ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.01.2001 Справа N 2/111а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Карабаня В.Я.,
суддів Черкащанко М.М., Жаботиної Г.В.
за участю представників сторін, у відкритому судовому засіданні
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Куйбишевському районі м. Донецька від 25.10.01р. № 12387/10/10
про перегляд у касаційному порядку постанови
Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2001р.
у справі № 2 / 111a
за позовом Донецького державного інституту кольорових металів
до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі
м. Донецька
про визнання недійсним рішення ДПІ,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Арбітражного суду Донецької області від 26.06.2001р. у
справі № 2/111а у позові Донецькому державному інституту
кольорових металів м. Донецька до ДПІ у Куйбишевському районі
м. Донецька про визнання недійсним рішення ДПІ
№ 73/26-1/00201514/2893-211-2 від 11.03.2001р. про застосування
та стягнення фінансових санкцій відмовлено з мотивів, що позивач
не довів, що має право на пільги як заклад науки.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
26.09.2001р. у справі № 1/33-01 а рішення Арбітражного суду
Донецької області від 26.06.01р. у справі № 2/1 На скасовано,
визнано недійсним рішення ДПІ у Куйбишевському районі
м. Донецька про застосування та стягнення фінансових санкцій від
11.03.01р. № 73/26-1/00201514/2893-211-2 з мотивів що позивача
атестовано як науково-дослідну установу от же він звільнений від
сплати земельного податку.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 26.09.2001р. оскаржувач просить її
скасувати та залишити у силі рішення Арбітражного суду Донецької
області від 26.06.2001р., з тих підстав, що Донецьким
апеляційним господарським судом
було неправильно застосовано ст. 12 Закону України “Про плату за
землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
, ст. 12 Закону України “Про науково технічну
діяльність” ст. 4 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” та ст.ст. 22, 93, 95 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач доводить відсутність
неправильного застосування законодавства апеляційною інстанцією
та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
26.09.2001р. без змін.
Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, правильність
застосування арбітражним судом норм матеріального та
процесуального права Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Актом “Про результати перевірки правильності обчислення та
своєчасності внесення до бюджету сум плати за землю Донецького
державного інституту кольорових металів за період 1999-2000р.р.”
від 01.03.01р. № 60-26-2-211/2 встановлено, що позивач є
землекористувачем, але земельний податок не сплачує. За
вищезгаданим актом перевірки заступником начальника ДПІ у
Куйбишевському районі м. Донецька прийнято рішення
№ 73/26-1/00201514/2893-211-2 від 11.03.2001р., яким за
порушення ст. 5 Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
позивачу донараховано податок на землю в розмірі
74026грн.26коп. та на підставі п. 7 ст. 11 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
застосовано
фінансові санкції в розмірі 74026грн.26коп. , а із загальної
суми податків та фінансових санкцій зобов'язано сплатити 231
750грн.88коп.
З підсумку застосованих до позивача фінансових санкцій та
донарахованого податку на землю випливає, що загальна сума, яку
зобов'язаний сплатити позивач на підставі оспорюваного рішення,
становить (74 026,26 + 74 026,26) 148 052грн. 52коп. , а не 231
750грн.88коп. , як зазначено в оспорюваному рішенні.
Ухваленими судовими рішеннями не з'ясовано походження суми в
розмірі 83698грн.36коп. , яка становить різницю від суми
стягнення в розмірі 231750,88грн., визначеної оспорюваним
рішенням, від фактичної суми стягнення, яка дорівнює
148052,52грн.
Враховуючи, що встановлення вищенаведеної обставини входить до
предмету доказування в даному спорі, оскільки від цього залежать
права та обов'язки сторін за спором, а в рішенні Арбітражного
суду Донецької області від 26.06.01р. у справі № 2/1 На та
постанові Донецького апеляційного господарського суду від
26.09.2001р. у справі № 1/33-01 а відсутні будь які висновки, що
свідчать про те, що вищезгадані обставини були предметом
дослідження, то судовими інстанціями порушена вимога ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо повного, всебічного і об'єктивного
розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі
м. Донецька задовольнити частково.
Рішення Арбітражного суду Донецької області від 26.06.2001р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
26.09.2001р. скасувати та направити справу на новий розгляд до
Господарського суду Донецької області.