Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про перегляд у касаційному порядку постанови арбітражного суду Кіровоградської області від 24.04.2001 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вернік" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення.

Рішенням арбітражного суду Кіровоградської області від 13.02.2001 в позові відмовлено з мотивів, що позивачем прийнято податкові накладні, які оформлено з порушенням вимог чинного законодавства. Прийнявши такі податкові накладні, позивач безпідставно включив зазначені в них суми податку на додану вартість до податкового кредиту. За таких обставин спірне рішення, яким до позивача застосовано фінансові санкції, відповідає чинному законодавству.

Постановою арбітражного суду Кіровоградської області від 24.04.2001 рішення арбітражного суду Кіровоградської області від 13.02.2001 скасовано, позов задоволено, рішення відповідача від 28.07.2000 визнано недійсним з огляду на те, що чинне законодавство не передбачає невизнання податкового кредиту у разі порушення вимог підпункту 7.2.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) при заповненні податкової накладної. Єдиною підставою невизнання податкового кредиту відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищезгаданого Закону є непідтвердження сум податковими накладними.

Не погоджуючись з постановою арбітражного суду Кіровоградської області від 24.04.2001, скаржник просить її скасувати, посилаючись на те, що судовою інстанцією були неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, застосування арбітражним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції задоволенню не підлягає.

Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді, правонаступником якої є відповідач, з 05.07.2000 по 27.07.2000 проведено тематичну позапланову перевірку позивача з питання достовірності заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2000 року, за результатами якої складено акт від 28.07.2000. На підставі вищезгаданого акта 28 липня 2000 року першим заступником відповідача прийнято спірне рішення, яким до позивача застосовано фінансову санкцію в однократному розмірі завищеного бюджетного відшкодування на суму 1191035 грн.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначено, що у разі коли на момент перевірки платника податку суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, з чого випливає, що відповідальність у вигляді фінансової санкції, що передбачена даною нормою, може бути застосована до позивача у разі включення до податкового кредиту сум, які не підтверджені податковими накладними.

Постановою арбітражного суду Кіровоградської області було встановлено, що 10.03.2000 позивач та КСП ім. Ульянова уклали чотири договори купівлі-продажу, за якими КСП ім. Ульянова передало у власність позивача свинарник, телятник, кормокухню, свердловину та видало податкову накладну від 10.03.2000 на суму 759626 грн., у тому числі ПДВ 126604,33 грн. Позивач 14.03.2000 уклав 27 договорів купівлі-продажу з приватним селянським підприємством пайовиків ім. Чапаєва, за якими приватне селянське підприємство пайовиків ім. Чапаєва передало у власність позивача основні фонди та видало позивачу податкову накладну від 14.03.2000 N 7 на суму 6386586,18 грн., у тому числі ПДВ 1064431,11 грн.

Відповідно до абзацу другого підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Оскільки згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 вищезгаданого Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, то, виходячи з аналізу даних норм Закону, податкова накладна і є свідченням факту придбання платником податку товарів.

Враховуючи, що позивач отримав від продавців - платників податку податкові накладні, що засвідчили факт придбання позивачем об'єктів купівлі-продажу, то суд дійшов правильного висновку щодо права позивача на податковий кредит, який задекларовано за травень 2000 року.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначено зміст, який має містити податкова накладна. Податкові накладні N 3 та N 7 не містять опису (номенклатури) товарів та ціни по кожному об'єкту купівлі-продажу без урахування податку на додану вартість, що передбачено підпунктами "є" та "ж" вищенаведеної норми Закону, але даний Закон не передбачає негативних правових наслідків для покупця, що одержав такі податкові накладні. Не випливає із зазначеного Закону і заборона на прийняття покупцем такої податкової накладної.

Отже, висновки відповідача щодо безпідставності включення до податкового кредиту задекларованої позивачем за травень 2000 року суми є помилковими і не можуть бути прийняті судом до уваги.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК (1798-12) , Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 16.08.2001 N 10231/10-0 залишити без задоволення, а постанову арбітражного суду Кіровоградської області від 24.04.2001 - без змін.