робіт
виконаних, послуг наданих), але не оплачених до 01.10.97 мають
бути включені всі відвантажені товари (виконані роботи і надані
послуги), не оплачені покупцями (замовниками та іншими дебіторами)
станом на 01.10.97, незалежно від того, як платниками визначався
до 01.07.97 обсяг реалізованої продукції, за датою надходження
коштів в оплату такої продукції чи за датою її відвантаження
(передачі)".
Проте позивач не зробив перерахунок за спожитий природний газ
з Самаровським управлінням газового постачання АПО "ДССІ", КСП
"Перемога", Любимівське лісництво розрахувалось в 2000 році шляхом
поставки товарів, тобто мала місце бартерна операція, а не
взаємозалік.
Враховуючи викладене, відповідач обгрунтовано донарахував
податок на додану вартість та застосував фінансові санкції.
Постановою голови арбітражного суду від 27.06.2001 рішення
суду залишено без змін з тих же підстав.
У касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство
"Дніпропетровськгаз" просить відновити строк для подання
касаційної скарги, скасувавши рішення та постанову, в позові
відмовити, а також стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі
сплатою державного мита.
В обгрунтування скарги позивач вказав, що постанову від
27.06.2001 ним отримано лише 13.07.2001, вперше касаційну скаргу
подано 09.08.2001, про зміну реквізитів щодо сплати держмита
дізнався після отримання ухвали Вищого господарського суду України
від 12.09.2001, в якій було вказано правильні реквізити для сплати
держмита, а тому вважає, що процесуальний строк пропущено з
поважних причин. При прийнятті рішення та постанови арбітражним
судом були порушені вимоги Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Указ Президента України N 857/98
( 857/98 ) (857/98)
"Про деякі зміни в оподаткуванні" не міг
застосовуватись, бо він не є законом про оподаткування.
Контрольно-ревізійна служба не включена до переліку органів, яким
надано право здійснювати будь-які перевірки за нарахуванням і
внесенням податку на додану вартість до бюджету.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши
матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до статті 53 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
за заявою сторони
господарський суд може визнати причину пропуску встановленого
законом процесуального строку поважною і відновити пропущений
строк.
З урахуванням наведених позивачем підстав судова колегія
вважає за доцільне відновити пропущений строк.
Відповідно до статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Контроль за нарахуванням і внесенням податку на додану
вартість у відповідності з пунктом 10.2 статті 10 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
здійснюють
податкові органи.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи,
Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області за
наслідками перевірки дотримання законодавства під час бартерних
розрахунків за використаний споживачами природний газ
Самаровського управління газового господарства ВАТ
"Дніпропетровськтаз" прийнято рішення N 260-02 від 22.02.2001 про
стягнення коштів та застосування фінансових санкцій, яким позивачу
донараховано податок на додану вартість у сумі 5225,18 грн.,
фінансові санкції у такій же сумі та штраф 10% податку на додану
вартість за несвоєчасне представлення платіжних доручень у сумі
523 грн.
Відповідно до пункту 7 статті 11 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
право застосовувати до
підприємств, установ, організацій фінансові санкції і
донараховувати податки надано органам державної податкової служби.
Органи контрольно-ревізійної служби застосовують фінансові
санкції у відповідності з пунктом 10 статті 10 Закону України "Про
державну контрольно-ревізійну службу в Україні" ( 2939-12 ) (2939-12)
лише
щодо підприємств і організацій, які отримують кошти з бюджету.
Позивач не є таким підприємством.
Прийнявши оспорюване рішення відповідач перевищив свої
повноваження. Арбітражний суд, задовольняючи позов, порушив вимоги
матеріального права, а тому рішення і постанова підлягають
скасуванню.
Керуючись статтями 53, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А:
відновити ВАТ "Дніпропетровськтаз" строк для оскарження
постанови арбітражного суду Дніпропетровської області від
27.06.2001.
Касаційну скаргу ВАТ "Дніпропетровськтаз" задовольнити.
Постанову від 27.06.2001 та рішення від 17-20.04.2001
арбітражного суду Дніпропетровської області скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення Контрольно-ревізійного управління у
Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська від 22.02.2001
N 260-02 про стягнення коштів та застосування фінансових санкцій.
Стягнути з Контрольно-ревізійного управління в
Дніпропетровській області на користь ВАТ "Дніпропетровськтаз"
держмито в сумі 170 грн.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 3