Вищий господарський суд України розглянув касаційну скаргу Української корпорації "Укрнафтопродукт" на постанову арбітражного суду Вінницької області від 26.03.2001 у справі за позовом прокурора Вінницької області в інтересах держави - Державної податкової адміністрації України в особі Барської міжрайонної державної податкової інспекції до Української корпорації "Укрнафтопродукт", ВАТ "Вищеольчедаївський цукровий завод" про визнання угод недійсними та повернення векселя.

Рішенням арбітражного суду Вінницької області від 11.10.2000 позов задоволено частково, а саме:

- визнано договори купівлі-продажу нафтопродуктів та цукру б/н від 26.08.99 між Українською корпорацією "Укрнафтопродукт" та Відкритим акціонерним товариством "Вищеольчедаївський цукровий завод" удаваними;

- визнано, що під цими договорами сторони мали на увазі бартерну угоду про обмін нафтопродуктів на цукор у кількості і за цінами, вказаними у договорах, за умови попередньої поставки нафтопродуктів;

- визнано дану бартерну угоду недійсною;

- визнано недійсним вексель N 623022030937 від 26.08.99 на 613007,99 грн., виданий Відкритим акціонерним товариством "Вищеольчедаївський цукровий завод" УК "Укрнафтопродукт";

- прийнято відмову від позову та припинено провадження у справі в частині вимог про повернення векселя або видачу нового векселя.

Таке рішення прийняте з посиланням на те, що, підписуючи договори купівлі-продажу нафтопродуктів та цукру б/н від 26.08.99, сторони не мали на увазі настання правових наслідків, що породжуються угодою купівлі-продажу, і що під цими договорами сторони мали на увазі бартерну угоду.

Стосовно бартерної угоди та векселя, то в рішенні зазначено, що угода укладена, а вексель виданий з порушенням чинного законодавства, тому їх слід визнати недійсними.

Заступник голови арбітражного суду Вінницької області здійснив нагляд у справі і постановою від 26.03.2001 вказане рішення залишив без зміни на тих самих підставах.

Заявник вважає, що рішення і постанова прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить їх скасувати і провадження у справі припинити.

На думку заявника, порушення норм процесуального права полягає в тому, що суд безпідставно не виключив зі складу відповідачів ВАТ "Вищеольчедаївський цукровий завод" і що суд висновок про удаваність угод зробив на підставі пояснень голови правління цього заводу, який під тиском порушеної кримінальної справи дав неправдиві свідчення щодо укладених між позивачем та відповідачем угод.

Порушення норм матеріального права полягає у тому, стверджує заявник, що судом висновок про недійсність угод зроблено на підставі недійсності їх окремих пунктів, зокрема підпункту 2.2.1, пункту 2.2, пункту 5.2, пункту 5.3 договору купівлі-продажу цукру та пунктів 6.1, 6.2 договору купівлі-продажу нафтопродуктів. Спірні угоди, стверджує заявник, були б укладені і без вказаних пунктів, оскільки ці угоди мають всі істотні умови як для договорів купівлі-продажу, так і для бартеру.

Що стосується постанови КМУ від 10.09.92 N 528 (528-92-п) , якою затверджені Правила виготовлення і використання вексельних бланків, на підставі якої виданий вексель N 623022030937 від 26.08.99 визнаний недійсним, то, на думку заявника, її застосовувати не слід, оскільки вона суперечить чинному законодавству.

Прокурор Вінницької області у відзиві на заяву УК "Укрнафтопродукт" просить прийняті у справі рішення залишити без зміни.

Перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд встановив таке.

01.06.2000 прокурором Вінницької області в інтересах Державної податкової адміністрації України в особі Барської міжрайонної податкової інспекції Вінницької області заявлено до Української корпорації "Укрнафтопродукт" та Відкритого акціонерного товариства "Вищеольчедаївський цукровий завод" позов про визнання угод недійсними та повернення векселя.

У цій позовній заяві прокурор просив визнати договір купівлі-продажу цукру від 26.08.99 між відповідачами недійсним в частині передачі векселя на суму договору у заставу та зобов'язати Українську корпорацію "Укрнафтопродукт" повернути ВАТ "Вищеольчедаївський цукровий завод" вексель на суму 613007,99 грн., що виданий корпорації заводом. У разі відсутності векселя зобов'язати видати заводу простий вексель зі строком оплати по пред'явленню на суму 613007,99 грн., а також визнати договори купівлі-продажу нафтопродуктів і цукру між відповідачами удаваними, під якими прихована бартерна угода про обмін нафтопродуктів на цукор.

У судовому засіданні прокурор і позивач змінили позовні вимоги, а саме - просили визнати договори купівлі-продажу нафтопродуктів та цукру від 26.08.99 б/н на суму 613007,99 грн., укладені між позивачем і відповідачем, удаваними та визнати, що фактично між ними була укладена бартерна угода про обмін нафтопродуктів на цукор, а бартерну угоду визнати недійсною, оскільки вона укладена з порушенням чинного законодавства.

Що стосується векселя N 623022030937 на суму 613007,99 грн., виданого заводом 26.08.99 корпорації, то цей вексель прокурор просив визнати недійсним, оскільки його також видано з порушенням чинного законодавства.

Зазначені позовні вимоги судом задоволені.

Не погоджуючись з рішенням і постановою суду, заявник просить їх скасувати з підстав, що вказані в описовій частині цієї постанови.

Згідно з частиною 2 статті 107 АПК (1798-12) , що був чинним на час прийняття оспорюваних рішень суду, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни або скасування рішення, ухвали, постанови тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, ухвали, постанови.

Невиключення ВАТ "Вищеольчедаївський цукровий завод" з числа відповідачів, на що посилається заявник, не призвело до неправильного прийняття рішення.

Стосовно посилання заявника на те, що суд в порушення норм процесуального права висновок про удаваність угод зробив на підставі пояснень голови правління заводу, який нібито під тиском порушеної кримінальної справи дав неправдиві свідчення щодо укладених між позивачем та відповідачем угод, то слід зазначити, що згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Слід зазначити також, що частиною другою статті 111-10 ГПК (1798-12) встановлено перелік порушень норм процесуального права, які у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Наведені заявником підстави не входять до вказаного переліку.

Посилання заявника на те, що суд в порушення норм матеріального права висновок про недійсність угод зробив на підставі недійсності їх окремих пунктів, зокрема пунктів 2.2, 5.2, 5.3, підпункту 2.2.1 договору купівлі-продажу нафтопродуктів, не відповідає дійсності.

В рішенні і постанові суду йдеться про те, що угоди про купівлю-продаж нафтопродуктів та цукру б/н від 26.08.99, що укладені між позивачем і відповідачем, є удаваними, оскільки при укладенні цих договорів сторони не мали на увазі настання правових наслідків, що породжуються угодою купівлі-продажу, і що фактично у сторін був намір обміняти нафтопродукти на цукор, тобто сторони при укладенні згаданих угод мали на увазі бартерну угоду.

Вказану бартерну угоду суд і визнав недійсною, оскільки вона суперечить принципу рівноправності сторін у договірних правовідносинах.

Зокрема, в рішенні і постанові наголошено на те, що за змістом договору купівлі-продажу нафтопродуктів та договору купівлі-продажу цукру зобов'язання по поставці має лише цукровий завод, що не відповідає вимогам, які ставляться чинним законодавством при укладенні та виконанні бартерних угод.

З огляду на зазначене, судом правомірно визнана бартерна угода недійсною.

Постанова КМУ та НБУ від 10.09.92 N 528 (528-92-п) "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків" прийнята на виконання статті 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (1201-12) . Саме цим Законом КМУ зобов'язаний встановити порядок випуску та обігу векселів в Україні.

Розділом II вказаних Правил (528-92-п) встановлено, що векселі в Україні можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, НБУ та комерційних банків України.

Як вбачається з матеріалів справи, при видачі векселя N 623022030937 від 26.08.99 вказані вимоги були порушені.

Крім того, згідно зі статтею 1 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (1201-12) цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

У порушення вимог вказаного Закону (1201-12) договором купівлі-продажу цукру від 26.08.99 спірний вексель видано як гарантію поставки товарів.

Слід зазначити, що згідно із Законом України від 06.07.99 "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про прості та переказні векселі" (826-14) Україна приєдналася до вказаної Конвенції (995_009) з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції. При цьому враховані особливості національного законодавства у сфері випуску та обігу векселів.

Відповідно до частини першої статті 111-7 ГПК (1798-12) касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Порушень арбітражним судом Вінницької області норм матеріального і процесуального права при прийнятті згаданої постанови касаційною інстанцією не виявлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111 ГПК (1798-12) , Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:

постанову від 26.03.2001 та рішення арбітражного суду Вінницької області залишити без змін, а скаргу Української корпорації "Укрнафтопродукт" - без задоволення.