Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.03.2001р. № 04-1/11-8/62
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України у складі: заступника Голови судді
розглянула заяву ТОВ "УУУ" про перевірку рішення (постанови,
ухвали) від ХХ.03.2001 арбітражного суду М.Києва у справі № 000
за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах З-ної
райдержадміністрації М.Києва та Київської дирекції залізничних
перевезень
до ТОВ "УУУ"
про визнання недійсним договору оренди № 1 від ХХ.04.94 та
виселення відповідача із займаних нежилих приміщень у будинку № 5
по вул. Ч-ській у М.Києві
Рішенням від ХХ.01.2001 арбітражного суду м.Києва в позові про
визнання недійсним оспорюваного договору відмовлено з огляду на
припинення чинності договору у зв'язку закінченням терміну його
дії та пов'язану з цим відсутність предмету спору. Позов
задоволене в частині виселення відповідача із займаних орендованих
приміщень з посиланням на відсутність договору оренди стосовно
раніше орендованих приміщень та обумовлену цим відсутність
правових підстав для їх подальшого використання.
Постановою від ХХ.03.2001 заступника голови арбітражного суду
м.Києва рішення залишено без змін з тих же підстав.
Заявник просить рішення та постанову в частині виселення
скасувати, посилаючись на відсутність направлення відповідачу
заяви про припинення договору оренди від ХХ.04.94 протягом
місячного терміну, встановленого п.2 ст.17 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та отримання
згоди від Київської дирекції залізничних переведень, Укрзалізниці
та Міністерства транспорту на продовження терміну дії договору.
Судова колегія, перевіривши наявні матеріали, дійшла висновку, що
оскаржувані рішення та постанова підлягають частковій зміні з
наступних підстав.
ХХ.04.94 між ТОВ "ХХХ" (орендар) та Будинкоуправління № 3
Київської дистанції цивільних споруд (орендодавець) було укладено
договір оренди № 1 нежилих приміщень площею 218 кв. м. у будинку №
5 по вул. Ч-ській в м.Києві з терміном дії до ХХ.12.99.
Частиною другою ст.17 Закону України "Про оренду державного та
комунального манна" ( 2269-12 ) (2269-12)
встановлено місячний термін,
протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про
припинення або зміну умов договору після закінчення його строку.
За усіх умов після заключення терміну дії договору оренди орендар,
який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право
продовження до договору оренди на новий термін (ч.2 п.12
Роз'яснення президії ВАСУ від 25.05.2000 № 02-5/237 "Про деякі
питання практики застосування Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( v_237800-00 ) (v_237800-00)
).
В матеріалах справи відсутні докази направлення заяви орендодавцем
про припинення договору згідно ч.2 ст.17 вищезгаданого закону,
тобто, відсутні своєчасні письмові заперечення однієї з сторін
щодо пролонгації договору. Всупереч вимогам ст.33 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
позивачем не доведено направлення такої заяви
орендодавцем у жовтні 1999 року та її надходження до відповідача,
чим спростовуються відомості про зворотне, вміщені в поясненнях
начальника Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання
(а.с.22- 24), які документально не підтверджено.
При цьому припис Київської дистанції цивільних споруд від 23.12.99
№ 1 (а.с.93) не може вважатися належним доказом заявлення
орендодавцем вимог про припинення договору по закінченню терміну
дії та небажання його пролонгації, оскільки видавцем припису є не
безпосередньо орендодавець, а інший суб'єкт - структурний
підрозділ Південне - Західної залізниці.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається отримання відповідачем
від Укрзалізниці та Міністерства транспорту України згоди на
продовження терміну дії договору оренди на 3 роки, що оформлено
відповідними листами згаданих державних органів (а.с.46-47),
уповноважених управляти державним майном в сфері залізничного
транспорту.
За таких обставин дію договору оренди від ХХ.04.94, який є чинним
на момент розгляду спору, слід вважати пролонгованою на тих же
умовах, оскільки позивачами не доведено зворотне. В розрізі цього
помилковими вважаються вміщені в постанові висновки суду про
відсутність такої пролонгації.
Помилковими визнаються також висновки суду про необхідність
обов'язкового укладання з попереднім орендарем договору оренди на
нових умовах після закінчення терміну дії первісного договору,
оскільки ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
допускається механізм пролонгації
попереднього договору на тих же умовах, існування якого обумовлює
необов'язковість переукладання договору оренди.
Порушені прокурором питання щодо відсутності певних істотних умов
оспорюваного договору як підстави визнання його недійсним можуть
бути розглянуті лише в іншому судовому провадженні з іншого
предмету спору - про визнання договору неукладеним (ч.1 ст.12
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
та ст.153 ЦК України ( 1798-12 ) (1798-12)
). Адже, недійсною
може бути визнано лише укладену угоду, тобто, таку, щодо якої
сторонами досягнуто домовленості з істотних умов, притаманних
угодам даного виду. Водночас слід зазначити, що юридичний факт
укладання договору оренди від ХХ.04.94 зафіксовано постановою
судовою колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов ВАСУ від
ХХ.10.95 № 001 та постановою президії ВАСУ від ХХ.05.96 № 0009 у
справі № 000 за участю Київського транспортного прокурора та
підприємства "ХХХ", тобто, він є достовірно встановленим судовими
актами, які набрали законної сили та не скасовані у встановленому
порядку.
Відповідно до чинного законодавства про оренду обов'язковою
підставою для звільнення орендарем займаних приміщень є припинення
дії договору чи його дострокове розірвання за згодою сторін чи у
судовому порядку, а в разі ухилення орендаря від звільнення
приміщень в якості примусових заходів щодо нього застосовується
виселення органами державної виконавчої служби.
Проте, в даному випадку такі передумови відсутні, оскільки на
момент розгляду спору оспорюваний договір від ХХ.04.94 є чинним на
тих же умовах з огляду на його пролонгацію, в зв'язку з чим суд
помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення
позову в частині виселення.
За таких обставин первісне рішення підлягає частковій зміні, як
прийняте внаслідок помилкового застосування норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись ст.ст.106-108 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія, -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення від ХХ.01.2001 та постанову від ХХ.03.2001 арбітражного
суду М.Києва у справі № 000 змінити.
Відмовити в позові в частині виселення відповідача з нежилих
приміщень будинку № 5 по вул. Ч-ській в М.Києві, займаних за
договором оренди від ХХ.04.94 № 1.
В решті рішення залишити без змін.
Ухвалу ВАСУ від ХХ.03.2001 № 0002 вважати такою, що втратила
чинність.