ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2001 Справа N Н 13/120
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого-судді Карабаня В.Я.,
суддів Усенко Е.А., Жаботиної Г.В.,
за участю представників сторін, розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства
“CECT” та Державної податкової інспекції у Дзержинському районі
м. Кривий Ріг
про перевірку постанови Арбітражного суду Дніпропетровської
області від 19.03.01р.
у справі № Н 13/120
за позовом Приватного підприємства “СЕСТ“
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі
м. Кривий Ріг
до Криворізького міського відділення Держказначейства
про відшкодування ПДВ,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 30.11.
-04.12.2000р. у справ № Н 13/120 позов задоволене частково,
зобов'язано ДПІ у Дзержинському районі м. Кривий Ріг надати у
відділення Державного казначейства України у м. Кривому Розі
висновок щодо відшкодування позивачу із державного бюджету
9866грн.22коп. відсотків за несвоєчасне відшкодування із бюджету
ПДВ за серпень 1999р.; зобов'язано відділення Державного
казначейства України у м. Кривий Ріг повернути позивачу з
державного бюджету за висновком ДПІ у Дзержинському районі
м. Кривий Ріг відсотки, виходячи із 120% від облікової ставки
НБУ за несвоєчасне повернення із бюджету ПДВ за серпень 1999р. у
сумі 9866грн.22коп.
Постановою Арбітражного суду Дніпропетровської області від
19.03.2001р. рішення цього суду від 30.11. - 04.12.2000р. у
справі № Н13/120 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Приватне підприємство
“Сест” просить їх скасувати в частині, що стосується повернення
із державного бюджету податку на додану вартість в сумі
42432грн.75коп. , згідно декларації за червень 1998р., та
відшкодування відсотків за несвоєчасне повернення із державного
бюджету податку на додану вартість за червень 1998р. в сумі
51986грн.52коп.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДП1 у Дзержинському районі
просить їх скасувати, провадження у справі припинити з мотивів,
що судове рішення не відповідає вимогам чинного законодавства,
тому що сума коштів на сплату пені нарахована на бюджетну
заборгованість у Законі України “Про державний бюджет на 2000р.”
не передбачена ст. 18 Закону України “Про бюджетну систему
України“
Заслухавши доводи та заперечення представників сторін,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи, застосування
арбітражним судом норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційні
скарги Приватного підприємства “СЕСТ” та Державної податкової
інспекції у Дзержинському районі м. Кривий Ріг підлягають
задоволенню частково.
Арбітражним судом встановлено, що 20.07.98р. позивач подав
відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за
червень 1998р., за якою сума бюджетного відшкодування по податку
на додану вартість за червень 1998р. становила 154196грн.
17.09.1999р. позивачем подано податкову декларацію за серпень
1999р., за якою сума бюджетного відшкодування складала 43676рн.
У жовтні 1999р. відповідачем було зроблено перевірку позивача,
за результатами якої суму бюджетного відшкодування по податку на
додану вартість за червень 1998р. було відкориговано до 42
432грн.75коп. , з чим позивач погодився.
Арбітражним судом також було встановлено, що за заявою позивача
від 14.03.2000р. на підставі постанови Кабінету Міністрів
України № 2215 від 07.12.1999р. “Про деякі питання відшкодування
сум податку на додану вартість та впорядкування розрахунків з
бюджетом” частина суми ПДВ, що підлягала відшкодуванню з бюджету
за серпень 1999р. в розмірі 43676грн., 06.04.2000р., за
висновком відповідача, була направлена на погашення податкової
заборгованості кредитора позивача - ВАТ “НПК-Галичина”, а
19.10.1999р. та 15.12.1999р. за зверненням позивача частина
податку на додану вартість, який підлягав відшкодуванню,
спрямовано в рахунок сплати податку за векселями, що були видані
під час ввезення товарів на митну територію України, і станом на
31.07.2000р. сума бюджетної заборгованості становила 1911,10грн.
Для забезпечення обліку платників податків, правильності
обчислення податків та своєчасності їх надходження органами
державної податкової служби ведуться особові рахунки платників
податків, порядок ведення яких встановлюється Інструкцією про
порядок ведення органами державної податкової служби
оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів),
що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, яку
затверджено Наказом Головної Державної податкової інспекції
України 12.05.94 N37.
Як випливає з особового рахунку позивача та пояснень
відповідача, за період 1998р. - 2000р. відповідачем до позивача
застосовувались фінансові санкції, за рахунок яких було зменшено
суму від'ємного значення, яка підлягала відшкодуванню з
державного бюджету на рахунок позивача, в результаті чого сума
бюджетної заборгованості станом на 31.07.2000р., якому
передувало направлена коштів на погашення податкової
заборгованості кредитора позивача - ВАТ “НПК-Галичина” та
погашення векселів за рахунок бюджетного відшкодування,
становила 1911,10грн.
Згідно п. 2.2. Інструкції про порядок ведення органами державної
податкової служби оперативного обліку податків і зборів
(обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до
державних цільових фондів, яку затверджено Наказом Головної
Державної податкової інспекції України 12.05.94 N 37
документами, на підставі яких здійснюється нарахування платежів
шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника
до бази даних, є податкові декларації, рішення органу державної
податкової служби, складене за актом документальної перевірки та
інші документи.
Враховуючи, що рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської
області від 30.11 - 04.12.2000р. та постановою цього ж суду від
19.03.2001р. не було встановлено обставини щодо дотримання
відповідачем правильності здійснення нарахувань податкових
зобов'язань, що розраховані відповідачем та за рахунок яких
зменшено від'ємне значення суми податку, що підлягала
відшкодуванню з бюджету на рахунок позивача, а встановлення
вищенаведених обставин входить до предмету доказування в даному
спорі, оскільки від цього залежать права та обов'язки сторін за
спором, то арбітражним судом порушена вимога ст. 43 АПК України,
чинного на час вирішення спору, щодо повного, всебічного і
об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Приватного підприємства “СЕСТ” та касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі
м. Кривий Ріг задовольнити частково.
Рішення Арбітражного суду Дніпропетровської області від 30.11
-04.12.2000р. та постанову Арбітражного суду Дніпропетровської
області від 19.03.01р. скасувати та направити справу на новий
розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.