ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2001 Справа N A13/23
Судова колегія Вищого господарського суду України
у складі:
головуючого судді,
суддів;
розглянула
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX"
(далі ВАТ "XXX")
на постанову від 27.06.2001р.
арбітражного суду Дніпропетровської області
у справі № А13/23
за позовом ВАТ "ХХХ"
до Контрольно - ревізійного управління в
Дніпропетровській області
про визнання рішення недійсним
В березні 2001р. відкрите акціонерне товариство "XXX" пред'явило в
суді позов до Контрольно-ревізійного управління в
Дніпропетровській області про визнання недійсним рішення № 260-02
від 22.02.2001р. про стягнення коштів та застосування фінансових
санкцій, яким донараховано податок на додану вартість в сумі
5225,18 грн. фінансові санкції в такій же сумі, штраф у розмірі
522,52 грн. за ненадання в банк платіжних доручень.
Зазначало, що 16.02.2001р. контрольно - ревізійним відділом у
Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська була здійснена
перевірка дотримання законодавства під час бартерних розрахунків
за використаний споживачами природний газ "RRR" в ВАТ по
газопостачанню та газифікації "XXX".
В акті вказано, що "RRR" не нараховані податкові зобов'язання на
загальну суму 5225,18 грн.
Проте податкові зобов'язання ним були виконані, бо при реалізації
природного газу в 1996 році був прихований податок на додану
вартість на різницю між ціною реалізації природного газу і ціною,
за якою були проведені розрахунки з постачальниками, включаючи
суму податку на додану вартість згідно з пунктом 3 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про податок на додану вартість"
( 14-92 ) (14-92)
від 26.12.92р.
Газопостачання проводилось за договорами, які передбачали
безготівкові грошові розрахунки, але у 2000 році підприємство
провело погашення дебіторської заборгованості шляхом заліку
однорідних зустрічних вимог.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
17-20.04.2001р. (суддя А.А.А.) в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, арбітражний суд виходив з того, що
відповідно до Порядку проведення одноразового перерахунку сум
податкового кредиту і податкових зобов'язань по податку на додану
вартість ( z0578-97 ) (z0578-97)
, позивач був зобов'язаний провести
одноразовий перерахунок, оскільки згідно п.6 "...при проведенні
одноразового перерахунку до категорії товарів відвантажених (робіт
виконаних, послуг наданих) але не оплачених до 01.10.97 р. повинні
бути включені всі відвантажені товари (виконані роботи і надані
послуги), не оплачені покупцями (замовниками та іншими дебіторами)
станом на 01.10.97 року, незалежно від того, як платниками
визначався до 01.07.97 обсяг реалізованої продукції, за датою
надходження коштів в оплату такої продукції, чи за датою її
відвантаження (передачі)"
Проте позивач перерахунок не зробив за спожитий природний газ з
"RRR" АПО "YYY", КСП "ZZZ", "QQQ" розрахувалось в 2000 році шляхом
поставки товарів, тобто мало місце бартерна операція, а не
взаємозалік.
Враховуючи викладене, відповідач обгрунтовано донарахував податок
на додану вартість та застосував фінансові санкції.
Постановою голови арбітражного суду Б.Б.Б. від 27.06.2001р.
рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "ХХХ" просить
відновити строк для подання касаційної скарги, скасувавши рішення
та постанову і в позові відмовити, а також стягнути з відповідача
витрати, пов'язані зі сплатою державного мита.
В обгрунтування скарги позивач вказав, що постанову від
27.06.2001р. ним отримано лише 13.07.2001р., вперше касаційну
скаргу подано 09.08.2001р., про зміну сплати держмита дізнався
після отримання ухвали Вищого господарського суду України від
12.09.2001р., в якій було вказано правильні реквізити для сплати
держмита, а тому вважає, що процесуальний строк пропущено з
поважних причин.
При прийнятті рішення та постанови арбітражним судом були порушені
вимоги Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Указ Президента України № 857/97 "Про деякі зміни в оподаткуванні"
( 857/98 ) (857/98)
не міг застосовуватись бо він не є законом про
оподаткування. Контрольно-ревізійна служба не включена до переліку
органів, яким надано право здійснювати будь-які перевірки за
нарахуванням і внесенням податку на додану вартість до бюджету.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали
справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи зі слідуючого.
Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
за заявою сторони господарський суд може визнати
причину пропуску, встановленого законом процесуального строку
поважною і відновити пропущений строк.
З урахуванням наведених позивачем підстав судова колегія вважає за
доцільне відновити пропущений строк.
Відповідно до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Контроль за нарахуванням і внесенням податку на додану вартість у
відповідності з п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
здійснюють податкові органи.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи
Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області за
наслідками перевірки дотримання законодавства під час бартерних
розрахунків за використаний споживачами природний газ "RRR" в ВАТ
по газопостачанню та газифікації "ХХХ" прийнято рішення № 260-02
від 22.02.2001р про стягнення коштів та застосування фінансових
санкцій, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в
сумі 5225,18 грн., фінансові санкції у такій же сумі та штраф 10%
податку на додану вартість за несвоєчасне представлення платіжних
доручень у сумі 523 грн.
Відповідно до п.7 ст. 11 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
право застосовувати до підприємств,
установ, організацій фінансові санкції і донараховувати податки
надано органам державної податкової служби.
Органи контрольно-ревізійної служби застосовують фінансові санкції
у відповідності з п.10 ст. 10 Закону України "Про державну
контрольно-ревізійну службу в Україні" ( 2939-12 ) (2939-12)
лише відносно
підприємств і організацій, які отримують кошти з бюджету . Позивач
таким підприємством не являється.
Прийнявши оспорюване рішення відповідач перевищив свої
повнова-ження.
Арбітражний суд, задовольняючи позов, порушив вимоги матеріального
права, а тому рішення і постанова підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 53, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
колегія
ПОСТАНОВИЛА:
Відновити ВАТ "ХХХ" строк для оскарження постанови від 27.
06.2001р. арбітражного суду Дніпропетровської області.
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
задовольнити.
Постанову від 27.06.2001року та рішення від 17-20.04.2001 року
арбітражного суду Дніпропетровської області скасувати.
Позов задовольнити. Визнати недійсним рішення
Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровському районі
м.Дніпропетровська № 260-02 від 22.02.2001р. про стягнення коштів
та застосування фінансових санкцій.
Стягнути з Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській
області на користь ВАТ "ХХХ" держмито 170 грн.
Видати наказ.