ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                            27.06.2001

     Судова колегія по перегляду рішень,  ухвал,  постанов  Вищого
арбітражного  суду  України  розглянула  заяву  МПП  "Геракл"  про
перевірку постанови арбітражного  суду  Дніпропетровської  області
від  21.12.2000  у  справі за позовом МПП "Геракл" до Акціонерного
комерційного банку "Причорномор'я" про визнання недійсним договору
застави.

     Рішенням арбітражного   суду  Дніпропетровської  області  від
04.09.2000  відмовлено  у  задоволенні  позову  МПП  "Геракл"  про
визнання недійсним договору застави.

     Голова арбітражного   суду   здійснив   нагляд   у  справі  і
постановою від 21.12.2000 рішення залишив без змін.

     МПП "Геракл"  у  заяві  про  перевірку  постанови  в  порядку
нагляду просить рішення та постанову скасувати, посилаючись на те,
що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи;  при
розгляді  справи  було  невірно  застосовано норму права,  зокрема
статтю 12 Закону України "Про заставу" ( 2654-12  ) (2654-12)
        ;  у  договорі
застави невірно визначено місцезнаходження предмета застави.

     Перевіркою матеріалів справи встановлено таке.

     Між АКБ   "Причорномор'я"   та   ПП  "Ірістон"  02.03.98  був
укладений кредитний договір N 6/1-98,  згідно з  яким  банк  надав
позичальнику кредит у сумі 150000 доларів США.

     Між МПП  "Геракл",  майновим  поручителем ПП "Ірістон" та АКБ
"Причорномор'я" 02.03.98 був укладений договір застави.  Згідно  з
умовами договору предметом застави є нерухоме майно (приміщення) у
нежилому будинку, що знаходиться у м. Дніпропетровську.

     Дійсність кредитного  договору  N  6/1-98  була  підтверджена
рішенням  арбітражного суду Дніпропетровської області від 23.07.99
та    постановою    заступника    голови     арбітражного     суду
Дніпропетровської області від 14.09.99 про перевірку цього рішення
в порядку нагляду у справі N Д19-34.

     Що стосується   договору   застави,   то   арбітражний    суд
обґрунтовано  відмовив  у  позові  про  визнання  його  недійсним,
оскільки відповідно до Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
          у
договорі застави має бути зазначено найменування, місцезнаходження
сторін,  суть забезпеченої заставою  вимоги,  її  розмір  і  строк
виконання  зобов'язання,  опис предмета застави,  а також будь-які
інші умови,  щодо  яких  за  заявою  однієї  із  сторін  має  бути
досягнута  згода.  Зазначені  умови передбачено пунктом 1 договору
застави.  Подальші зміни цих умов не тягнуть за собою  недійсності
договору застави.

     Твердження заявника про недостатність опису предмета застави,
який є у договорі, для його ідентифікації не приймається до уваги,
оскільки опис майна,  передбачений статтею 12 Закону України  "Про
заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
        ,  має бути достатнім для ідентифікації  цього
майна  серед  інших  об'єктів.  У  пунктах 2 і 3 спірного договору
наводиться опис заставлених приміщень з  посиланням  на  документи
БТІ.  Цього опису достатньо для ідентифікації предмета застави,  а
тому вимоги статті 12 Закону України "Про заставу"  є  виконаними.
За  таких  обставин  не  можна  вважати  недійсним договір застави
внаслідок  помилки  в  зазначенні  адреси  заставлених  приміщень,
оскільки опис майна,  включений до пункту 2 спірного договору,  не
залишає сумніву, які саме будівлі заставлено.

     Зважаючи на  викладене,  судова наглядова колегія вважає,  що
рішення та постанова арбітражного суду  Дніпропетровської  області
відповідають  матеріалам справи та чинному законодавству і підстав
для їх скасування чи зміни не вбачається.

     Керуючись статтями 106 - 108 АПК ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  судова колегія
по перегляду рішень,  ухвал,  постанов  Вищого  арбітражного  суду
України П О С Т А Н О В И Л А:

     Рішення від   04.09.2000   та   постанову   від    21.12.2000
арбітражного   суду   Дніпропетровської  області  у  даній  справі
залишити без змін.

Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 3