ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2001 Справа N 25/444
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.
суддів Васищака І.М., Палій В.М.
розглянувши заяву Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва
Про перевірку в порядку нагляду постанови арбітражного суду
м. Києва від 20.03.2001 року
у справі № 25/444
за позовом приватного підприємства “Пантеон”
до Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва
Про зобов’язання надати висновок про суми відшкодування
податку на додану вартість
Представники сторін:
від заявника - Колосвєтова О. Ю. (дов. від
16.07.2001 № 8919/9/10-010);
від приватного підприємства “Пантеон” -
Торшин І.М. (дов. від 5.05.2001 № 14).
В С Т А Н О В И Л А:
Приватне підприємство “Пантеон” звернулося до арбітражного суду
м. Києва з позовом про зобов’язання Державної податкової
інспекції у Печерському районі м. Києва надати висновок про суми
відшкодування податку на додану вартість. Рішенням арбітражного
суду м. Києва від 14.12.2000 року (суддя Муравйов О.В.) позов
було задоволено. Приймаючи зазначене рішення арбітражний суд
виходив з такого.
За наслідками господарської діяльності позивач у встановленому
порядку подав відповідачу податкові декларації з податку на
додану вартість за квітень – липень 2000 року та відповідні
додатки № 3 до них. За результатами звітних періодів суми
податку, відображені у податкових деклараціях з податку на
додану вартість і додатках мали від’ємне значення. В силу вимог
пункту 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
та Головного управління Державного казначейства України від
2.07.1997 року № 209/72, в редакції наказу Державної податкової
адміністрації України та Головного управління Державного
казначейства України від 6.05.1998 року № 222/38, відповідач мав
подати свої висновки до органу Державного казначейства України
для повернення платнику сум відшкодувань податку на додану
вартість за відповідні періоди.
Постановою заступника голови арбітражного суду м. Києва від
20.03.2001 року рішення залишено без змін
У заяві про перевірку в порядку нагляду рішення від 14.12.2000
року та постанови від 20.03.2001 року у справі № 25/444 заявник
просить їх скасувати та в позові відмовити.
В обгрунтування своїх вимог заявник посилається на недотримання
позивачем чинного на час виникнення спірних правовідносин
Порядку проведення відшкодування сум податку на додану вартість
у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника
податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
7.12.1999 року № 2215 “Про деякі питання відшкодування сум
податку на додану вартість та впорядкування розрахунків з
бюджетом”, пункт 6 якої передбачає звернення платника податку до
органу державної податкової служби за місцем реєстрації з
письмовою заявою, у якій зазначає спосіб відшкодування сум
податку. Крім того, заявник стверджує, що Закон України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не містить зобов’язань
щодо обов’язкового відшкодування з Державного бюджету України
процентів, які нараховуються на суму бюджетної заборгованості у
розмірі 120% від облікової ставки Національного банку України.
Колегія суддів, враховуючи фактичні обставини справи,
правильність застосування судом норм матеріального і
процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, а
також межі перегляду справи в касаційній інстанції, знаходить за
необхідне залишити оспорювані судові акти без змін, а заяву
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва без
g`dnbnkemm.
Такий висновок колегії суддів грунтується на наступному.
За змістом частини третьої статті 4 Указу Президента України від
7.08.1998 року № 857/98 “Про деякі зміни в оподаткуванні”
( 857/98 ) (857/98)
розрахунок суми бюджетного відшкодування у разі
оподаткуванні операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що
оподатковуються за нульовою ставкою, проводиться у порядку,
передбаченому законодавством для платників податку, які
застосовують квартальний податковий період. Бюджетне
відшкодування здійснюється протягом місяця, що настає після
подання декларації за звітний період, у якому були здійснені
такі операції. Зазначена стаття Указу узгоджується з підпунктом
7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з яким у разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На
суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні
120 відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення.
Колегія суддів вважає, що доводи заяви про обов’язковість
звернення платника податку до органу державної податкової служби
за місцем реєстрації з письмовою заявою про своє бажання
отримати майно іншого платника податку, що перебуває в
податковій заставі і підлягає реалізації, як того передбачає
пункт 6 Порядку проведення відшкодування сум податку на додану
вартість у частині, що належить зарахуванню на його рахунок
платника податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 7.12.1999 року № 2215 “Про деякі питання
відшкодування сум податку на додану вартість та впорядкування
розрахунків з бюджетом”, не відповідає вимогам законодавства,
оскільки застосування такого механізму відшкодування сум
бюджетної заборгованості можливе за наявності бажання самого
платника, отже є його правом, а не обов’язком.
Крім того, відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період і в силу статті 7 зазначеного
Закону платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету.
Вважаються помилковими також доводи заяви про те, що чинне
законодавство України, зокрема, Закон України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не містить зобов’язань щодо
обов’язкового відшкодування з Державного бюджету України
процентів, які нараховуються на суму бюджетної заборгованості.
Як випливає із змісту статті 7 вказаного Закону,
відповідальність у вигляді нарахування процентів на суму
a~dfermn? заборгованості у розмірі 120% від облікової ставки
Національного банку України, настає за несвоєчасне відшкодування
платнику податку протягом визначеного строку (місяця, наступного
після подачі декларації), надмірно сплачених податків.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення від 14.12.2000 року та постанову арбітражного суду
м. Києва від 20.03.2001 року у справі № 25/444 залишити без
змін, а заяву Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва - без задоволення.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Судді: І.Васищак
В.Палій