Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2001 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників сторін
від ЗАТ "ХХХ" присутні
від ДПІ у С-ському районі присутні
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у С-ському районі м. Києва
на постанову арбітражного суду м. Києва від ХХ червня 2001 року
за позовом Закритого акціонерного товариства "ХХХ"
до Державної податкової інспекції у С-ському районі м. Києва
про Визнання недійсним рішення ДПІ у С-ському районі за № 5 від
ХХ.ХХ.2000
Закритим акціонерним товариством "ХХХ" заявлений позов про
визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у
С-ському районі м. Києва за № 5 від ХХ.ХХ.2000 про застосування та
стягнення фінансових санкцій за порушення вимог підпункту 6.2.5
статті 6 Закону України " Про податок на додану вартість "
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач передав
ДХК "УУУ" простий вексель за отримане від останнього вугілля, яке
оподатковувалося на той час за нульовою ставкою. Під час
здійснення обміну товарами, у тому числі і тими, які
оподатковуються за нульовою ставкою, податок на додану вартість
справляється за повною ставкою. ДХК "УУУ" нарахувало ПДВ та
включило його в свої податкові зобов'язання, а позивач включив
сплачений ПДВ до податкового кредиту.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від ХХ квітня 2001 р.
задоволені позовні вимоги щодо визнання недійсним оспорюваного
рішення податкової служби з тих підстав, що позивач як покупець
товару правомірно включив до податкового кредиту суму ПДВ,
сплачену у зв'язку з придбанням товару згідно вимог підпункту
7.4.5 статті 7 Закону України " Про податок на додану вартість "
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Рішення суду мотивоване тим, що оскільки вексель в
розумінні підпункту 1.11 Закону України "Про податок на додану
вартість" є товаром, то передача векселя позивачем ДХК "УУУ" є в
розумінні підпункту 7.3.4 згаданого Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
першою
подією, а відвантаження позивачу вугілля є відповідно другою
(балансуючою) операцією.
Постановою арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2001 рішення у
справі залишене без зміни з тих же підстав. Перевірку рішення у
порядку нагляду, за заявою відповідача, здійснив заступник голови
арбітражного суду.
Державна податкова інспекція у С-ському районі м. Києва, не
погоджуючись з рішенням та постановою арбітражного суду м. Києва у
даній справі, звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою про перегляд і скасування цих рішень з відмовою
у позові. Одночасно з поданням скарги заявлено клопотання про
відновлення пропущеного строку на її подання.
Податкова служба посилається на помилкове застосування у рішеннях
арбітражного суду міста приписів підпунктів 1.11 Закону України
"Про податок на додану вартість" та 1.4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, нормами яких
векселі визначені у якості товару, оскільки згідно вимог підпункту
1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
товари це матеріальні та нематеріальні
активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у
будь-яких операцій, крім операцій з їх випуску (емісії) та
погашення.
Вищий господарський суд України заслухав пояснення представника
Державної податкової інспекції у С-ському районі м. Києві який
підтримав касаційну скаргу та заперечення представника "ХХХ",
перевірив повноту встановлення обставин справи та правильність їх
юридичної оцінки арбітражним судом і відзначає наступне.
Клопотання податкової служби про відновлення строку на оскарження
постанови арбітражного суду міста підлягає задоволенню.
Оспорювані рішення податкової служби про нарахування товариству
27923 грн. санкцій з податку на додану вартість, прийняте на
підставі акту перевірки у якому відбито завищення останнім
податкового кредиту за лютий 2000 на цю ж суму.
Арбітражним судом міста достеменно встановлено, що при
відвантаженні в листопаді 1999 позивачеві вугілля державною
холдінговою компанією "УУУ" був нарахований податок на додану
вартість за ставкою 20 % - 27923 грн і виписані податкові
накладні.
Згідно приписів підпункту 6.2.5 пункту 6.2 статті 6 Закону України
" Про податок на додану вартість " ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у 1999 році
операції з продажу вугілля обчислювались за нульовою ставкою. При
цьому у названому Законі термін продаж поглинає поняття і поставки
і відчуження, про що зазначено у пункті 1.4 статті 1 Закону "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Названий припис не був
врахований арбітражним судом міста, і це призвело до хибного
висновку про обгрунтованість нарахування ПДВ за ставкою 20%, а
відтак і про відповідність віднесення до податкового кредиту 27823
гривень.
Таким чином, судом при вирішенні спору не були застосовані норми
матеріального права, які регулюють спірні відносини, що призвело
до помилкових висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному
спорі.
У зв'язку з цим, відповідно до частини 1 статті 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно
якої неправильне застосування норм матеріального права є
підставою, зокрема, для скасування судового рішення, судові
рішення у цій справі підлягають скасуванню з відмовою у
задоволенні позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1, 6, 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та статтями 53,
111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Строк на оскарження постанови Арбітражного суду міста Києва від ХХ
червня 2001 року у цій справі відновити.
Рішення від ХХ.ХХ.2001 і постанову від ХХ.ХХ.2001 Арбітражного
суду міста Києва у справі № 000 скасувати.
У позові відмовити.