ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
27.06.2001
(Постанову скасовано на підставі Постанови
Верховного Суду
( sp10/048-2 ) (sp10/048-2)
від 18.03.2002)
Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України розглянула заяву КБ "Приватбанк" (далі -
Банк) про перевірку постанови арбітражного суду Черкаської області
у справі за позовом Черкаського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України (далі -
Тервідділення) про визнання недійсною постанови.
Рішенням арбітражного суду Черкаської області від 22.08.2000
Банку відмовлено в задоволенні позовних вимог до Тервідділення
щодо визнання недійсною постанови Тервідділення від 11.05.2000
N 6-П.
Постановою від 22.12.2000 першого заступника голови
арбітражного суду Черкаської області з мотивувальної частини
рішення суду виключені слова: "Дії позивача щодо встановлення та
застосування до різних споживачів різної плати за один
розрахунковий документ при проведенні одного платежу
кваліфікуються як зловживання монопольним становищем у вигляді
встановлення дискримінаційних цін, що обмежують права окремих
споживачів, передбачені абзацами 1, 6 статті 4 Закону України "Про
обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
. В решті рішення суду
залишено без змін.
З прийнятими рішенням і постановою не погоджується Банк, який
звернувся із заявою про їх скасування та задоволення позову про
визнання недійсною постанови голови Тервідділення від 11.05.2000
N 6-П "Про результати розгляду справи N 04-26.1-01/2000 про
порушення антимонопольного законодавства КБ "Приватбанк" в особі
його Черкаської філії".
Заявник вважає, що висновки арбітражного суду про монопольне
становище Черкаської філії Банку на ринку розрахунково-касового
обслуговування установ, організацій та підприємств, що одержують
кошти з міського бюджету, в межах м. Черкаси та зловживання Банком
монопольним становищем на ринку шляхом встановлення монопольно
високої ціни на послуги по касовому обслуговуванню клієнтів та
встановлення і застосування до різних споживачів різної плати за
один розрахунковий документ при проведенні одного платежу
суперечать чинному законодавству.
Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України, розглянувши матеріали справи та заяву
про перевірку рішення і постанови арбітражного суду Черкаської
області в порядку нагляду встановила таке.
Постановою Тервідділення від 11.05.2000 N 6-П "Про результати
розгляду справи N 04-26.1-01/2000 про порушення антимонопольного
законодавства КБ "Приватбанк" в особі його Черкаської філії" Банк
(в особі його Черкаської філії) визнано таким, що у 1998 році та
протягом 9 місяців 1999 року займав монопольне становище на ринку
розрахунково-касового обслуговування установ, організацій і
підприємств, які одержують кошти з міського бюджету, в межах м.
Черкаси.
Постановою Тервідділення також визнано, що Банк в особі його
Черкаської філії:
- протягом 1999 року діями, що полягають у встановленні та
застосуванні різної плати за один розрахунковий документ при
проведенні одного платежу вчинив порушення антимонопольного
законодавства, передбачене абзацами 1, 6 статті 4 Закону України
"Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
, у вигляді
зловживання монопольним становищем шляхом встановлення
дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що
обмежують права окремих споживачів;
- протягом 1998 року діями, що полягають у встановленні та
стягненні плати за касове обслуговування розрахункових рахунків
установ, організацій та підприємств, які одержують кошти з
міського бюджету, в розмірі, що перевищує фактичні витрати по
касовому обслуговуванню, вчинив порушення антимонопольного
законодавства, передбачене абзацами 1, 7 статті 4 Закону України
"Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
, у вигляді
зловживання монопольним становищем шляхом встановлення монопольно
високих цін (тарифів, розцінок) на свої послуги, що призвело до
порушення прав споживачів.
За вказані порушення на Банк в особі його Черкаської філії
накладено штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, що становить 5100 гривень. При цьому враховано, що
Банком в особі його Черкаської філії під час розгляду справи
усунено виявлені порушення.
Судова колегія вважає, що, приймаючи постанову арбітражний
суд зробив правильний висновок щодо виключення з мотивувальної
частини рішення суду слів: "Дії позивача щодо встановлення та
застосування до різних споживачів різної плати за один
розрахунковий документ при проведенні одного платежу
кваліфікуються як зловживання монопольним становищем у вигляді
встановлення дискримінаційних цін, що обмежують права окремих
споживачів, передбачені абзацами 1, 6 статті 4 Закону України "Про
обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
, оскільки чинне
законодавство не містить визначення терміна "вартість
відпрацьованого одного розрахункового документа" та не встановлює
для комерційних банків обмежень щодо визначення ними розміру
тарифів на здійснення операцій з розрахункового обслуговування.
Водночас, на думку судової колегії, приймаючи рішення та
постанову арбітражний суд безпідставно відхилив доводи позивача
про те, що Банк незаконно визнаний Тервідділенням таким, що займає
монопольне становище на ринку розрахунково-касового обслуговування
установ, організацій та підприємств, що одержують кошти з міського
бюджету, в межах м. Черкаси. Так, погоджуючись з постановою
Тервідділення, арбітражний суд не врахував, що Декретом Кабінету
Міністрів України від 12.05.93 N 49-93 ( 49-93 ) (49-93)
дія статті 3
Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"
( 2132-12 ) (2132-12)
, яка визначає монопольне становище суб'єктів
господарювання за територіальною ознакою, в т. ч. у межах
адміністративної області або автономії (район, населений пункт),
зупинена.
Суд також безпідставно відхилив доводи позивача про те, що
Банк незаконно визнаний таким, що займає монопольне становище,
виходячи із частки банку на ринку розрахунково-касового
обслуговування установ, організацій та підприємств, що одержують
кошти з міського бюджету, в межах м. Черкаси, тобто виходячи із
споживача банківських послуг.
З точки зору визначення, яке наведене в антимонопольному
законодавстві (стаття 1 Закону України "Про обмеження монополізму
та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
, та виходячи із статті 3 Закону України
"Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, яка надавала
банкам право на здійснення розрахунків за дорученнями клієнтів,
банків-кореспондентів та на їх касове обслуговування, товаром для
банку є послуги клієнтам по здійсненню розрахунково-касових
операцій незалежно від виду споживача.
Технологічний процес проведення будь-яких операцій банку не
залежить від клієнта (споживача), а є для всіх однаковим і
регламентований нормативними актами Національного банку України.
Це положення підтверджується листом Національного банку
України від 16.10.2000 N 25-112/2089.
Суд зробив висновок, що Банк в порушення абзаців 1, 7 статті
4 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"
( 2132-12 ) (2132-12)
допустив зловживання монопольним становищем на ринку -
встановленням монопольно високої ціни на послуги по касовому
обслуговуванню клієнтів, виходячи лише з пункту 6 Порядку
організації розрахунково-касового обслуговування комерційними
банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між установами
Національного банку України та комерційними банками, затвердженого
постановою Правління НБУ від 30.06.95 N 166 ( v0166500-95 ) (v0166500-95)
, без
урахування інших складових, які в сукупності визначають монопольну
ціну.
Погоджуючись з постановою Тервідділення, суд залишив поза
увагою, що Тервідділенням не доказано обмеження Банком конкуренції
на ринку, що є обов'язковою ознакою монопольної ціни, як
встановлено статтею 1 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
. За повідомленням фінансового управління Черкаського
міськвиконкому, розрахунково-касове обслуговування установ,
організацій та підприємств, що одержують кошти з міського бюджету,
протягом 1998 року та 9 місяців 1999 року здійснювали, крім
Черкаської філії Банку, ще 8 банків, але арбітражний суд не взяв
до уваги, що Тервідділення не проаналізувало дії вказаних банків
на ринку надання послуг.
Крім того, арбітражним судом не враховано, що згідно зі
статтею 7 цього Закону ( 507-12 ) (507-12)
Банк має право встановлювати
вільні ціни і тарифи, оскільки статті 8, 9 Закону щодо державного
регулювання цін і тарифів на банки не поширюються.
Виносячи постанову у справі, суд не врахував роз'яснення НБУ
і що перелік фактичних витрат банку за касове обслуговування
клієнтів не є обмеженим і визначається самим банком.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі винесені без урахування фактичних обставин,
суперечать чинному законодавству, тому підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 106 - 108 АПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія
з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду
України П О С Т А Н О В И Л А:
скасувати рішення арбітражного суду Черкаської області від
22.08.2000 та постанову заступника голови цього ж суду від
22.12.2000 в частині залишення без змін рішення суду.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 2