ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2001 Справа N 5/41
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судд?,Кузьменка М.В.
судді Васищака І.М.
судді Палій В.М.,
розглянувши Статутного територіально-галузевого
касаційну скаргу об’єднання “Південна залізниця”
на рішення Вищого арбітражного суду України від
23.06.2001 року
у справі № 5/41
за позовом Статутного територіально-галузевого
об’єднання “Південна залізниця”
до Антимонопольного комітету України
Про визнання недійсною постанови Тимчасової адміністративної
колегії від 01.03.2001 року № 1-П/ТК,
за участю представників сторін
від позивача: Шляхова О.М. (дов. від 09.10.2001 року № 427),
Пуртова Л.П. (дов. від 09.10.2001 року № 429),
Крочак Є.Л. (дов. від 09.10.2001 року № 428),
в?д в?дпов?дача: Підлісний В.О. (дов. від 02.08.2001 року
№ 21-29/01-3477),
Нагній В.О. (дов. від 27.09.2001 року
№ 21-29/01-4232),
Виродова І.Ю. (дов. від 27.09.2001 року
№ 21-29/01-4231),
Крюк А.Г. (дов. від 27.09.2001 року
№ 21-29/01-4229),
В С Т А Н О В И Л А:
Статутне територіально-галузеве об’єднання “Південна залізниця”
звернулося до Вищого арбітражного суду України з позовом до
Антимонопольного комітету України про визнання недійсною
постанови Тимчасової адміністративної колегії від 1.03.2001 року
№ 1-П/ТК “Про порушення антимонопольного законодавства та
накладення штрафу”. Рішенням від 23.06.2001 року (суддя Подоляк
О.А.) в позові відмовлено у зв’язку з пропуском позивачем строку
для звернення до арбітражного суду, оскільки відповідно до
пункту 1 статті 24 Закону України “Про обмеження монополізму та
недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності” у випадках незгоди з рішеннями органів
Антимонопольного комітету України заінтересовані особи мають
право у тридцятиденний строк звернутися до суду, арбітражного
суду з заявою про скасування чи зміну повністю або частково
рішень Антимонопольного комітету України і його територіальних
відділень.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення та позов
задовольнити.
Колегія суддів ухвалою Вищого господарського суду України від
5.09.2001 року про прийняття заяви до касаційного провадження
зобов’язала Статутне територіально-галузеве об’єднання “Південна
залізниця” уточнити вимоги та доводи касаційної скарги, з
урахуванням повноважень Вищого господарського суду України та
меж перегляду справи в касаційній інстанції, встановлених
розділом ХП1 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
На виконання цієї ухвали заявник уточнив вимоги касаційної
скарги та просить скасувати рішення у справі і прийняти нове
рішення та доповнив її вимогою про скасування ухвали Вищого
арбітражного суду України від 13.04.2001 року про відмову в
прийнятті позовної заяви.
В обгрунтування своїх вимог Статутне територіально-галузеве
об’єднання “Південна залізниця” посилається на неправильне
застосування судом норм матеріального та процесуального права, а
саме: позивач своєчасно подав до Вищого арбітражного суду позов
про скасування акта ненормативного характеру, проте ухвалою від
13.04.2001 року в прийнятті позовної заяви йому було відмовлено
на підставі пункту 1 статті 62 Арбітражного процесуального
кодексу. За повторним зверненням до суду з позовом про визнання
акта недійсним рішенням від 23.06.2001 року в позові відмовлено
у зв’язку з пропуском тридцятиденного строку для звернення до
арбітражного суду.
На думку заявника, неправильне застосування судом пункту 1
qr`rr3 63 Арбітражного процесуального кодексу України спричинене
неузгодженістю приписів пункту 1 статті 24 Закону України “Про
обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції
у підприємницькій діяльності” та пункту 1 частини 1 статті 12
Арбітражного процесуального кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу Антимонопольний комітет України
просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без
задоволення, посилаючись на те, що рішення Вищого арбітражного
суду України прийняте у відповідності з чинним законодавством,
фактичними обставинами та матеріалами справи, а тому підстави
для його скасування відсутні. Стосовно вимоги про скасування
ухвали Вищого арбітражного суду України від 13.04.2001 року про
відмову в прийнятті позовної заяви комітет заперечує з огляду на
пропуск заявником строку для її подання.
З 2 до 11.10.2001 року в засіданні оголошувалась перерва.
Колегія суддів на підставі встановлених фактичних обставин
справи перевірила застосування судом першої інстанції норм
матеріального та процесуального права і за результатами розгляду
касаційної скарги знаходить за необхідне задовольнити її
частково.
Такий висновок суду грунтується на наступному.
Пунктом 1 статті 24 Закону України “Про обмеження монополізму та
недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності” законодавець визначив органи, до яких заінтересовані
особи мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного
комітету України, предмет позову та строк звернення. Приписи
цієї статті Закону конкретизуються нормами процесуального права,
якими, зокрема, визначаються повноваження судів щодо розгляду
справ, віднесених до їх компетенції. Так, відповідно статті 1
Арбітражного процесуального кодексу України юридичні особи
реалізують право на звернення до арбітражного суду за захистом
своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів згідно з
встановленою підвідомчістю.
Системний аналіз статті 12 Арбітражного процесуального кодексу
України та статті 24 Цивільного процесуального кодексу України
дозволяє зробити висновок про те, що вони не містять вичерпного
переліку справ, які підвідомчі судам, та видів спорів, які
виникають між сторонами, і у такому випадку слід виходити з
суб'єктного складу учасників спору та характеру правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України “Про
арбітражний суд” арбітражний суд є незалежним органом у
вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними
особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ
про банкрутство. Отже, спори, пов'язані з застосуванням чи
порушенням антимонопольного законодавства, підвідомчі
арбітражним судам на загальних підставах, якщо інше не
встановлено чинним законодавством, міжнародними договорами або
угодами.
Колегія суддів також виходить з того, що визнання недійсним і
скасування акта за правовими наслідками не є тотожними, проте,
j результат, передбачають настання однакового результату -
припинення його чинності за рішенням суду. Визначальним в даному
випадку є факт незгоди юридичної особи з рішенням органу
Антимонопольного комітету України та вчинення такою особою дій,
направлених на оскарження акта державного органу шляхом
вирішення спору судовим органом. Тому сприйняття позивачем
предмета спору в контексті статті 24 Закону України “Про
обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції
у підприємницькій діяльності”, що вплинуло на його
волевиявлення, не можна вважати порушенням правил підвідомчості
і достатньою підставою для відмови в прийнятті позовної заяви з
огляду на те, що така заява не підлягає розгляду в арбітражних
судах України, оскільки арбітражний процесуальний кодекс України
допускав зміну волевиявлення позивача щодо нового предмета,
підстав позову та наведення доводів безпосередньо в засіданні
суду.
Колегія суддів вважає, що рішення у справі також підлягає
скасуванню через неправильну оцінку судом причини пропуску
строку для подання заяви, спір не був розглянутий по суті: не
встановлено порушені чи ні права та охоронювані законом інтереси
позивача у зв'язку з прийняттям оспорюваного акта, не дана
правова оцінка відповідності акта вимогам чинного законодавства
та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, не
досліджено додержання відповідачем вимог правових норм, які
регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його
форми, змісту, строків прийняття.
Скасування касаційною інстанцією ухвали про відмову у прийнятті
позовної заяви та рішення у справі є підставою для передачі
справи на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11-111-13 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, колегія
суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Статутного територіально-галузевого
об’єднання “Південна залізниця” задовольнити частково.
2. Рішення Вищого арбітражного суду України від 23.06.2001 року
у справі № 5/41 та ухвалу Вищого арбітражного суду України від
13.04.2001 року про відмову в прийнятті позовної заяви
скасувати.
3. Справу направити на розгляд за підсудністю до господарського
суду м. Києва.
Головуючий, суддя М. Кузьменко
Судді: І. Васищак
В. Палій