Про перерахунок пенсії - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області (далі - управління ПФУ) про перерахунок пенсії,

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила: скасувати рішення управління ПФУ від 20 квітня 2013 року № 1060 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1; зобов'язати управління ПФУ провести перерахунок її пенсії з 4 квітня 2013 року та включити в розрахунок пенсії суми матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати, винагороди за вислугу років у розмірі 40 % виходячи з посадового окладу та надбавку за спеціальне звання.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що при визначенні розміру її пенсії не були враховані виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати, винагороди за вислугу років, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 (1013-97-п) «Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової інспекції, які мають спеціальні звання».

Селидівський міський суд Донецької області постановою від 25 червня 2013 року позов задовольнив: визнав неправомірною відмову управління ПФУ в перерахунку ОСОБА_1 пенсії з урахуванням нарахованих та виплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, сум індексації заробітної плати за роботу на державній службі, суми винагороди за вислугу років у розмірі 40 % виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання; скасував рішення управління ПФУ від 20 квітня 2013 року № 1060 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1; зобов'язав управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 4 квітня 2013 року з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, сум індексації заробітної плати за роботу на державній службі, суми винагороди за вислугу років у розмірі 40 % виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання, які враховуються при обчисленні пенсії та з яких сплачено страхові внески, з урахуванням фактично отриманих сум.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 25 липня 2013 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов задовольнив частково: скасував рішення управління ПФУ про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 20 квітня 2013 року № 1060; визнав протиправною бездіяльність управління ПФУ щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 4 квітня 2013 року про перерахунок пенсії; зобов'язав управління ПФУ розглянути заяву ОСОБА_1 від 4 квітня 2013 року про перерахунок пенсії з прийняттям відповідного рішення в межах пенсійного законодавства повноважною особою. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 листопада 2013 року скасував постанову апеляційного суду, а постанову Селидівського міського суду Донецької області залишив у силі.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неоднакового застосування статей 33, 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ).

На обґрунтування заяви додано копії судових рішень Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2012 року (справа № К/9991/17893/11), 23 серпня 2012 року (справа № К/9991/32511/12 (rs24610865) ), 23 жовтня 2012 року (справа № К/9991/47745/11 (rs18655591) ), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове правозастосування.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2012 року не є підтвердженням неоднакового правозастосування касаційним судом, оскільки вона була скасована постановою Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 21-350а13.

У справі, яка розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що матеріальна допомога, суми індексації заробітної плати та суми грошової винагороди за вислугу років включаються до фонду оплати праці, оскільки з них нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а відтак зазначені виплати відповідачу слід ураховувати при призначенні пенсії.

Натомість в ухвалах від 16 лютого та 23 серпня 2012 року касаційний суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивачів щодо необхідності урахування при призначенні пенсій отримуваних ними сум матеріальної допомоги (на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань).

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції статей 33, 37 Закону № 3723-XII колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 33, 37 Закону № 3723-XII і в постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року (справи №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13, 21-350а13 відповідно) зазначив, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, враховується при обчисленні розміру його пенсії, відповідає практиці Верховного Суду України з розгляду спорів цієї категорії та є наслідком правильного застосування норм матеріального права. Так, перевагу надано спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії (стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»), а не законам України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (3723-12) «Про державну службу» та від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (108/95-ВР) , які щодо спірних відносин є загальними.

За таких обставин, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.