520/7071/21 Про визнання протиправним і дискримінаційним та скасування рішення ГУПФУ про відмову поновити виплату пенсії; зобов'язання ГУПФУ поновити виплату пенсії на банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів; стягнення з ГУПФУ на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними та дискримінаційними рішеннями, діями (бездіяльністю) ГУПФУ - 02.04.2024 Прийняття

- зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії з 07.10.2009 на банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) );

- стягнути з відповідача 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй протиправними та дискримінаційними рішеннями, діями (бездіяльністю) відповідача.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданого органом УВС 930 17.10.1995 строком на 5 років.

3. У 1995 році ОСОБА_1 виїхала за кордон до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, у зв`язку з чим, за твердженням позивача, виплата пенсії їй була припинена.

4. 04.03.2020 через представника позивач подала до Пенсійного фонду України заяву про поновлення виплати раніше призначеної пенсії з 07.10.2009.

5. Головним управлінням ПФ України в Харківський області зроблено запит на архівну пенсійну справу позивача до управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради.

6. У відповідь на запит листом від 30.03.2020 №927/0/534-20 управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради повідомило про відсутність архівної пенсійної справи Позивача.

7. 21.04.2020 представниками позивачки направлено на адресу пенсійного органу отримані за їх запитом оригінали документів щодо стажу роботи та заробітну плату.

8. Листом від 25.06.2020 відповідач повідомив представника позивача, що поновити виплату пенсії неможливо, так як відповідно до перевірених баз даних, які відносяться до Пенсійного фонду України у Харківській області, пенсійна справа на ім`я ОСОБА_1 не значиться, на обліку в Головному управлінні не перебувала та пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) не отримувала. Враховуючи надані документи, не вистачає архівної справи, згідно якої була призначена та виплачувалась пенсія.

Також було проінформовано позивача, що для поновлення пенсії необхідно надати трудову книжку та довідку про заробітну плату.

9. 02.07.2020 представники позивача подали заяву до відповідача, в якій звертали увагу на те, що всі необхідні документи для прийняття рішення щодо поновлення пенсії позивача відповідачу були надані 04.03.2020 та просили прийняти рішення за результатом розгляду поданих документів.

10. Листом № 200-0331-8/82280 від 23.10.2020 відповідач знов повідомив про відсутність пенсійної справи позивача та необхідність надати трудову книжку позивача.

11. 12.11.2020 представники позивача направили лист відповідачу, в якому зазначили, що трудова книжка була надана 04.03.2020 разом із заявою про поновлення виплати пенсії та іншими необхідними для розгляду документами. У разі недостатності документів для прийняття рішення, запропоновано самостійно здійснити відповідні запити, направлені на отримання відомостей та документів, необхідних для прийняття рішення за результатом розгляду заяви позивача про поновлення.

12. 17.11.2020 відповідач прийняв рішення про відмову у поновленні виплати пенсії у зв`язку з відсутністю архівної справи, на підставі якої ОСОБА_1 була призначена та виплачувалась пенсія. Пенсійна справа на ім`я ОСОБА_1 відповідно до перевірених баз даних, які відносяться до ПФ України у Харківській області, не значиться.

13. Про вказане рішення позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 01.12.2020 за №2000-0227-8/98079 (вх. №15366/Л-200-20 від 17.11.2020).

14. Вважаючи зазначені дії та рішення Пенсійного органу протиправними, позивач звернулася до суду.

ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

15. Позивач зазначає, що після досягнення пенсійного віку та наявності 18 років страхового стажу їй було призначено пенсію за віком, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон.

Позивач вважає, що має право на відновлення пенсії з 07.10.2009, з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009. Твердження відповідача про неможливість поновлення пенсії з огляду на відсутність пенсійної справи є неправомірним, оскільки відповідач має усі дані стосовно пенсійного забезпечення позивача, як у фізичному вигляді, так і в електронному.

16. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, покликаючись на правомірність прийнятого рішення.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2022, у задоволенні позову відмовлено.

18. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пенсія за віком, станом на 1993 рік призначається конкретній особі на підставі 20 років стажу роботи та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду.

Пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у 1993 році зверталася до відповідних органів із заявою про призначення пенсії, а відповідний орган приймав рішення про призначення їй пенсії, проводив її виплату, та згодом призупинив виплату пенсії.

ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю у 1995 році, коли Пенсійний фонд України ще не був створений як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Раніше пенсія виплачувалася органами соціального захисту населення.

В архівних справах, переданих управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району до Відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №26 управління застосування пенсійного законодавства, пенсійна справа ОСОБА_1 не значиться.

Суд відхилив посилання позивача на те, що доказом призначення їй пенсії є відбиток штампу "Пенсія призначена 23.07.1993" на першій сторінці її трудової книжки, оскільки такий документ не є належним та допустимим доказом призначення пенсії за віком та її виплати. Вказаний відбиток не містить зазначення особи, що його проставила.

Відповідно до законодавства, що діяло на 1993 рік (час досягнення позивачкою пенсійного віку), особа, що набула право на отримання пенсії, мала вчинити певні дії для його реалізації, зокрема подати відповідну заяву до повноважних органів про призначення пенсії, за наслідками якої приймалося рішення про призначення пенсії та видавалося пенсійне посвідчення.

Доказів вчинення таких дій позивачем, зокрема отримання нею пенсійного посвідчення, а також прийняття відповідного рішення про призначення та призупинення повноважним пенсійним органом, судом не встановлено.

З огляду на це, суди дійшли висновку про відсутність підстав для скасування спірного рішення відповідача про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважала неприйнятними доводи апелянта про те, що право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом та відсутні чинні положення пенсійного законодавства, які б забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон, оскільки в даному випадку позивач не позбавлений права на призначення йому пенсії за віком та права повторно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії з наданням відповідних підтверджуючих документів.

Відсутність в архіві пенсійної справи не впливає на право позивача щодо поновлення раніше призначеної пенсії, виплата якої була припинена, тому дана обставина не може бути підставою для відмови позивачу в поновленні пенсії. Пенсійна справа може бути відновлена відповідно до вимог чинного законодавства України у зв`язку з її втратою чи знищенням. Проте в даному випадку судом не встановлено факту призначення позивачу пенсії та припинення її виплати, як і факту втрати або знищення пенсійної справи.

Враховуючи наведене, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

20. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішили спір без врахування висновків щодо застосування норм права, висловлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 308/3864/17, від 21.02.2019 у справі № 428/13508/16-а, від 16.10.2019 у справі № 404/1811/17, від 03.03.2018 у справі № 754/14898/15-а та від 21.12.2020 у справі № 229/4165/17.

21. Суди попередніх інстанцій поклали на позивачку обов`язок збереження і здобуття її пенсійної справи, що їй не видавалася, та перевірки відомостей трудової книжки. Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закон №1058-IV (1058-15) ) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженим постановою правління ПФ України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) не покладається на пенсіонера обов`язку здійснювати розшук своєї пенсійної справи. Справа для позивачки має виняткове значення, оскільки відмовою у задоволення позову вона позбавляється права на отримання пенсії, що суперечить змісту і цілям Конституції України (254к/96-ВР) .

22. Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2022 відкрито касаційне провадження для перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій Порядку № 22-1 у подібних правовідносинах у питанні підстав та документів, необхідних для поновлення виплати пенсії.

23. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав. Ухвалу про відкриття касаційного провадження доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 27.10.2022.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

25. Згідно ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Ключовим питанням у цій справі є можливість поновлення позивачу пенсії, як особі, яка виїхала до Ізраїлю на постійне місце проживання, у зв`язку із відсутністю її пенсійної справи і, відповідно, доказів призначення пенсії.

27. За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

28. Пенсійні правовідносини регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі Закон № 1058- IV (1058-15) ), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

29. Статтею 1 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

30. Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

31. Відповідно до пункту другого частини першої статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

32. Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

33. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 (v025p710-09) пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV (1058-15) втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

34. Згідно із приписами статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

35. Частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

36. На виконання зазначених норм Закону № 1058-IV (1058-15) Правлінням Пенсійного фонду затверджено Порядок №22-1.

37. За змістом пунктів 1.5, 2.8., 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання.

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

38. Виходячи з наведених норм права, при первинному призначенні пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії, органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону № 1058-IV. Одночасно законодавством чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

39. Своєю чергою, обов`язковою умовою для поновлення виплати пенсії є наявність у пенсійного органу пенсійної справи особи.

40. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 31 постанови від 14.03.2023 у справі № 280/3644/22.

41. Слід звернути увагу на те, що зі змісту оскаржуваного рішення відповідача від 17.11.2020 вбачається, що відмову обумовлено відсутністю на обліку в ПФ України у Харківській області матеріалів пенсійної справи позивача.

42. У постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначив, що:

- відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення (постанова від 22.09.2021 у справі № 308/3864/17);

- те, що архівні сховища з пенсійними документами залишились на окупованій території в даному випадку, не може бути підставою для позбавлення права позивача на поновлення пенсії, а у разі необхідності, й призначення її знов. (постанова від 21.02.2019 у справі № 428/13508/16-а).

43. Враховуючи ці висновки, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що позивач не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з відсутністю його пенсійної справи, а саме не може бути позбавлений права на поновлення пенсії, а у разі необхідності, й призначення її знову.

44. Поряд з цим, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) та поновлення виплати пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не була надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на поновлення виплати пенсії.

45. Заява представника та додані до неї документи не були перевірені пенсійним органом за процедурою, визначеною Порядком №22-1, у зв`язку з чим, суд не може перебирати на себе вирішення питань, які входять до компетенції суб`єктів владних повноважень та досліджувати відповідні документи, надавати їм оцінку, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність у позивача права на поновлення виплати/призначення знов спірної пенсії.

46. Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

47. Зважаючи на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про поновлення виплати раніше призначеної пенсії (враховуючи надану у цій постанові Верховного Суду правову оцінку), що за даних конкретних умов забезпечує ефективний і належний спосіб судового захисту в тій мірі, яка є необхідною.

48. Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди, то загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

49. У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).

50. Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, Суд звертає увагу на те, що позивач не довела і суди не встановили, що її негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою. Відповідних доказів позивачка не надала. Відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

51. Відповідно до ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

52. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

53. За змістом статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

54. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

55. Відповідно до квитанції від 22.04.2021 позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі суми 908,00 грн, згідно квитанцій від 20.12.2021 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі суми 1362,00 грн, та згідно квитанції від 17.10.2022 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі суми 1452,80 гривень.