ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.06.2001 Справа N 5/110
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України у складі:
Першого заступника Голови судді
розглянула заяву судової колегії по розгляду господарських спорів
Вищого арбітражного суду України
у справі №5/110
за позовом акціонерного товариства "ХХХ" (надалі
Товариство)
до Кременчуцької ОДПІ
про визнання недійсним акту ненормативного характеру
Рішенням судової колегії по розгляду спорів Вищого арбітражного
суду України від 15.09.2000 (суддя А.А.А.) позов задоволене.
Визнано недійсним рішення Кременчуцької ОДПІ від 15.09.2000 р. №
732/23-200/00152307/12012/10 "Про застосування та стягнення
фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування".
Визнано такими, що не підлягають виконанню інкасові доручення №
130 від 04.10.00 на суму 1902810,00 грн., № 1131 від 04.10.00 на
суму 1619526,87 грн., № 1132 від 04.10.00 на суму 536690,00 грн.,
№ 1133 від 04.10.00 на суму 6161571,00 грн. та № 1134 від 04.10.00
на суму 1085706,00 грн., виставлених Кременчуцькою ОДПІ на
виконання свого рішення від 15.09.2000 р. №
732/23-200/00152307/12012/10 "Про записування та стягнення
фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування.
З прийнятим рішення арбітражного суду не згодна Кременчуцькою ОД
ПІ, яка звернулася з заявою про перевірку рішення арбітражного
суду в порядку нагляду, вважаючи, що при його прийняті суд не взяв
до уваги, що Товариство є виробником підакцизного товару і згідно
чинного законодавства є платником акцизного збору, як це
передбачено ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 №
18-92 "Про акцизний збір" ( 18-92 ) (18-92)
та ст.1 Указу Президента
України від 11.05.98 "Про платників та порядок сплати акцизного
збору" ( 453/98 ) (453/98)
, ст.2 Закону України "Про внесення змін до
Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" ( 1243-14 ) (1243-14)
від 18.11.99.
Крім того, на думку заявника арбітражний суд не врахував вимоги
ст. 2 Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету
Міністрів України "Про акцизний збір" ( 1243-14 ) (1243-14)
від 18.11.99 де
передбачено, що платниками акцизного збору є суб'єкти
підприємницької діяльності -виробники підакцизних товарів на
митній території України, у тому числі з давальницької сировини,
оскільки Товариство не сплачувало акцизний збір з давальницької
сировини у зв'язку з чим за результатами перевірки було прийняте
рішення Кременчуцькою ОДПІ про застосування фінансових санкцій,
яке відповідає діючому законодавству.
Судова колегія по перегляду рішень ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України, розглянувши матеріали арбітражної
справи, заяву про перевірку рішення арбітражного суду в порядку
нагляду встановила, що в травні 2000 Кременчуцькою ОДПІ здійснила
перевірку дотримання вимог діючого податкового законодавства щодо
питанню достовірності даних, заявлених Товариством в документах
обов'язкової звітності - розрахунках акцизного збору за грудень
1999р., січень -лютий 2000 р. за результатами, якої було складено
акт від 2.05.2000, на підставі якого 15.09.2000 Кременчуцькою ОДПІ
прийняла рішення про до нарахування акцизного збору в сумі
28104709 грн., пені в сумі -439500 грн. та фінансових санкцій в
сумі 28104709 грн., запропонувавши Товариству перерахувати
зазначені суми до державного бюджету України.
Арбітражний суд приймаючі рішення по справі врахував, що
відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
акцизний збір" ( 18-92 ) (18-92)
від 26.12.99 № 18-92 /в редакції Закону
України від 18.11.99 № 1243-ІV ( 1243-14 ) (1243-14)
/акцизний збір - це
непрямий податок на споживачів /одержувачів/ окремих товарів
/продукції/, визначених законом, як підакцизні, що стягується з
них під час здійснення оборотів з продажу /інших видів відчуження/
таких товарів /продукції/ вироблених на митній території України.
Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів.
Кременчуцькою ОДПІ представила до арбітражного суду докази того,
що Товариство надало лише послуги щодо прийняття нафти на
переробки та відвантажила нафтопродукти на замовлення власників
нафтопродуктів з отриманням коштів за такі послуги.
В матеріалах справи відсутні докази, що нафтопродукти Товариством
продавались, а є лише докази, що нафтопродукти відпускались із
схову за письмовими розпорядженнями замовників-власника цих
нафтопродуктів для інших суб'єктів господарювання.
Судова колегія по перегляду рішень ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України також враховує ,що прийнята на переробку
нафта обліковувалась Товариством відповідно до п.51 Положення "Про
організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні"
( 250-93-п ) (250-93-п)
, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів
України від 03.04.93 № 250, в кількісному виразі на забалансовому
рахунку 002 - "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на
відповідальне зберігання".
Крім того матеріали арбітражної справи свідчать, що Товариство не
визначало ціна підакцизних товарів, вироблених з давальницької
сировини.
У відповідності до ст.2 , 3 Закону України "Про акцизний збір"
( 1996-12 ) (1996-12)
платником акцизного збору є суб'єкти підприємницької
діяльності, який є виробником підакцизних товарів, у тому числі з
давальницької сировини, але Кременчуцькою ОДПІ не представила до
арбітражного суду доказів про наявність й обороту з продажу
акцизних товарів у контексті ст.1 Закону України "Про акцизний
збір" ( 1996-12 ) (1996-12)
для визначення факту реалізації виготовлених
товарів;
Крім того об'єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених
в Україні підакцизних товарів /продукції/ шляхом їх продажу,
обміну на інші товари, безоплатної передачі або з частковою їх
оплатою; але матеріали арбітражної справи не свідчать, що
Товариство здійснювало продаж, або обмін на інші товари, чи
здійснювало безоплатної передачу або з частковою їх оплатою щодо
бензин та дизельного пального, оскільки воно не було його
власником, а діяло лише за розпорядженням замовників-власників
відносно продажу виготовленої продукції.
Судова колегія по перегляду рішень ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України .вважає правомірним висновок, який
зроблено при прийняті рішення по арбітражній справі про те, що
Товариство не є власником вироблених із нафти нафтопродуктів і не
здійснювало їх продаж, а тому не мало правових підстав для
нарахування акцизного збору споживачам згідно з чинним
законодавством та бути платником акцизного збору, перераховуючи
його до державного бюджету України, оскільки об'єкт оподаткування
у нього відсутній.
У зв'язку з вказаними обставинами не вбачається підстав для
задоволення заяви Кременчуцькою ОДПІ, а тому керуючись ст.ст. 96,
106-108 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України
ПОСТАНОВИЛА:
Залишити без змін рішення судової колегії по розгляду спорів
Вищого арбітражного суду України від 01.12. 2000 по справі №
5/100, а заяву Кременчуцькою ОДПІ без задоволення.