ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
12.06.2001
Судова колегія Вищого арбітражного суду України розглянула
заяву ТОВ "Ромбов" про перевірку постанови арбітражного суду
м. Севастополя у справі за позовом ТОВ "Ромбов" до ДПА у
м. Севастополі про визнання рішення недійсним і відшкодування
збитків.
Рішенням арбітражного суду м. Севастополя від 31.10.2000,
залишеним без зміни постановою першого заступника голови
арбітражного суду м. Севастополя, позов задоволено частково;
рішення відповідача від 17.02.99 в частині донарахування податку
на прибуток в сумі 143,80 грн., застосування штрафу в розмірі
43,14 грн. та нарахування пені в сумі 58,38 грн. визнано
недійсним. У решті позову відмовлено.
У заяві про перевірку рішення в порядку нагляду позивач
просить скасувати судові рішення в частині відмови у позові,
посилаючись на те, що суд, вирішуючи позов у зазначеній частині,
неправильно застосував чинне законодавство.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вважає, що
заява не підлягає задоволенню на таких підставах.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням відповідача від
17.02.99 N 86/26-2059/24025743/15, на підставі акта перевірки
ТОВ "Ромбов" від 16.02.99 за період з 01.10.97 по 31.12.98 з
питань дотримання податкового законодавства, позивачу було
донараховано ПДВ у сумі 11117,69 грн., штраф у розмірі
10001,20 грн., пеня - 3508,18 грн. та податок на прибуток -
143,80 грн., штраф у сумі 43,14 грн., пеня - 53,38 грн.
При цьому судом встановлено, що хоча позивач і включив до
валових витрат витрати на відрядження, які не підтверджені
відповідними документами, але це не призвело до заниження податку
на прибуток, оскільки в останнього, за результатами перевірки,
мали місце збитки за минулий рік, які підлягали врахуванню
відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(зменшення об'єкта
оподаткування).
За таких обставин суд мав підстави рішення відповідача, в
частині донарахування позивачу податку на прибуток в сумі
143,80 грн. та застосування штрафу і пені, відповідно в сумі
43,14 грн. та 58,38 грн., визнати недійсним.
Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник
податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну що має
містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової
накладної, дату її виписування, назву юридичної особи,
зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий
номер платника податку, місце розташування юридичної особи, повну
назву утримувача, ціну продажу без урахування податку, загальну
суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
У разі порушення продавцем порядку виписування податкової
накладної покупець має право звернутися до кінця поточного
податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу.
Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового
кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг) підпункту 7.2.6 пункту 7.2
статті 7 названого Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Як встановлено судом, для отримання податкового кредиту
позивачем були задіяні податкові накладні, видані ПП "Кен-Південь"
від 13.11.97 N 9, ТОВ "Оптіма-ЛТД" від 06.03.98 N 156,
МНП "Техніка" від 31.05.98 N 15, ТОВ "Діан" від 10.08.98 б/н,
МКП "Промінь" від 26.08.98 б/н, ПФ "Інжектор" від 11.09.98 N 436,
АТЗТ "Миронівський хлібопродукт" від 09.11.98 б/н.
Зазначені податкові накладні, що не заперечувалось і
позивачем, були видані з порушенням наведеної норми Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зокрема не було зазначено дату виписки, номер
свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, місце розташування
продавця, ціну продажу, порядковий номер податкової накладної та
інше.
Всім цим обставинам в їх сукупності суд дав належну оцінку і
дійшов правильного висновку що оскільки наведені податкові
накладні були оформлені з порушенням вимог Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
тому витрати позивача по сплаті ПДВ у складі ціни за продукцію
слід вважати такими, що не підтверджені цими податковими
накладними.
Згідно з пунктом 10.1 статті 10 та підпунктом 7.4.5 пункту
7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платники податку несуть відповідальність за
достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до
бюджету відповідно до законодавства України.
У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим
органом суми податку попередньо включені до складу податкового
кредиту залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом
документами, платник податку несе відповідальність у вигляді
фінансових санкцій, установлених законодавством і нарахованих на
суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим
підпунктом документами.
З урахуванням наведеного, а також того, що позивач з приводу
порушення продавцем порядку виписки податкових накладних до
податкового органу не звертався, суд обґрунтовано дійшов висновку,
що відповідач мав підстави для застосування до ТОВ "Ромбов"
фінансових санкцій відповідно до пункту 7 статті 11 Закону України
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
За таких обставин висновок суду про відсутність підстав для
задоволення позову і в частині стягнення збитків у сумі
9476,74 грн. є правильним.
Доказам у справі в їх сукупності суд дав належну оцінку і
прийняв рішення, яке відповідає матеріалам справи і вимогам
закону.
Правильно з таким рішенням суду погодилась і наглядова
інстанція.
Керуючись статтями 106-108 АПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія
постановила:
рішення від 31.10.2000, постанову від 09.01.2001 арбітражного
суду м. Севастополя залишити без змін.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 2