Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.08.2001 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючого судді,
Суддів;
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державного госпрозрахункового підприємства
"YYY"
у справі № Х3
про перегляд у
касаційному порядку
рішення судової колегії
по розгляду спорів Вищого арбітражного суду України від
ХХ.05.2001 р.
за позовом Державного госпрозрахункового підприємства
"YYY"
до Державного комітету промислової політики
України Фонду державного майна України
про визнання недійсними наказів
В засіданні взяли участь представники:
позивача - директор Державного госпрозрахункового підприємства -
присутні,
відповідача - Державного комітету промислової політики України -
присутній,
третьої особи - ВАТ "ХХХ" - присутній;
Заслухавши пояснення представника позивача щодо скасування рішення
судової колегії з розгляду спорів Вищого арбітражного суду України
з огляду на те, що судовою колегією неправильно застосовані норми
матеріального права, пояснення представника відповідача про
законність рішення, судова колегія
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням судової колегії з розгляду спорів Вищого арбітражного
суду України від 22.05.2001 Державному госпрозрахунковому
підприємству "YYY" відмовлено у задоволенні позову про визнання
недійсним наказу Міністерства машинобудування,
військово-промислового комплексу і конверсії України (нині
Державний комітет промислової політики України) від ХХ.12.93 № Х2
та наказу за № Х9 від ХХ.02.2001 Фонду державного майна України та
Державного комітету промислової політики України, наказу голови
ліквідаційної комісії Державного госпрозрахункового підприємства
"YYY" від ХХ.ХХ.2001 за № Х.
Суд мотивував своє рішення тим, що зазначені накази не суперечать
вимогам чинного законодавства, а тому відсутні підстави для
визнання їх недійсними.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою заявник вказує на
помилкове застосування судовою колегією норм матеріального права
до оцінки спірних наказів. Зокрема звертається увага касаційної
інстанції на те, що наказ Міністерства машинобудування,
військово-промислового комплексу і конверсії України від ХХ.12.93
за № Х2 "Про реорганізацію державного підприємства "YYY" шляхом
приєднання його до Н-ського заводу важкого кранобудування "ZZZ" не
був реалізований і вже не може бути реалізований, оскільки
підприємство ДГП "YYY" є самостійним суб'єктом господарювання про
що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію, підприємство не
виключено з державного реєстру, його установчі документи не
визнані в установленому Законом порядку, не відповідаючими вимогам
чинного законодавства. Господарська діяльність підприємства
здійснюється у повній відповідності до Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
. Підприємство зареєстровано і є
платником податків, господарські відносини між ДГП "YYY" та ВАТ
"ХХХ", з якого було, свого часу виділено ДГП "YYY", регулюються
відповідними договорами.
Наказ № Х9 від ХХ.02.2001 Державного Комітету промислової політики
України та Фонду Державного майна України не відповідає вимогам
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, щодо повноважень органів
державної влади по управлінню майном.
Наказ голови ліквідаційної комісії ДГП "YYY" від ХХ.ХХ.2001 за № Х
є нелегітимним, як похідний від незаконного наказу за № Х9 від
ХХ.02.2001.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, обговоривши
доводи касаційної скарги та перевіривши юридичну оцінку
встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту судова
колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, а оспорюване рішення скасуванню з
таких підстав.
Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і
конверсії України ХХ.12.93 видано наказ за № Х2 "Про реорганізацію
державного підприємства "YYY", шляхом його приєднання до Н-ського
заводу важкого кранобудування "ZZZ".
Передачу ДГП "YYY" майна за цим наказом повинно бути здійснено у
місячний термін.
На час видання наказу № Х2 підприємство "YYY" мало статус
державного госпрозрахункового підприємства, зареєстрованого в
органах державної влади як самостійний господарюючий суб'єкт, мало
відокремлене майно, тобто відповідало всім вимогам статті 23
Цивільного Кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
У 1997 році підприємство пройшло перереєстрацію в органах
державної влади і отримало свідоцтво про державну реєстрацію за №
ХХХ7 від ХХ.ХХ.97.
Між тим, наказом Мінмашпром України від ХХ.02.94 за № Х0 на базі
Н-ського заводу важкого кранобудування "ZZZ" згідно Указу
Президента України "Про корпоратизацію підприємств" ( 210/93 ) (210/93)
створено відкрите акціонерне товариство "XXX".
Згідно статуту товариства (а.с. 98 том 1) його статутний фонд у
115526 млн. крб. поділено на 23110520 простих іменних акцій
номінальною вартістю 50000 крб. кожна.
Чинним Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.92 за № 8-92
"Про управління майном, що є у загальнодержавній власності"
( 8-92 ) (8-92)
зупинено дію пункту 1 постанови Верховної Ради України
від 14.02.92 "Про управління майном підприємств, установ та
організацій, що є у загальнодержавній власності" ( 2116-12 ) (2116-12)
в
частині повноважень Фонду державного майна України. Згідно з цим
Декретом ( 8-92 ) (8-92)
здійснення функцій по управлінню майном, що є у
загальнодержавній власності покладено на міністерства та інші
підвідомчі Кабінету Міністрів органи державної виконавчої влади.
Фонд державного майна України, згідно Тимчасового положення
( 2558-12 ) (2558-12)
, що затверджено постановою Верховної Ради України від
07.07.92 за № 2558-ХII-здійснює повноваження щодо організації та
проведення приватизації майна підприємств які перебувають у
державній власності, - змінює у процесі приватизації
організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у
загальнодержавній власності шляхом перетворення їх у відкриті
акціонерні товариства.
Після створення на базі заводу "ZZZ" акціонерного товариства,
"YYY" та ВАТ "XXX" набули різної організаційно-правової форми і
відносяться до різних видів підприємств (ст.2 Закону України "Про
підприємства" ( 887-12 ) (887-12)
) відповідно і управління цими
підприємствами здійснюється різними органами, з відповідними
повноваженнями.
Виходячи з наведеного, Фонд Державного майна України не мав
правових підстав видавати наказ за № Х9 від ХХ.02.2001 спільно з
Державним комітетом промислової політики України, оскільки
управління ДГП "YYY" не відноситься до його повноважень.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Наказ за № Х2 від ХХ.12.93, який не було виконано до ХХ.ХХ.94,
дату видання наказу про створення на базі заводу "ZZZ" відкритого
акціонерного товариства, не може бути виконано в майбутньому, як
такий, що втратив чинність.
Заперечення відповідача щодо того, що майно позивача було йому
передано за відповідним актом і ввійшло до складу акціонерного
товариства є неспроможними і не заслуговують на увагу, оскільки
спростовуються передусім тим, що підприємство "YYY" є на сьогодні
діючим підприємством, не виключеним з державної реєстрації.
Більше того, підприємство "YYY" після зміни у 1994 році заводом
"ZZZ" організаційно-правового статусу перереєстровано у 1997 році
в органах державної влади, як повноцінний господарюючий суб'єкт і
отримало свідоцтво про державну реєстрацію за № ХХХ7 від ХХ.ХХ.97.
Наведене підтверджується і договорами про господарську діяльність,
що укладені сторонами і містяться в матеріалах справи, а також
ухвалою Н-ського арбітражного суду від ХХ.06.99 у справі № ХХХ1
про визнання ДГП "YYY" кредитором з майновими вимогами на суму
121443399 грн. у справі про банкрутство ВАТ ХК "XXX".
Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про підприємства
в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, майно, що належить до державної власності і
закріплене за державним підприємством, належить йому на праві
повного господарського відання, тобто підприємство володіє,
користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо
нього будь-які дії, що не суперечать Закону ( 887-12 ) (887-12)
та цілям
його діяльності.
У разі прийняття державним органом, уповноваженим управляти
державним майном, рішення про реорганізацію чи ліквідацію
державного підприємства, трудовий колектив підприємства,
відповідно до пункту 2 статті 37 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
вправі вимагати передачі підприємства в оренду або
перетворення його на інше підприємство, засноване на колективній
власності.
Згідно статті 15 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
повноваження трудового колективу підприємства
визначаються як вказаним Законом ( 887-12 ) (887-12)
так і статутом
підприємства.
Рішення соціально - економічних питань, що стосуються діяльності
підприємства ДГП "YYY" , зазначено у пункті 6.5 Статуту цього
підприємства, виробляються і приймаються його органом управління
за участю трудового колективу.
Враховуючи наведені положення стосовно права трудового колективу у
випадку реорганізації чи ліквідації підприємства, то виданню
Мінмашпромом України наказу за № Х2 від ХХ.12.93 мало передувати
відповідне з'ясування Міністерством відношення трудового колективу
ДГП "YYY" до запропонованої реорганізації та бажання колективу
скористатися правом передбаченим пунктом 2 статті 37 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
.
Наказ за № Х2 від ХХ.12.93 не містить відомостей про те, що
колектив підприємства ДГП "YYY" відмовився від свого права, а тому
міністерством здійснюється, як зазначено в наказі, "вдосконалення
структури управління ВО "XXX" шляхом приєднання до нього ДГП
"YYY".
За таких обставин наказ за № Х2 від ХХ.12.93 не відповідає вимогам
закону, а тому визнається недійсним.
При цьому судова колегія, зважаючи на клопотання позивача, вважає
можливим відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, статті 53 Гоcподарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відновити ДГП "YYY" пропущений процесуальний
строк для оскарження наказу за № Х2 від ХХ.12.93, що виданий з
порушенням закону.
Наказ №Х9 по суті передбачає ліквідацію підприємства "YYY" та
повноваження ліквідаційної комісії, в той час, як наказ за № Х2
від ХХ.12.93 на підставі якого видано наказ № Х9 від ХХ.02.2001,
передбачав реорганізацію ДГП "YYY" шляхом його приєднання до
заводу "ZZZ", на той час державного підприємства.
Ліквідація державного підприємства може бути здійснена за умов та
в порядку передбаченому статтею 35 Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
.
Отже, наказ за № Х9 від ХХ.02.2001 не відповідає вимогам Закону
( 887-12 ) (887-12)
не тільки тому, що виданий Фондом Держмайна України з
перевищенням своїх повноважень, а і як такий, що суперечить
наведеній нормі Закону ( 887-12 ) (887-12)
.
Наказ передбачає передачу майна державного підприємства
акціонерному товариству.
У даному випадку, дії Державного Комітету промислової політики
України, що управляє державним майном не відповідають вимогам
статті ТІ Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
та статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Не дійсним є і наказ голови ліквідаційної комісії ДГП "YYY" за № Х
від ХХ.03.2001, як похідний від наказу за № Х9 від ХХ.02.2001, ще
не відповідає вимогам чинного законодавства.
Зважаючи на викладене рішення судової колегії Вищого арбітражнoго
суду України від ХХ.05.2001 є помилковим, а тому підлягаючим
скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія
ПОСТАНОВИЛА:
1. Відновити Державному госпрозрахунковому підприємству "YYY"
пропущений процесуальний строк.
2. Касаційну скаргу Державного госпрозрахункового підприємства
"YYY" задоволити.
3. Рішення судової колегії з розгляду спорів Вищого арбітражного
суду України від ХХ.05.2001 скасувати, позов задоволити. Визнати
недійсним накази: Міністерства машинобудування
військово-промислового комплексу конверсії України за № Х2 від
ХХ.12.93, Фонду Державного майна Україні та Державного комітету
промислової політики України за № Х9 від ХХ.02.2001, наказ голови
ліквідаційної комісії за № Х від ХХ.ХХ.2001.