ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.01.2001 Справа N 4/250н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Михайлюка М.В.
суддів Добролюбової Т.В., Козир Т.П.
за участю представників сторін
позивача - Пушкаря С. І.,
відповідача – Колесника В.І.,
Захарчук І. В., Корольової А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу на
постанову Державної податкової інспекції у м. Луганську
Донецького апеляційного господарського суду
від 10.09.2001 року № 5/50-02н
у справі за позовом ВАТ “Лисичанськнафтаоргсинтез“
до Державної податкової інспекції у М.Луганську Державної
податкової інспекції у м. Лисичанську
про визнання рішення недійсним,
В С Т А Н О В И В:
В липні 2001 року ВАТ “Лисичанськнафтаоргсинтез” звернулось до
суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Луганську
і Державної податкової інспекції у м. Лисичанську про визнання
рішення недійсним.
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.07.2001
року залишеним без зміни постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 10.09.2001 року, позов задоволено з тих
мотивів, що позивач не порушив законодавство про оподаткування
акцизним збором.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Державна податкова
інспекція у м. Луганську просить їх скасувати і відмовити в
позові, посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального права.
Вважає, що позивач повинен нараховувати, утримувати та
перераховувати до бюджету акцизний збір з вартості
нафтопродуктів, вироблених з давальницької сировини, наданої П
11 “ТНК-Україна”.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді Козир
Т.П. , пояснення представників сторін суд приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
За ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, які відповідно до
закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді
справи. Таке припущення може бути спростоване в загальному
порядку.
Як встановлено судом, акцизний збір нараховано позивачу за
наслідками виконання договорів на виготовлення нафтопродуктів
між позивачем та П І І “ТНК -Україна” від 4.11.2000 року
№ Д-84-1243/1 та № 225-01/5 від 25.04.2001 року.
Рішенням арбітражного суду Луганської області від 29.05.2001
року у справі № 16/144 за позовом П І І “ТНК - Україна” до
позивача встановлено, що нафта, передана позивачу для
виготовлення нафтопродуктів за вказаними договорами, не є
давальницькою сировиною.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що
відвантажені за цими договорами нафтопродукти не повинні
оподатковуватись акцизним збором за нормами, встановленими для
оподаткування продукції, виробленої з давальницької сировини, а
ВАТ “Лисичанськнафтаоргсинтез” у даному випадку не є платником
акцизного збору.
Враховуючи наведене, підстав для скасування або зміни судових
рішень не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Луганську
залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Луганської області від 24.07.2001 року і постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 10.09.2001 року - без зміни