ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
15.08.2001
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула
касаційне подання Генерального прокурора України на постанову
президії Вищого арбітражного суду України від 22.09.2000 у справі
за позовом ТОВ "Едем" до Українського акціонерного
комерційно-промислового банку України в особі Чернігівського
центрального відділення про стягнення 196563,92 грн.
Рішенням арбітражного суду Чернігівської області від 19.11.99
у позові відмовлено через відсутність причинного зв'язку між
невиконанням відповідачем доручення позивача та причинами
розірвання контракту купівлі-продажу.
Заступник голови арбітражного суду області перевірив рішення
суду в порядку нагляду і постановою від 03.02.2000 рішення залишив
без зміни на тих же підставах.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 27.04.2000 рішення
та постанова арбітражного суду Чернігівської області скасовані,
позовні вимоги задоволені, тому що позивач належним чином виконав
свої зобов'язання за договором доручення N 3652/99 від 20.12.98, а
відповідач, навпаки, у встановлений термін не перерахував продавцю
кошти в іноземній валюті, отримані від покупця, що призвело до
розірвання контракту N 044-02-3652/99 від 18.04.99.
Президія Вищого арбітражного суду України розглянула протест
Голови Вищого арбітражного суду України на постанову судової
колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного
суду України від 27.04.2000 і постановою від 22.09.2000 протест
Голови Вищого арбітражного суду України у справі відхилила.
Постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України залишено без змін.
Генеральний прокурор України приніс протест на постанову
президії Вищого арбітражного суду України у справі від 22.09.2000,
в якому просить скасувати зазначену постанову та постанову судової
колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного
суду України від 27.04.2000 у справі N 6/619, а рішення
арбітражного суду Чернігівської області від 19.11.99 та постанову
цього суду від 03.02.2000 залишити без змін.
В протесті вказано, що постанова президії від 22.09.2000
прийнята за неповно з'ясованими обставинами, що мають суттєве
значення для справи.
При колізії загальної і спеціальної норми, які регулюють одні
й ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягає спеціальна
норма, а роз'яснення Вищого арбітражного суду України, на яке
посилається позивач щодо поширення Постанови Верховної Ради
України "Про норматив обігу платіжних документів в Україні"
( 3324-12 ) (3324-12)
, незалежно від виду валют не може братися до уваги,
оскільки не є нормативним актом, обов'язковим для виконання
установами банків, а має лише рекомендаційний характер.
Постанова Верховної Ради України "Про норматив обігу
платіжних документів в Україні" ( 3324-12 ) (3324-12)
є загальною нормою
щодо Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному
ринку, затверджених постановою Національного банку України N 127
( z0171-99 ) (z0171-99)
від 18.03.99, які прийняті відповідно до пункту 1
статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного
регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
і є спеціальною
нормою, оскільки поширюються на випадки зарахування коштів в
іноземній валюті, які надійшли на рахунки юридичних осіб -
резидентів, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Вважає, що контракт купівлі-продажу був розірваний не з вини
банку (у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням коштів), а з вини
покупця.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що позивач
звернувся з позовом про стягнення збитків (неотриманого прибутку)
в зв'язку з розірванням контракту купівлі-продажу
N 044-02-3652/99, укладеного угорською фірмою та Українським
енергетичним консорціумом через повіреного - ТОВ "Фірма "Едем".
Контракт купівлі-продажу підписано ТОВ "Едем" (повірений) на
підставі договору доручення N 3652/99 від 20.12.98, укладеного з
угорською фірмою (довіритель).
ТОВ "Едем" за умовами договору доручення взяло на себе
зобов'язання здійснювати від імені та за рахунок угорської фірми
юридичні дії, необхідні для закупівлі цементу українського
виробництва та поставку його угорській фірмі, а також брати участь
в розрахунках з резидентами України, здійснювати перекази грошових
коштів, що надійшли від довірителя, та забезпечувати проведення
розрахунків з продавцями товару та за рахунок коштів довірителя зі
свого розрахункового та валютного рахунків.
За умовами контракту купівлі-продажу від 18.04.99 між
угорською фірмою в особі повіреного - ТОВ "Едем" та Українським
енергетичним консорціумом останній передає угорській фірмі 12500 т
цементу відповідно до специфікації та додатка N 1 до контракту.
Контрактом передбачено, що оплата вартості відвантаженої
продавцем партії товару в розмірі 100 % проводиться покупцем через
повіреного ТОВ "Едем" продавцю протягом 5 днів від дати
надходження товару на станцію Захонь.
Судом встановлено, що покупець-довіритель надав у свою
банківську установу документи, необхідні для переказу грошових
коштів, необхідних для проведення розрахунків за контрактом
N 044-02-3652/99 від 18.04.99, які надійшли до банку повіреного
14.07.99.
Повірений на підставі договору доручення N 3652/99 від
20.12.98 діяв від імені і за рахунок довірителя, і термін
розрахунків, який встановлено контрактом купівлі-продажу,
розповсюджується і на дії повіреного.
Установи банків згідно з пунктом 2 Постанови Верховної Ради
України "Про норматив обігу платіжних доручень в Україні"
( 3324-12 ) (3324-12)
повинні зараховувати або списувати гроші за отриманими
платіжними документами в день їх надходження.
Суму, що надійшла на розподільчий валютний рахунок позивача,
відповідач зарахував 19.07.99, тобто з перевищенням нормативного
терміну проходження платежу.
Судом встановлено, що банк, залишивши поза увагою надані йому
документи, 21.07.99 здійснив обов'язковий продаж 50 % валютних
коштів, що надійшли.
Відсутність переказу коштів з фінансової установи повіреного
до фінансової установи продавця протягом обумовленого контрактом
терміну стала підставою для розірвання контракту купівлі-продажу
N 044-02-3652/99 у зв'язку з невиконанням повіреним зобов'язань по
сплаті вартості товару в обумовлений контрактом термін.
21.07.99 сторони по контракту підписали протокол про
добровільне розірвання контракту від 18.04.99 з причини порушення
покупцем строків оплати за товар.
Судом встановлено, що порушення строків оплати за товар мало
місце у зв'язку з тим, що з вини банку виникли ускладнення в
розрахунках за фактично поставлений угорській фірмі цемент.
Розірвання контракту купівлі-продажу призвело до того, що
повірений-позивач втратив можливість отримати винагороду
довірителя-покупця, яка була передбачена договором доручення
N 3652/99 від 20.12.98.
Відносини банку з клієнтом відповідно до статті 55 Закону
України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами
Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом
та банком.
Обов'язок відшкодувати збитки, завдані невиконанням або
неналежним виконанням зобов'язання, встановлено статтею 203 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Статтею 27 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
передбачено відшкодування завданих збитків, включаючи
очікуваний і неодержаний прибуток.
Судова колегія, приймаючи постанову про задоволення позову,
крім застосування вини відповідача виходить з того, що є
безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача, що заподіяв
збитки, і самими збитками.
З огляду на викладене висновки судової колегії та президії
Вищого арбітражного суду України про те, що в результаті
неналежних дій банку ТОВ "Едем" були спричинені збитки у вигляді
неотриманої винагороди за договором доручення, обгрунтовані.
Враховуючи наведене та керуючись пунктом 8 прикінцевих та
перехідних положень Закону України "Про внесення змін до
Арбітражного процесуального кодексу України" ( 2539-14 ) (2539-14)
, статтями
111-5, 111-7, 111-8, 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 27.04.2000 та
постанову президії Вищого арбітражного суду України від 22.09.2000
у справі N 6/619 залишити без зміни, а протест Генерального
прокурора України без задоволення.