ПРЕЗИДІЯ ВИЩОГО АРБІТРАЖНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
15.06.2001
Президія Вищого арбітражного суду України розглянула справу
арбітражного суду Запорізької області за позовом ВАТ "Пришибський
комбінат хлібопродуктів" до АТ "Наш банк" про визнання
неукладеними кредитних договорів.
В липні 2000 року ВАТ "Пришибський комбінат хлібопродуктів"
пред'явив до АТ "Наш банк" позов про визнання неукладеними
кредитних договорів N 93/96 від 25.09.96, N 101/96 від 29.10.96,
N 20/97 від 24.04.97, N 26/97 від 30.06.97, N 146/97 від 08.10.97,
за якими позивачу акціонерним банком "Еліта", правонаступником
якого є відповідач, були надані кредитні кошти в загальній сумі
2160000 грн. та 139656,25 доларів США.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що
умова, викладена в пунктах 2.1 кредитних договорів, щодо
забезпечення зобов'язань боржника заставою його майна та коштів не
відповідає вимогам закону, оскільки договори застави були укладені
з перевищенням повноважень посадової особи заставодавця. У зв'язку
з цим позивач вважав, що між сторонами не було досягнуто згоди
щодо істотної умови кредитного договору, передбаченої пунктом 9
Положення НБУ "Про кредитування", затвердженого постановою
Правління НБУ від 28.09.95 N 246 ( v0246500-95 ) (v0246500-95)
.
Рішенням від 30.08.2000 арбітражного суду Запорізької
області, залишеним без змін постановою від 16.10.2000 заступника
голови цього ж суду, в позові відмовлено з мотивів, що застава в
силу статті 178 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
є способом забезпечення
зобов'язання, у зв'язку з чим не може бути істотною умовою іншого
договору. Крім того, арбітражний суд вважав, що оскільки пунктом 4
Положення НБУ "Про кредитування" ( v0246500-95 ) (v0246500-95)
передбачено
незабезпечені (бланкові) кредити, умова щодо забезпечення кредиту
не є такою, щодо якої обов'язкове волевиявлення сторін при
укладенні кредитного договору.
Постановою від 06.12.2000 судової колегії з перегляду рішень,
ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України зазначені судові
рішення скасовано, а позов задоволено з посиланням на відсутність
в матеріалах справи доказів, які підтверджували б надання згоди
радою організації орендарів орендного підприємства "Пришибський
комбінат хлібопродуктів", правонаступником якого є позивач, на
укладення спірних кредитних договорів, та на недосягнення згоди
сторін щодо забезпечення зобов'язань боржника по цих кредитних
договорах, як з істотної умови такого виду договорів.
У протесті Голови Вищого арбітражного суду України ставиться
питання про скасування постанови судової колегії Вищого
арбітражного суду України, з посиланням на те, що викладені в ній
висновки не відповідають обставинам справи та суперечать чинному
законодавству.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, обговоривши
доводи протесту, президія не знаходить підстав для його
задоволення.
Встановлено, що між акціонерним банком "Еліта" та орендним
підприємством "Пришибський комбінат хлібопродуктів",
правонаступниками яких є відповідач і позивач, були укладені
договори N 93/96 від 25.09.96, N 101/96 від 29.10.96, N 20/97 від
24.04.97, N 26/97 від 30.06.97 та N 146/97 від 08.10.97.
Пунктами 2.1, 2.2.3 вказаних договорів передбачалося, що для
забезпечення повернення кредиту і сплати відсотків за користування
кредитними ресурсами боржник укладає договір застави.
Від імені орендного підприємства "Пришибський комбінат
хлібопродуктів" кредитні договори були укладені головою ради
організації орендарів - директором орендного підприємства.
Відповідно до пункту 8.8 статуту орендного підприємства
"Пришибський комбінат хлібопродуктів", затвердженого загальними
зборами організації орендарів 14.04.94 і чинного на момент
укладення спірних договорів, директор орендного підприємства -
голова ради орендарів, зокрема, без доручення здійснює юридичні,
фінансові та інші операції, представляє інтереси орендного
підприємства у відносинах орендодавцем з іншими підприємствами,
виконує інші функції, які не суперечать статуту, договору оренди і
не віднесені до компетенції зборів і ради організації орендарів.
Пункт 8.7 статуту передбачав, що до компетенції ради
організації орендарів належить прийняття рішень про одержання
довгострокових банківських кредитів.
Такими відповідно до пункту 3 Положення НБУ "Про
кредитування", затвердженого постановою Правління НБУ від 28.09.95
N 246 ( v0246500-95 ) (v0246500-95)
, є кредити, які надаються банками строком
понад трьох років.
Кредити, які надавалися орендному підприємству "Пришибський
комбінат хлібопродуктів" за спірними кредитними договорами, не є
довгостроковими, оскільки строк користування кредитними коштами
був визначений за вказаними договорами менше ніж три роки.
Інших обмежень повноважень директора названого орендного
підприємства на укладення кредитних договорів статут не містить,
як і не містить таких чинне законодавство. У зв'язку з цим
висновок судової колегії про укладення спірних кредитних договорів
з перевищенням повноважень посадовою особою орендного підприємства
"Пришибський комбінат хлібопродуктів" з посиланням на пункт 8.7
названого статуту не може вважатися обгрунтованим.
Водночас судова колегія дійшла правильного висновку, що
оскільки договори застави від 15.10.97, від 02.08.97, від
22.08.97, від 13.11.96, від 27.09.96 визнані недійсними постановою
від 06.12.2000 судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України у справі N 4/3/3029, не можна
вважати, що сторони досягли згоди щодо такої умови вищевказаних
кредитних договорів, визначеної ними істотною, як забезпеченість
зобов'язань заставою.
У зв'язку з цим зазначені кредитні договори обгрунтовано
визнані судовою колегією неукладеними.
Керуючись статтями 106, 108 АПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, президія Вищого
арбітражного суду України П О С Т А Н О В И Л А:
протест Голови Вищого арбітражного суду України залишити без
задоволення, а постанову від 06.12.2000 судової колегії з
перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України
без змін.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 2