ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
13.06.2001
(Витяг)
Рішенням арбітражного суду Харківської області від ХХ.01.2001 р.
позовні вимоги задоволено в частині зобов'язання відповідача до
видачі позивачеві свідоцтва про перехід на єдиний податок. У
частині визнання недійсною оскарженої відмови провадження у справі
припинено з огляду на непідвідомчість спору арбітражному суду,
оскільки відмова не є актом ненормативного характеру.
Постановою арбітражного суду Харківської області від ХХ.02.2001 р.
рішення залишено без зміни з тих самих підстав.
Наглядову перевірку за заявою відповідача здійснив голова
арбітражного суду Харківської області. ДПІ у М-ському р-ні м.
Харкова просить скасувати рішення та постанову арбітражного суду
Харківської області у справі, посилаючись на те, що відмова у
видачі свідоцтва на право сплачувати єдиний податок є
обгрунтованою, оскільки на підставі частини другої ст. 2 Закону
України від 19.10.2000 р. N 2063-III ( 2063-14 ) (2063-14)
"Про державну
підтримку малого підприємництва" дія цього Закону не поширюється
на суб'єктів підприємницької діяльності, що проводять діяльність у
сфері грального бізнесу. Крім того, позивачем порушено вимоги ст.
5 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
доарбітражного врегулювання спору.
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України перевірила матеріали справи, оцінила
надані сторонами докази та доводи і встановила таке: ТОВ "ХХХ" (м.
Харків) звернулося до ДПІ у М-ському р-ні м. Харкова із заявою про
видачу свідоцтва на право сплати єдиного податку, яку
зареєстровано відповідачем ХХ.12.2000 р. (9 - 10 аркуші справи).
Начальником ДПІ у М-ському р-ні м. Харкова ХХ.12.2000 р. підписано
відмову за N 2 у задоволенні зазначеної заяви з посиланням на те,
що дія Закону України від 19.10.2000 р. N 2063-III ( 2063-14 ) (2063-14)
"Про державну підтримку малого підприємництва" не поширюється на
суб'єктів підприємницької діяльності, які проводять діяльність у
сфері грального бізнесу.
Арбітражний суд Харківської області помилково дійшов висновку про
недодержання позивачем досудового порядку врегулювання спору та
невіднесення оспорюваної відмови до актів ненормативного
характеру, які не можуть бути оскаржені. Офіційний письмовий
документ, прийнятий уповноваженим державним органом, породжує
певні правові наслідки.
При прийнятті рішення та постанови арбітражний суд Харківської
області не врахував, що відповідно до частини другої ст. 12
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на
всі правовідносини, які виникають у державі. Тому у випадках, коли
чинним законодавством України передбачено право суб'єкта
підприємницької діяльності чи іншої юридичної особи оскаржити акт
державного чи іншого органу, організація має право на власний
розсуд вирішувати питання про оскарження актів таких органів.
Відповідно до частини другої ст. 2 Закону України від 19.10.2000
р. N 2063-III ( 2063-14 ) (2063-14)
"Про державну підтримку малого
підприємництва" дія цього Закону не поширюється на суб'єктів
підприємницької діяльності у сфері грального бізнесу. Оскільки
чинним законодавством України не передбачено право суб'єктів, які
здійснюють діяльність у сфері грального бізнесу, переходу на
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, то відсутні
правові підстави для визнання недійсним оскарженого акта
податкової служби, що унеможливило і зобов'язання відповідача до
видачі свідоцтва.
За таких обставин справи судова колегія визнає перевірені судові
акти у справі такими, що підлягають скасуванню. Позовні вимоги
залишаються без задоволення.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 106-108 Арбітражного
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія по
перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення від ХХ.01.2001 р. та постанову від ХХ.02.2001 р. у справі
N 000 арбітражного суду Харківської області скасувати.
У позові відмовити.