ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
25.10.2001
Судова колегія Вищого господарського суду України розглянула
касаційну скаргу Родниківської сільської ради на постанову
господарського суду Кіровоградської області у справі за позовом
Олександрівської виправної колонії N 104 до Родниківської
сільської ради про визнання недійсними рішень Родниківської
сільської ради від 25.02.2000 N 92, від 29.11.2000 N 137, 138, від
19.05.2000 N 128, визнання недійсним договору оренди земельної
ділянки площею 36,6 га та визнання недійсним Державного акта на
право постійного землекористування, виданого колективному
сільськогосподарському підприємству "Нове життя".
Рішенням арбітражного суду від 16.01.2001 позов задоволено
частково. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання
недійсними рішень, прийнятих відповідачем, суд визнав
Олександрівську виправну колонію N 104 належним позивачем та
правонаступником на право постійного землекористування спірними
земельними ділянками. Зазначені у позові рішення суд визнав
недійсними, оскільки підстави їх прийняття суперечать приписам
земельного законодавства, порядку скасування радами власних
рішень, встановлених законодавством.
Позов про визнання недійсним Державного акта на постійне
землекористування суд визнав непідвідомчим арбітражному суду,
оскільки цей документ не є актом, який визнається в судовому
порядку недійсним. В цій частині провадження у справі припинено на
підставі пункту 1 частини першої статті 80 АПК ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позов у частині визнання недійсним договору оренди землі суд
залишив без розгляду, оскільки визнав вимогу не пов'язаною з
предметом розглянутого спору.
Постановою заступника голови арбітражного суду від 04.04.2001
рішення арбітражного суду від 06.01.2001 залишено без змін на тих
же підставах.
Заявник просить рішення і постанову, прийняті у справі,
скасувати, посилаючись на їх невідповідність чинному
законодавству. Зокрема, заявник вважає, що висновки, викладені у
рішенні та постанові, суперечать статтям 3, 5, 9, 17, 19, 27, 40,
44 ЗК ( 561-12 ) (561-12)
щодо повноважень ради регулювати земельні
відносини, припиняти землекористування, надавати у
землекористування земельні ділянки, розташовані на території ради,
обмежують права членів КСП на земельні ділянки, передані позивачу,
та не враховують недодержання позивачем вимог статті 15 Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
. Одночасно заявник
посилається на відсутність спору та прийняття позовної заяви від
неналежного позивача, тому згідно з частиною першою статті 80,
частиною першою статті 63 АПК ( 1798-12 ) (1798-12)
позовна заява підлягала
поверненню без розгляду, а провадження у справі - припиненню.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача,
представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що постанова
не підлягає скасуванню, а заяву Родниківської сільської ради слід
залишити без задоволення на таких підставах.
25 лютого 2000 р. X сесія Родниківської сільської ради XXIII
скликання рішенням N 92 припинила користування земельними
ділянками підприємства установи ВК-104 загальною площею 1617 га та
надала зазначені земельні ділянки громадянам сіл Ясинуватка,
Могилів Курінь, Липівка для створення сільгосппідприємства.
Відповідач мотивує прийняте рішення порушенням законодавства
радою при передачі земельних ділянок колишнього відділу N 3 КСП
ім. Свердлова за рішенням від 18.06.93 N 38 та поновленням прав
власності на земельну ділянку мешканців сіл, розташованих на
території ради. Відповідно до статті 144 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
рішення органів місцевого самоврядування з мотивів
їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у
встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Пункт 1 рішення відповідача від 25.02.2000 N 92 не містить
висновків про зупинення рішення ради від 18.06.93 N 38, яким
надано земельну ділянку установі ІК-305, правонаступником якої є
позивач, про це свідчать зміст рішення та статут, наданий
позивачем. Стаття 19 ЗК ( 561-12 ) (561-12)
передбачає, що надання у
користування земельної ділянки, що перебуває у власності або
користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі,
організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки
в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу. Як
зазначено у статті 17 ЗК, громадяни, заінтересовані у передачі їм
у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про
це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до
районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є
район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної
ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування
ділянки, мета її використання і склад сім'ї.
Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі
згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє
землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект
відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною)
Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним,
природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і
подасться до районної (міської) Ради народних депутатів для
прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у
власність.
Матеріали справи та обставини, встановлені арбітражним судом,
не містять підстав, з яких можливо дійти висновку про дотримання
відповідачем вищезазначених норм закону при наданні земельних
ділянок громадянам зазначених у рішенні сіл.
Пункт 2 рішення відповідача від 25.02.2000, який передбачає
надання громадянам земельної ділянки, видано з порушенням статей
17, 19 ЗК ( 561-12 ) (561-12)
, оскільки земельна ділянка надана громадянам
без попередньої згоди позивача-землекористувача та не з земель
запасу. Стаття 29 ЗК передбачає, що у разі виявлення випадків
систематичного невнесення платежів фінансові органи письмово
попереджають власників землі і землекористувачів про необхідність
усунення цих порушень у місячний строк. Якщо порушення за цей час
не будуть усунуті, на винних накладається адміністративне
стягнення у встановленому порядку і надається додатково місячний
строк для усунення порушень. Якщо порушення і в цей строк не
будуть усунуті, вказані органи передають відповідній місцевій Раді
народних депутатів або власнику землі, який надав земельну ділянку
в користування, акт і свій висновок про необхідність припинення
права на земельну ділянку.
Місцеві Ради народних депутатів на підставі одержаних
матеріалів через уповноважені ними органи звертаються з позовом до
суду, арбітражного суду про припинення права власності на земельну
ділянку. Відповідач, приймаючи рішення N 137 від 29.11.2000, не
дотримався порядку припинення права власності на землю, права
користування земельною ділянкою, визначеного статтею 29 ЗК
( 561-12 ) (561-12)
, тому зазначене рішення не відповідає вимогам
земельного законодавства і є недійсним. Приймаючи рішення N 138
від 29.11.2000 "Про відміну рішень сесії Родниківської сільської
ради від 13.03.92 та від 18.06.93", відповідач на підставі
перевірки законності рішень за заявою громадян дійшов висновку, що
зазначені рішення прийняті з порушенням земельного законодавства.
Статтями 103, 104, 106 ЗК ( 561-12 ) (561-12)
визначено, що земельні
спори розглядаються місцевими Радами народних депутатів, судом,
арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановленому
цим Кодексом та іншими актами законодавства України, а саме:
майнові спори, пов'язані з земельними відносинами (включаючи спори
про відшкодування збитків і визначення їх розмірів), вирішуються
судом, арбітражним судом або третейським судом; спори з приводу
розмежування території сіл, селищ, міст, районів, областей
вирішуються вищестоящою Радою народних депутатів.
Відповідач рішенням від 29.11.2000 N 138 по суті розглянув
питання про дослідження обставин та правомірність надання
земельних ділянок позивачу і на підставі фактів, які вважав
доведеними, скасував власні рішення N 21 від 13.03.92 та N 38 від
18.06.93 як такі, що суперечать чинному законодавству. Пунктом 2
цього ж рішення вирішено порушити справу в арбітражному суді про
визнання недійсними документів, виданих на підставі скасованих
рішень.
Оскільки рішення ради N 138 від 29.11.2000, що стосується
прав на землекористування позивача, прийнято не на підставі
обставин, встановлених судом, а в односторонньому порядку не у
відповідності з приписом статті 144 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве
самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, відсутності повноважень скасовувати
власні акти в разі їх невідповідності Конституції, законам
України, рішення ради N 138 від 29.11.2000 прийнято незаконно, і
арбітражний суд обгрунтовано визнав його недійсним.
Заперечення відповідача у справі, наведені у касаційній
скарзі, та рішення, прийняті радою з питань припинення права на
землекористування позивача, не відповідають приписам матеріального
права, які регулюють правовідносини, з яких виник спір, тому
висновок, викладений в рішенні та постанові арбітражного суду в
цій частині позову, слід визнати обгрунтованим.
Вимоги позивача щодо визнання недійсним Державного акта на
постійне землекористування, виходячи з правового характеру цього
документа, згідно зі статтями 12, 80 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
(АПК, чинного
на момент розгляду справи), статтею 22 ЗК ( 561-12 ) (561-12)
, спір в цій
частині не підвідомчий арбітражному суду і провадження по справі в
цій частині підлягає припиненню, оскільки не є актом нормативного
характеру, а тільки документом, що посвідчує право власності або
право користування землею, при відсутності якого забороняється
приступати до користування земельною ділянкою. Вимога позивача про
визнання недійсним договору оренди, укладеного Родниківською
сільською радою з ВТК 305/104, пов'язана з орендними відносинами,
які сторони мали право встановити відповідно до статті 8 ЗК, але
ці відносини не пов'язані зі спором про захист прав
землекористувача, тому суд обгрунтовано залишив позов в цій
частині без розгляду. Оскільки вилучення земельної ділянки
здійснюється виходячи з потреб, визначених у статті 31 ЗК, а позов
в цій частині не відповідає вимогам статті 31 ЗК ( 561-12 ) (561-12)
,
арбітражний суд обгрунтовано відмовив в цій частині у задоволенні
позову.
Враховуючи викладене та керуючись пунктом 7 прикінцевих та
перехідних положень Закону України "Про внесення змін до
Арбітражного процесуального кодексу України" ( 2539-14 ) (2539-14)
, статтями
111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
постанову заступника голови арбітражного суду Кіровоградської
області від 04.04.2001 залишити без змін, а заяву Родниківської
сільської ради - без задоволення.
"Постанови Верховного Суду України та Вищого господарського суду
України у господарських справах", випуск 1, 2003 р.