ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
25.10.2001
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула
касаційну скаргу ВАТ "Гемопласт" на постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 29.08.2001 у справі за
позовом ВАТ "Гемопласт" до Білгород-Дністровської об'єднаної
державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення.
ВАТ "Гемопласт" 19 лютого 2001 заявлений позов про визнання
недійсним рішення податкової інспекції, яким товариству нараховано
пеню в сумі 41218 грн. за порушення 90-денного терміну надходження
валютної виручки.
Позивач вважав застосування до нього санкцій неправомірним
через відсутність його вини у затримці вантажу на транзитній
території за межами України і листом Одеської регіональної
торгово-промислової палати і листом Посольства України в
Російській Федерації доводив наявність форс-мажорних обставин.
Рішенням арбітражного суду Одеської області від 26 березня
2001 у позові відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що
оспорене рішення податкової інспекції відповідає приписам Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, яким стягнення пені за порушення встановлених
строків зарахування виручки резидентів в іноземній валюті не
пов'язане з причинами, за яких відбулось таке порушення. При цьому
враховано відсутність ліцензії на продовження термінів розрахунків
та непоширення приписів Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
на
податкові і бюджетні відносини.
Постановою арбітражного суду Одеської області від 25 червня
2001 рішення у справі залишено без зміни на тих самих підставах.
Наглядову перевірку за заявою відповідача здійснив голова
арбітражного суду Одеської області.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду
перевірені судові акти у справі залишені без змін з огляду на
недоведеність позивачем обставин форс-мажору.
ВАТ "Гемопласт", не погоджуючись з постановою Одеського
апеляційного господарського суду, звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою про перегляд
судових актів у справі в касаційному порядку. Скарга мотивована
тими самими доводами, які розглядались у судових засіданнях.
Зокрема, скаржник посилається на помилкове застосування
арбітражним судом області приписів статті 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, якою право
прийняття рішення надано начальникам державних податкових
інспекцій та їх заступникам, а не виконувачам обов'язків названих
осіб, а також вважає помилковим неврахування апеляційним судом
приписів пункту 6 Указу Президента України "Про заходи щодо
недопущення відпливу з України валютних та інших майнових
цінностей" ( 724/99 ) (724/99)
, згідно з яким резиденти України
звільняються від сплати пені за порушення термінів надходження
валютної виручки при форс-мажорі.
Судова колегія Вищого господарського суду розглянула
касаційну скаргу, переглянула постанову Одеського апеляційного
господарського суду на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи арбітражним судом області та, заслухавши пояснення
представників сторін, дійшла висновку про відсутність правових
підстав для задоволення касаційної скарги на таких підставах.
Приписом статті 11 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
право прийняття рішення про
застосування санкцій надано начальникам державних податкових
інспекцій та їх заступникам. Проте на час відсутності зазначених
осіб можуть призначатися виконувачі обов'язків, які у повному
обсязі використовують права посадової особи, яку заміщають.
Визнається необгрунтованим посилання скаржника на Указ
Президента України "Про заходи щодо недопущення відпливу з України
валютних та інших майнових цінностей" ( 724/99 ) (724/99)
, який не набув
чинності у зв'язку з відхиленням проекту Закону про недопущення
відпливу з України валютних та інших майнових цінностей згідно з
Постановою Верховної Ради N 1054-XIV ( 1054-14 ) (1054-14)
від 16.09.99 р.
Враховуючи викладене, суд відзначає, що доводи скаржника про
неправильне застосування приписів законодавства арбітражним судом
області спростовані матеріалами справи.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 111-3, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29
серпня 2001 року у справі залишити без змін, а касаційну скаргу
ВАТ "Гемопласт" залишити без задоволення.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 2