Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Мінському районі м. Києва на постанову арбітражного суду м. Києва від 07.06.2001 у справі за позовом Державної податкової інспекції у Мінському районі м. Києва до приватного підприємства "Чайка-4", малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс" про визнання угоди недійсною.

У травні 2000 року Державна податкова інспекція у Мінському районі м. Києва пред'явила в суді позов до приватного підприємства "Чайка-4" та малого підприємства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс" про визнання недійсною угоди, укладеної між відповідачами, як такої, що укладена з метою, що суперечить інтересам держави, на підставі статті 49 ЦК (1540-06) та стягнення в доход держави з МП ТОВ "Техсервіс" 2540 грн.

ДПІ зазначала, що угода між ПП "Чайка-4" та МП ТОВ "Техсервіс" не відповідає всім вимогам закону та з боку ПП "Чайка-4" укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави та чинному законодавству.

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 26.06.2000 у позові відмовлено.

Визнано угоду, укладену між приватним підприємством "Чайка-4" та малим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс" від 19.11.96, недійсною на підставі статті 48 ЦК (1540-06) .

Відмовляючи у позові і визнаючи угоду недійсною як таку, що не відповідає вимогам закону, арбітражний суд виходив з того, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17.03.2000 статут ПП "Чайка-4" визнано недійсним. Зазначена в статуті особа його не підписувала, первинні документи укладалися від імені ПП "Чайка-4" не уповноваженою на те особою, а тому угоди, укладені такою особою, суперечать вимогам закону.

Постановою заступника голови арбітражного суду м. Києва від 07.06.2001 рішення залишено без змін на тих самих підставах.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Мінському районі м. Києва просить рішення від 26.06.2000 та постанову від 07.06.2001 скасувати, позов задовольнити, посилаючись на те, що ПП "Чайка-4", завідомо організувавши свою діяльність таким чином, щоб, сховавшись за чужий паспорт, уникнути відповідальності за несплату з коштів, отриманих за спірною угодою, належних податків, ПП "Чайка-4" мало за мету за рахунок цього отримати прибуток. Отримання в такий спосіб надприбутків руйнує бюджетну систему України, що, в свою чергу, суперечить інтересам держави і суспільства і підпадає під ознаки статті 49 ЦК (1540-06) .

Водночас Державна податкова інспекція у Мінському районі м. Києва звернулася з клопотанням про відновлення строку для подачі касаційної скарги, посилаючись на те, що копію постанови було отримано 18.07.2001, коли законодавчо встановлений термін оскарження сплинув, що позбавило ДПІ можливості вчасно оскаржити постанову. Крім того, постанову було винесено до прийняття Закону України "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України" (2539-14) , і на той момент строк оскарження складав два місяці з дня прийняття постанови.

Судова колегія Вищого господарського суду України вважає за можливе задовольнити клопотання про відновлення процесуального строку.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до статті 26 ЦК (1540-06) юридична особа має цивільну правоздатність. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту реєстрації її статуту.

Одночасно з правоздатністю юридичної особи виникає дієздатність.

Виникнення дієздатності означає, що юридична особа своїми діями може створювати і здійснювати цивільні права та обов'язки.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17.03.2000 статут ПП "Чайка-4" визнано недійсним з тих підстав, що він зареєстрований по загубленому паспорту Ч., який статутні документи не підписував.

Таким чином, ПП "Чайка-4" не набуло правосуб'єктності.

Відповідно до статті 48 ЦК (1540-06) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Враховуючи, що ПП "Чайка-4" не набуло правосуб'єктності, то і угода, укладена ним 19.11.96 з малим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс", визнана недійсною згідно зі статтею 48 ЦК (1540-06) .

Постановлені арбітражним судом рішення і постанова відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 53, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК (1798-12) , судова колегія Вищого господарського суду України ПОСТАНОВИЛА:

постанову від 07.06.2001 та рішення від 26.06.2000 арбітражного суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Мінському районі м. Києва без задоволення.