ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2001 Справа N 7/30-Н
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.
судді Васищака І.М.
судді Палій В.М.
розглянувши Державної податкової інспекції у
скаргу м. Хмельницькому
на рішення арбітражного суду Хмельницької
області від 15.05.2001 року
у справі № 7/30-Н
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Торговий дім “Метрополія”
до Державної податкової інспекції у
м. Хмельницькому
Про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції
у м. Хмельницькому від 30.08.2000 року № 1240-26-23830939/1637
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім
“Метрополія” звернулось до арбітражного суду Хмельницької
області з позовом про визнання недійсним рішення Державної
податкової інспекції у м. Хмельницькому від 30.08.2000 року
№ 1240-26-23830939/1637 та визнання таким, що не підлягає
виконанню інкасового розпорядження № 3270 від 12.09.2000 року.
Рішенням арбітражного суду Хмельницької області від 15.05.2001
року (суддя Крамар С.І.), позов ТОВ “Торговий дім “Метрополія”
був задоволений в частині визнання недійсним акта органу
податкової служби. В іншій частині позову щодо визнання таким,
що не підлягає виконанню інкасового розпорядження, суд
провадження у справі припинив у зв’язку з відмовою позивача від
позову в цій частині.
Приймаючи зазначене рішення арбітражний суд області виходив з
такого.
Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому було
проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства
ТОВ “Торговий дім “Метрополія” за період з 01.01.1998 року по
01.07.2000 року. За результатами перевірки був складений акт
перевірки без номеру від 29.08.2000 року. На підставі цього акту
Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому винесла рішення
від 30.08.2000 року № 1240-26-23830939/1637 про застосування і
стягнення з позивача фінансових санкцій на загальну суму 818740
грн. за порушення законодавства про оподаткування.
В акті ДПІ зазначено – за період, що перевірявся, до ТОВ
“Торговий дім “Метрополія” надійшло коштів у вигляді позик від
підприємців на суму 1473,5 тис. грн., та від ТзОВ “Бартерсервіс”
на суму 642,3 тис. грн.. В податковому обліку суми отриманого
доходу у вигляді позики платником податку відображені не були,
чим було порушено п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від
22.05.1997 року “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Таке рішення відповідача суд визнав помилковим, оскільки
отримані за договором позики кошти не можуть вважатися доходом і
не є об’єктом оподаткування.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому, не погоджуючись з
прийнятим судовим актом у справі, просить його скасувати та в
позові відмовити.
В обгрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне
застосування арбітражним судом норм матеріального права при
прийнятті оспорюваного рішення у справі. На думку заявника,
кошти позики, отримані суб’єктом підприємницької діяльності за
відповідними договорами, повинні відноситися до його валового
доходу.
Колегія суддів, враховуючи встановлені фактичні обставини
справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального
і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта,
з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
знаходить за необхідне залишити рішення арбітражного суду
Хмельницької області від 15.05.2001 року у справі без змін, а
касаційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому на рішення без
задоволення.
Висновок суду про відсутність підстав для скасування
оспорюваного судового акта грунтується на наступному.
Відповідно до статті 374 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій
стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління)
гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник
зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або
рівну кількість речей того ж роду і якості.
За змістом цієї статті кошти отримані за договором позики не
можуть вважатися доходом, оскільки їх одержання передбачає і
повернення грошових коштів в такому ж розмірі. У разі отримання
позики у позивача виникають зобов’язання на суму, що дорівнює
сумі позики, отже в даному випадку сума його власного капіталу
не зростає.
Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 22.05.1997 року
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
з
наступними змінами та доповненнями валовий доход - загальна сума
доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого
(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах як на території України,
її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній
зоні, так і за їх межами. Зазначена стаття цього Закону містить
вичерпний перелік доходів, що включаються до складу валових
доходів і грошові суми, одержані за договорами позики, як об’єкт
оподаткування даним переліком не передбачено.
Доводи касаційної скарги про те, що суми позики, підлягають
включенню до валових доходів як доходи одержані від
позареалізаційних операцій є безпідставними, оскільки пункт
4.1.6 названого Закону в переліку, зокрема, доходів від
позареалізаційних операцій, сум грошових коштів, одержаних
платниками податків за договорам позики, не містить.
Положення цього пункту дають підстави вважати про
неправомірність прийняття Державною податковою інспекцією у
м. Хмельницькому рішення від 30.08.2000 року
№ 1240-26-23830939/1637 про застосування і стягнення з позивача
фінансових санкцій.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення арбітражного суду Хмельницької області від 15.05.2001
року у справі № 7/30-Н залишити без змін, а скаргу Державної
податкової інспекції у м. Хмельницькому - без задоволення.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Судді: І.Васищак
В.Палій