ПРЕЗИДІЯ ВИЩОГО АРБІТРАЖНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
27.06.2001
Президія Вищого арбітражного суду України розглянула у
засіданні протест Голови Вищого арбітражного суду України на
постанову судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від 05.05.2001 у справі
арбітражного суду Хмельницької області за позовом ДП "Райз-Інвест"
ЗАТ "Компанія "Райз" до ВАТ "Славутський солодовий завод" про
стягнення 241692,25 грн. пені за несвоєчасну оплату продукції.
Рішенням арбітражного суду Хмельницької області від
22.12.2000 позов задоволено з тих підстав, що відповідач у
відповіді на претензії визнав борг за отриманий товар і суму пені.
Суд поновив строк позовної давності, визначивши причини пропуску
поважними.
Постановою від 22.01.2001 голова арбітражного суду
Хмельницької області залишив позов без змін на тих самих
підставах.
Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України за заявою відповідача постановою від
05.05.2001 скасувала рішення від 22.12.2000 та постанову від
22.01.2001 арбітражного суду Хмельницької області, провадження у
справі припинила.
У протесті Голови Вищого арбітражного суду України ставиться
питання про скасування постанови судової колегії з перегляду
рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України та
залишення без зміни рішення та постанови арбітражного суду
Хмельницької області.
Обговоривши доводи протесту та перевіривши матеріали справи,
президія вважає, що протест підлягає задоволенню на таких
підставах.
Сторонами у справі укладено договір N 47/97 від 26.08.97 на
поставку пивоварного ячменю.
На підставі зазначеного договору позивачем була здійснена
поставка 3039,7 тонн ячменю на суму 748251,50 грн. та надано
транспортні послуги на суму 17672,37 грн.
Оплата отриманого товару відповідачем, відповідно до пункту
5.1 договору, передбачалася частинами, де останній платіж мав бути
здійсненим до 05.12.97 р.
За порушення строків поставки пунктом 6.1 договору
передбачено сплату штрафних санкцій у розмірі 0,3 % від суми
простроченої заборгованості за кожен день прострочення.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем не було своєчасно
виконано умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, а
тому 04.05.98 позивачем на адресу відповідача була направлена
претензія про сплату 669167 грн. основного боргу та 339382 грн. 73
коп. пені. Відповідач визнав претензію, про що зазначив у листі
N 345 від 04.06.98 р.
Платіжна вимога-доручення N 14 була направлена в банк для
стягнення в безспірному порядку за визнаною претензією 27.05.98
лише в частині стягнення пені, оскільки основна заборгованість
була погашена відповідачем у повному обсязі 08.10.98 р.
Судом обґрунтовано взято до уваги факти про звернення
позивача до обслуговуючого банку для стягнення в безспірному
порядку визнаної претензії в частині стягнення пені, а також факт
неповернення оригіналу претензії установою банку без виконання
платіжної вимоги.
Листом від 27.10.2000 N 407-52 позивачем порушено клопотання
про відновлення пропущеного строку позовної давності для стягнення
пені за прострочення грошових зобов'язань за період з 13.04.98 по
08.10.98 з посиланням на зазначені обставини, а також на те, що з
вини обслуговуючого банку оригінал відповіді на претензію було
втрачено.
Факт порушення грошових зобов'язань за спірний період
підтверджено матеріалами справи. Розмір пені визначено відповідно
до пункту 6.1 договору та Закону України "Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
.
За таких обставин правомірним є прийняття до розгляду по суті
позовної заяви про стягнення пені в сумі 241692,52 грн.
Водночас враховано, що шестимісячний строк для стягнення
неустойки (штрафу, пені), встановлений статтею 72 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
,
позивачем пропущено.
Враховуючи наявне в матеріалах справи листування сторін, а
також клопотання позивача, факти, встановлені у справі N 2/1261,
обґрунтовано підтверджують визнання поважною причини пропуску
строку позовної давності та її поновлення, тому порушене право
належить визнанню арбітражним судом таким, що підлягає захисту
відповідно до статті 80 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Незважаючи на зазначене, судова колегія при розгляді справи,
посилаючись на пункт 1 статті 62 АПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, зазначила, що
арбітражний суд повинен був відмовити у прийнятті позовної заяви,
оскільки заявник претензії після закінчення 20 днів після
одержання відповіді мав право пред'явити до банку розпорядження
про списання у безспірному порядку визнаної боржником суми
відповідно до статті 8 АПК. Виходячи з цього та виявивши в
засіданні те, що претензію було визнано, судова колегія припинила
провадження у справі згідно з пунктом 1 статті 80 АПК.
Не було враховано, крім того, положення пункту 2.1
роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 08.02.96
N 02-5/62 ( v5_62800-96 ) (v5_62800-96)
"Про деякі питання підвідомчості
господарських спорів", в якому зазначено, що у випадках, якщо
законодавчим актом передбачено право стягувача списувати кошти у
безспірному порядку, то в разі коли банк з будь-яких причин
відмовився від виконання вимог стягувача, останній має право
звернутися з позовом до боржника на загальних підставах.
Викладені факти не були враховані судом у прийнятті
постанови, що призвело до помилкових висновків.
Керуючись статтями 98, 106 - 108 АПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, президія
Вищого арбітражного суду України П О С Т А Н О В И Л А:
протест Голови Вищого арбітражного суду України задовольнити.
Постанову Вищого арбітражного суду України по перегляду
рішень, ухвал, постанов від 05.05.2001 скасувати.
Рішення арбітражного суду Хмельницької області від 22.10.2000
та постанову арбітражного суду Хмельницької області залишити без
змін.