ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
27.06.2001
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України розглянула заяву Антимонопольного
комітету України (далі - Комітет) про перевірку рішення судової
колегії по розгляду спорів Вищого арбітражного суду України за
позовом державного підприємства "Науково-експертний центр виробів
медичного призначення, матеріалів і нових технологій" (далі -
Підприємство) до Комітету про визнання недійсною постанови.
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 10.04.2001
задоволено позов Підприємства про скасування постанови Комітету
від 26.12.2000. У зустрічному позові Комітету до позивача про
стягнення 150000 грн. штрафу відмовлено.
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України, вивчивши матеріали справи, заяву про
перевірку рішення в порядку нагляду, встановила таке.
Постановою Комітету від 26.12.2001 N 23-п Підприємство
визнано таким, що займає монопольне становище на ринку експертних
робіт: щодо встановлення можливості державної реєстрації виробів
медичного призначення; з оцінки спроможності і виконання заявником
ліцензійних умов провадження діяльності з оптової реалізації
лікарських засобів (листопад - грудень 1999 р.); з оцінки
спроможності заявника виконувати ліцензійні умови провадження
діяльності з роздрібної реалізації, виготовлення (в умовах аптеки)
лікарських засобів тощо (дев'ять місяців 2000 р.), із часткою 100
відсотків на загальнодержавних ринках експертних робіт. Окрім
того, у вказаній постанові зазначено, що підприємство, встановивши
економічно необ|рунтовані високі тарифи на експертні роботи,
порушило антимонопольне законодавство. За такі дії до Підприємства
застосовано штраф у розмірі 150000 грн.
Судова колегія по розгляду спорів Вищого арбітражного суду
України, визнаючи зазначену постанову недійсною, виходила з того,
що у процесі розгляду справи Комітет не довів, що Підприємство
займало монопольне становище на зазначених ринках.
Крім того, Комітетом не було визначено та доведено, в чому
полягало "встановлення економічно необ|рунтованих високих тарифів
на експертні роботи Підприємства". Так, не визначено, які саме
тарифи є високими для експертних послуг Підприємства, а послуги
надавались Підприємством на договірних засадах, за вільними
цінами, як визначено в статті 23 Закону України "Про підприємства
в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
.
Звернувшись до Вищого арбітражного суду України з заявою про
перевірку в порядку нагляду рішення, Комітет вважає, що
Підприємство займає монопольне становище на ринку експертних
послуг.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що при визначенні
таких ринків Комітетом не було досліджено об'єктів експертиз,
випробувань та досліджень, які здійснювало Підприємство та інші
експертні установи.
Як вбачається з матеріалів справи, Підприємство проводило
діяльність на ринках, де діють і інші суб'єкти. Зокрема, експертні
послуги "щодо встановлення можливості державної реєстрації виробів
медичного призначення" - це послуги з технічної експертизи,
доклінічних досліджень, клінічних випробувань виробів медичного
призначення. Всі зазначені послуги або їх певні групи, крім
Підприємства, також надавали Інститут екогігієни і токсикології
імені Л.І. Медведя, Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М.
Марзєєва, ДУО "Політехмед", клінічні бази тощо.
Склад та об'єкт експертних послуг, які надають можливість
віднести їх до технічної експертизи, доклінічних досліджень та
клінічних випробувань, підтверджується, зокрема, алгоритмами
надання зазначених послуг, тарифами, що встановлені Підприємством,
погодженими Національним агентством з контролю за якістю продуктів
харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення та
зареєстрованими управлінням з питань цінової політики Київської
міської державної адміністрації, договорами, які укладало
Підприємство з заявниками, та іншими матеріалами справи.
Таким чином, висновок суду про те, що Підприємство не є
монополістом на ринках експертних послуг, як це було визначено у
постанові Комітету N 23-п від 26.12.2000, знайшов своє
підтвердження у матеріалах справи.
Щодо порушення Підприємством порядку встановлення цін, то
судова колегія виходила з того, що відповідно до статті 23 Закону
України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
підприємство
реалізує свою продукцію (послуги) за вільними цінами або за
цінами, що підлягають державному регулюванню.
Як визначено в пункті 4 Положення про державне регулювання
цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення,
товари народного споживання, роботи і послуги монопольних
утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
22.02.95 N 135 ( 135-95-п ) (135-95-п)
, державне регулювання цін на продукцію
монопольних утворень здійснюється шляхом встановлення фіксованих
цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок
і постачальницько-збутових націнок, граничних нормативів
рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування
зміни цін.
Відносно експертних послуг, що їх надавало Підприємство, не
було встановлено жодних фіксованих цін, граничних рівнів цін,
граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницько-збутових
націнок, граничних нормативів рентабельності, не було запроваджено
обов'язкове декларування зміни цін.
Таким чином, ціни на експертні послуги, що їх надавало
Підприємство, не були об'єктом державного регулювання, тобто є
вільними цінами.
Як визначено в пункті 2.3 Положення про порядок формування і
застосування вільних (ринкових) цін і тарифів на продукцію, товари
і послуги, затвердженого постановою Головного управління цінової
політики Міністерства економіки України від 27.12.91 N 15
( v0015200-91 ) (v0015200-91)
, у вільних цінах враховується собівартість
виробництва і прибуток без обмеження рівня рентабельності. А
відповідно до пункту 1.3 Інструкції про порядок застосування
економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за
цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та
Міністерства фінансів України від 07.07.98 N 93/141 ( z0463-98 ) (z0463-98)
,
підставою для застосування економічних санкцій за порушення
державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання
необгрунтованої виручки в результаті порушення ними порядку
встановлення і застосування цін і тарифів, які регулюються
уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Таким чином, оскільки ціни на експертні послуги, які надавало
Підприємство, не регулювались, відсутній сам факт порушення
Підприємством законодавства з питань цін та антимонопольного
законодавства при встановленні та застосуванні розцінок на власні
експертні послуги.
Судовою колегією було також враховано, що відповідно до
пункту 4 статті 20 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
Підприємство як державна установа планує свою фінансову
діяльність на фінансовий рік (з 1 січня по 31 грудня). В той же
час Комітет при наданні своїх висновків та прийнятті оскаржуваної
постанови перевірив діяльність Підприємства лише за три квартали
2000 р. Тобто, при вирішенні питання щодо встановлення
підприємством монопольно високих цін Комітет не врахував фінансові
результати діяльності Підприємства за останній квартал 2000 р.,
які безумовно впливають на загальні показники прибутковості чи
збитковості Підприємства.
Стосовно зустрічного позову суд підставно визнав його
необ|рунтованим, оскільки відсутній факт порушення Підприємством
антимонопольного законодавства, а отже, немає підстав для
стягнення з нього штрафу.
Керуючись статтями 106-108 АПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія по
перегляду рішень, ухвал та постанов Вищого арбітражного суду
України П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення судової колегії по розгляду спорів Вищого
арбітражного суду України від 10 квітня 2001 р. у справі N 8/26
залишити без змін, а заяву - без задоволення.
"Постанови Верховного Суду України та Вищого господарського суду
України у господарських справах", випуск 1, 2003 р.