Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула заяву ТОВ "Трансенерго" про перевірку постанови арбітражного суду Вінницької області від 26.03.2001 та рішення суду від 28.10.2000 у справі за позовом прокурора Вінницької області в інтересах держави - Фонду державного майна України в особі регіонального відділення ФДМУ у Вінницькій області до Української корпорації "Укрнафтопродукт", ТОВ "Трансенерго", ВАТ "Корделівський цукровий завод" за участю третьої особи на стороні відповідачів - ЗАТ ФЕК "Тай-Пен-Холдинг" про визнання угод недійсними та повернення векселів або видачу нових векселів.

Як вбачається з оскаржуваних рішення та постанови суду, 14.06.99 між УК "Укрнафтопродукт" та ВАТ "Корделівський цукровий завод" був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів: бензин А-76 - 500 тонн, дизпаливо - 1500 тонн загальною вартістю 1438657,20 грн.

В цей же день між ВАТ "Корделівський цукровий завод" та УК "Укрнафтопродукт" був укладений договір купівлі-продажу цукру у кількості 1169,64 тонн загальною вартістю 1438657,20 грн.

Аналогічні договори цього ж дня були укладені між ТОВ "Трансенерго" та ВАТ "Корделівський цукровий завод".

У пункті 2.2 розділу 2 договору на придбання цукру зазначено, що як гарантія постачання товару ВАТ "Корделівський цукровий завод" надає ТОВ "Трансенерго" в заставу вексель на суму 1438657,20 грн.

У позовній заяві від 10.05.2000 прокурор Вінницької області просив визнати договори від 20.06.99, укладені між відповідачами, недійсними в частині передачі векселів на суму договору у заставу; зобов'язати УК "Укрнафтопродукт" і ТОВ "Трансенерго" повернути ВАТ "Корделівський цукровий завод" видані останнім векселі на суму 1438657,20 грн.; визнати договори купівлі-продажу нафтопродуктів і цукру між відповідачами удаваними, під якими прихована бартерна угода про обмін нафтопродуктів на цукор у кількості і за ціною, вказаною в договорах, за умови попередньої поставки нафтопродуктів.

У судовому засіданні прокурор змінив позовні вимоги, просив визнати договори купівлі-продажу нафтопродуктів N 016 від 20.09.99 на суму 1438657,20 грн. і цукру N 015 від 20.06.99 на суму 1438657,20 грн. між корпорацією та заводом удаваними. Визнати, що фактично сторонами укладені бартерні угоди про обмін нафтопродуктів на цукор, а також визнати ці бартерні угоди недійсними на підставі статті 48 ЦК (1540-06) . Визнати недійсними векселі на суму 1438657,20 грн. (кожний), передані 27.07.99 ВАТ "Корделівський цукровий завод", УК "Укрнафтопродукт" і ТОВ "Трансенерго".

Рішенням арбітражного суду Вінницької області від 26.10.2000 позов задоволено частково: договори купівлі-продажу нафтопродуктів і цукру визнано удаваними (суд вважав, що під цими договорами сторони мали на увазі бартерні угоди про обмін нафтопродуктів на цукор за умови попередньої поставки нафтопродуктів), а також визнано недійсними згадані бартерні угоди та векселі N 713217230187 та N 51322313008526 від 27.07.99 на суму 1438657,20 грн. кожний. Провадження у справі стосовно повернення ВАТ "Корделівський цукровий завод" векселів або видачі нових векселів судом припинено.

Постановою заступника голови арбітражного суду Вінницької області від 26.03.2001 рішення арбітражного суду Вінницької області від 26.10.2000 залишено без змін.

У заяві про перегляд постанови в порядку нагляду ТОВ "Трансенерго" посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і просить скасувати рішення та постанову у даній справі як такі, що не відповідають чинному законодавству, а також просить припинити провадження у справі.

Перевіривши доводи скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення і постанова арбітражного суду Вінницької області ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, враховуючи межі повноважень касаційної інстанції (оцінка правильності застосування судом норм матеріального та процесуального законодавства на підставі встановлених фактичних обставин справи), не має належних підстав, щоб не погодитися з висновком суду, викладеним в оспорюваних судових актах, про укладення між сторонами саме бартерних угод.

Однак, колегія не може погодитися з обґрунтованістю правового висновку суду про те, що бартерні угоди повністю суперечать закону і що є достатні підстави для визнання їх недійсними.

Спірні договори купівлі-продажу нафти та цукру (визнані судом бартерними) укладені відповідно до вимог чинного законодавства, а саме відповідно до статей 21 - 23 Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) . Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України; підприємство здійснює реалізацію своєї продукції, інших матеріальних цінностей на основі прямих угод (контрактів); підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі.

Відповідно до статті 242 ЦК (1540-06) до договору міни застосовуються правила про договір купівлі-продажу. Зазначені договори не можуть бути визнані недійсними повністю. Висновок суду про їх удаваність не робить їх недійсними. Згідно зі статтею 58 ЦК, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі. Тобто, недійсною за змістом згаданої норми є лише удавана угода, а не та угода, яку сторони мали на увазі.

Укладення договорів міни (бартерних угод) нафтопродуктів на цукор не заборонено чинним законодавством. Висновок, якого дійшов суд, не ґрунтується на вимогах законів України і є необґрунтованим. Так, в його обґрунтування суд послався на те, що договори порушують вимоги статей 161, 162, 216 ЦК (1540-06) , розділу III ЦК (принцип рівноправності сторін), а також статті 179 ЦК. Тобто, суд посилається на недійсність частин договорів купівлі-продажу як аргументацію щодо недійсності даних договорів. Відповідно до статті 60 ЦК недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.

Колегія суддів, знаходячи безпідставним визнання згаданих угод недійсними повністю, вважає необхідним постанову та рішення суду в цій частині змінити, визнавши договори купівлі-продажу цукру недійсними в частині пункту 2.2 та підпункту 2.2.1.

Отже, колегія суддів вважає, що підстави для визнання повністю недійсними бартерних угод відсутні, оскільки угоди відповідають волевиявленню сторін і вимогам закону, були б укладені і без включення до них недійсної частини.

Згідно зі статтею 153 ЦК (1540-06) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору міни, як і купівлі-продажу, є, зокрема, умови про предмет, ціну, форму оплати.

Зазначені договори міни містять всі необхідні для даного виду договору істотні умови, тому посилання суду на те, що в договорах відсутні умови про взаємну відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань, як на підставу для визнання договорів недійсними є безпідставними, як і посилання на порушення договорами принципу рівності сторін.

Висновок суду щодо недійсності векселів, виданих ВАТ "Корделівський цукровий завод", на думку колегії суддів, є необґрунтованим.

Підставами для визнання векселів недійсними (такими, що не мають сили векселя) є порушення вимог щодо змісту та форми переказних векселів, що передбачені статтею 1 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі. Суд же в обґрунтування визнання векселів недійсними послався на статті 1, 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" (1201-12) , пункт 1 Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою КМУ та НБУ від 10.09.92 N 528 (528-92-п) , де передбачено, що векселі є цінними паперами, які можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Міністерства фінансів, НБУ та комерційних банків України. Також суд послався на те, що передача згаданих векселів у заставу як гарантія поставки товару заводом порушує вимоги чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України (254к/96-ВР) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Вексельний обіг в Україні здійснюється з дотриманням, зокрема, Женевської конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі (995_009) , а також Положення про переказний і простий вексель (v1341400-37) , затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.37.

Підстави, з яких судом визнано недійсними векселі, видані цукровим заводом, не є законними підставами для цього. Порушення, допущені сторонами при укладенні договору, щодо умов видачі та передачі векселів у забезпечення виконання зобов'язань, які ще не існували, є підставами для визнання договорів купівлі-продажу цукру частково недійсним (в частині пункту 2.2 і підпункту 2.2.1), зокрема в частині видачі векселів та передачі їх в заставу покупцям.

Відповідно до статей 1, 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" (1201-12) вексель є цінним папером і може видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги. Ця вимога закону порушена сторонами при укладенні оспорюваних договорів.

Як було встановлено в рішенні суду першої інстанції та підтверджено постановою наглядової інстанції, Українська корпорація "Укрнафтопродукт" та ТОВ "Трансенерго" поставку нафтопродуктів ВАТ "Корделівський цукровий завод" не здійснювали.

Отже, видача ВАТ "Корделівський цукровий завод" векселів як гарантія проведення розрахунку суперечить вимогам чинного законодавства.

В силу частини 1 статті 83 АПК (1798-12) арбітражний суд, приймаючи рішення, був зобов'язаний визнати недійсними договори купівлі-продажу цукру в частині пункту 2.2 та підпункту 2.2.1 незалежно від того, чи заявлялася про це позовна вимога, чи ні.

Також колегія суддів звертає увагу на такі порушення, допущені судом при винесенні рішення та постанови арбітражним судом Вінницької області.

В резолютивній частині рішення, яке залишено без змін постановою, зазначено, що позов задоволено частково. Водночас судом задоволені всі вимоги, заявлені прокурором. Резолютивна частина рішення, яке виносилося колегією в складі трьох суддів, в порушення вимог статті 85 АПК (1798-12) (в редакції, чинній на момент винесення рішення) підписана лише одним суддею.

На підставі наведеного, керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК (1798-12) , Вищий господарський суд П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ "Трансенерго" задовольнити частково.

Постанову арбітражного суду Вінницької області від 26.03.2001 та рішення суду від 26.10.2000 скасувати - щодо визнання недійсними виданих ВАТ "Корделівський цукровий завод" векселів; змінити - у частині визнання бартерних договорів недійсними повністю - визнати недійсними пункт 2.2 та підпункт 2.2.1 договорів купівлі-продажу цукру, укладених між ВАТ "Корделівський цукровий завод" та УК "Укрнафтопродукт" і ТОВ "Трансенерго".

У решті - постанову та рішення залишити без змін.