ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2001 Справа N 25/188
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши з участю представників:
державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва -присутній;
касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва
на постанову першого
заступника голови
арбітражного суду
м. Києва від 27.04.2001
у справі №25/188
за позовом приватної фірми "ХХХ" (далі за текстом-ПФ "ХХХ")
до ДПІ у Печерському районі м. Києва
про зобов'язання надати висновок про суми
відшкодування з бюджету податку на додану
вартість та процентів на бюджетну
заборгованість,
встановила:
Рішенням від 08.02.2001 арбітражного суду м. Києва (суддя А.А.А.),
залишеним без змін постановою від 27.04.2001 першого заступника
голови цього ж арбітражного суду, позов задоволене: зобов'язано
ДПІ у Печерському районі м. Києва протягом п'яти днів з дня
отримання копії рішення арбітражного суду надати до відділення
Державного казначейства у Печерському районі м. Києва висновок про
суми відшкодування приватній фірмі "ХХХ" бюджетної заборгованості
по податку на додану вартість за серпень 2000 року 126105 грн. та
за вересень 2000 року 182190 грн., а також нарахованих на суму
бюджетної заборгованості процентів у загальній сумі 17832,62 грн.
Рішення арбітражного суду мотивоване тим, що обов'язок відповідача
надати вказаний висновок випливає з положень пункту 7.7.3 ст. 7
Закону "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пунктів
4, 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість
( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого наказом ДПА України від 02.07.97 №
209/72, оскільки позивач належним чином підтвердив, що за
наслідками господарської діяльності у серпні-вересні 2000 року при
здійсненні експертних операцій різниця між загальною сумою його
податкових зобов'язань і податковим кредитом мала від'ємне
значення, що відповідало сумі заявлених позовних вимог бюджетного
відшкодування по податку на додатку вартість. Зобов'язуючи
відповідача надати висновок про відшкодування процентів на
бюджетну заборгованість по податку на додану вартість, арбітражний
суд виходив з факту порушення ДПІ вимог пунктів 7.7.3 ст. 7 та
пункту 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо строку, протягом якого позивачу повинно було
виплачене бюджетне відшкодування, та з передбаченої пунктом 7.7.3
ст. 7 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відповідальності за таке
порушення у вигляді процентів.
ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати постановлені
по справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування
арбітражним судом пункту 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та порушення вимог постанови КМ
України від 07.12.99 № 2215 "Про деякі питання відшкодування сум
податку на додану вартість та впорядкування розрахунків з
бюджетом" ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
. На думку ДПІ у арбітражного суду не було
підстав для задоволення позову, так як названою постановою
передбачено, що відшкодування платнику сум податку на додану
вартість проводиться не шляхом перерахування коштів в розмірі
бюджетної заборгованості на поточний рахунок платника, а в один з
інших способів, визначених цією постановою.
Одночасно ДПІ просить відновити строк, встановлений для подання
касаційної скарги, мотивуючи своє клопотання змінами в
процесуальному законодавстві, що регламентує господарське
судочинство.
Клопотання відповідача підлягає задоволенню, оскільки з наданих
ним доказів вбачається, що первісне звернення ДПІ у Печерському
районі м. Києва із заявою про перевірку постанови від 27.04.2001 в
порядку нагляду відповідно до чинного на той час Арбітражного
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
мало місце 21.06.2001,
тобто з дотриманням передбаченого ст. 102 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
строку для подання такої заяви.
Заслухавши представника відповідача, який підтвердив касаційну
скаргу, перевіривши повноту встановлення арбітражним судом
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає частковими задоволенню з таких
підстав.
Арбітражним судом встановлено, що у серпні та вересні 2000 року
приватна фірма "ХХХ" здійснила експортні операції, за наслідками
яких суми податку на додану вартість, визначені і відображені у
податкових деклараціях з цього податку і додатку № 3 до них, мали
від'ємне значення і становили відповідно 126105 грн. та 182190
грн., а всього 308295 грн.
ДПІ у Печерському районі м. Києва актами від 11.01.2001 № 23-707-9
та від 12.01.2001 № 23-707-11 підтвердила здійснення позивачем
експортних операцій, сплату ПДВ при придбанні товарів, які в
подальшому стали предметом експорту, та правильність заповнення
позивачем декларацій по ПДВ за серпень і вересень 2000 року.
Згідно пункту 7.7.3 ст. 7, пунктів 8.1, 8.6, ст. 8 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від'ємне значення
між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту по
операціях з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за
межі митної території України (експортне відшкодування) підлягає
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання
розрахунку вказаного відшкодування.
Згідно абзацу 3 підпункту 7.7.3 ст. 7, пункту 8.7 ст. 8 названого
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відшкодування здійснюється шляхом
перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на
рахунок платника податку в банківській установі. При наявності у
платника податку непогашеної заборгованості по ПДВ минулих
податкових періодів або непогашеного податкового векселя, сума
експортного відшкодування або її частина направляється на
погашення такої заборгованості або зараховується у рахунок
погашення векселя. За добровільним рішенням платника податку сума
експортного відшкодування може бути зарахована в рахунок платежів
з цього податку або інших платежів до Державного бюджету України.
Таким чином, законодавець визначив способи бюджетного
відшкодування, один з яких, а саме: перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на свій поточний рахунок - обрав
позивач, що є його правом, передбаченим, вказаними правовими
нормами.
Посилання відповідача на обов'язковість вимог постанови КМ України
від 07.12.99 № 2215 ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
щодо способів бюджетного
відшкодування, які виключають перерахування грошових коштів з
бюджетного рахунку, не може бути визнане обгрунтованим виходячи із
підзаконного характеру норм вказаної постанови. Передбачені цієї
постановою способи бюджетного відшкодування можуть застосовуватися
як альтернативні наряду із визначеними пунктом 7.7.3 ст. 7 та
пунктом 8.7 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при наявності на це згоди платника податку.
Відповідно до пункту 4 Порядку відшкодування податку на додану
вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого спільними наказом ДПА України
та Головного управління Державного казначейства України від
02.07.97 № 209/72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
18.07.97 за № 263/2067, в чинній на момент вирішення спору
арбітражним судом редакції наказу від 08.10.98 № 470/78
( z0658-98 ) (z0658-98)
, відшкодування податку на додану вартість з бюджету
здійснюється за висновком податкових органів, який подається до
територіального органу Державного казначейства не пізніше ніж за
п'ять робочих днів до закінчення терміну відшкодування цього
податку, установленого чинним законодавством.
Відмова податкового органу надати вказаний висновок може бути
предметом спору, який підлягає вирішенню судом, із заявленою
вимогою про зобов'язання надати такий висновок. Що ж до вимоги про
сплату процентів на суму бюджетної заборгованості в зв'язку з
порушенням установленого законодавством терміну виплати бюджетного
відшкодування, то така згідно абзацу 5 підпункту 7.7.3 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
може
бути заявлена шляхом пред'явлення позову про стягнення відповідної
суми коштів бюджету.
Враховуючи зазначене, рішення від 08.02.2001 та постанова від
27.04.2001 арбітражного суду м. Києва в частині зобов'язання
відповідача надати висновок про відшкодування нарахованих на суму
бюджетної заборгованості за серпень-вересень 2000 р. в загальному
розмірі 17832,62 грн. підлягають скасуванню, з відмовою в
задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст.ст. 53, 111-5, 111-7, п. 5 ст. 111-9, ч.2 ст. 111-10,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого господарського суду України
ПОСТАНОВИЛА:
Відновити ДПІ у Печерському районі м. Києва строк на касаційне
оскарження постанови від 27.04.2001 арбітражного суду м. Києва.
Заяву ДПІ у Печерському районі м. Києва задовольнити частково,
рішення від 08.02.2001 та постанову від 27.04.2001 арбітражного
суду м. Києва в частині зобов'язання ДПІ у Печерському районі м.
Києва надати висновок про відшкодування з бюджету приватній фірмі
"ХХХ" 17832,67 грн. процентів скасувати.
В позові приватної фірми "ХХХ" до ДПІ у Печерському районі м.
Києва про зобов'язання надати висновок про відшкодування з бюджету
17832,62 грн. процентів відмовити.
В іншій частині рішення від 08.02.2001 та постанову від 27.04.2001
арбітражного суду м. Києва по справі № 25/188 залишити без змін.