Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.03.2001 р.
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України у складі:
Першого заступника Голови
судді
розглянула заяву Державної податкової інспекції у С-ському районі
м. Києва
про перевірку рішення (постанови, ухвали) від ХХ.ХХ.2000р.
арбітражного суду м. Києва
у справі № 000
за позовом АКБ "ХХХ" (м.Київ)
до ДПІ у С-ському районі м. Києва
про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у
С-ському районі м. Києва
Рішенням від ХХ.ХХ.2000 колегія суддів арбітражного суду м. Києва
у складі: задовольнила позовні вимоги АКБ "ХХХ" в повному обсязі,
визнавши недійсним рішення Державної податкової Інспекції у
Старокиївському районі м. Києва від ХХ.ХХ.99 з мотиву того, що
договори врахування векселів не є кредитними операціями.
Голова арбітражного суду м. Києва постановою від ХХ.ХХ.2000
залишив рішення без змін з тих самих підстав.
Державна податкова Інспекція у С-ському районі м. Києва з рішенням
та постановою арбітражного суду м. Києва не згодна та просить їх
скасувати, а в позові відмовити, посилаючись на те, що згідно з
діючим законодавством договори врахування векселів є кредитними
операціями.
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов розглянувши
матеріали справи встановила, що Головним державним податковим
ревізором-інспектором відділу проведення особливо важливих
перевірок Державної адміністрації у м Києві Б., головним державним
податковим ревізором-інспектором відділу проведення особливо
важливих перевірок Державної податкової адміністрації у м. Києві
П., старшим оперуповноваженим Управління податкової міліції
Державної податкової адміністрації у м. Києві Х., та
оперуповноваженим Управління податкової міліції Державної
податкової адміністрації у м. Києві Г. була проведена перевірка
дотримання діючого законодавства по операціям з цінними паперами
Акціонерним комерційним банком "ХХХ" за період з ХХ.10.98 по
ХХ.01.99 та виконання вимог Закону України "Про внесення до деяких
законів України змін щодо відкриття банківських рахунків"
( 725/97-ВР ) (725/97-ВР)
за період з 01.09.98-30.10.99.
Згідно матеріалів перевірки було встановлено, що позивач в
порушення вимог п.4.1.2 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не відносив до валового доходу суми
процентних доходів по погашених векселях, придбаних позивачем за
договорами врахування (дисконт) векселів, які мають типову форму,
з чого перевіряючі зробили висновок про те, що договори врахування
векселів повинні були оподатковуватись позивачем, як кредитні
операції і доход, отриманий позивачем за результатами цих операцій
не повинен був проводитися по податковому обліку щодо торгової
діяльності позивача, а дисконт у даному випадку є процентами,
отриманими позивачем за кредитними операціями (договори врахування
векселів) і повинен відноситись до валового доходу в частині
загальної банківської кредитної діяльністю.
Внаслідок того, що позивач відніс суми дисконту до валового доходу
по торговельній діяльності він занизив валовий доход по кредитній
діяльності.
Ці та інші висновки були зафіксовані перевіряючими в акті
перевірки № 2 від ХХ.05.99 на підставі якого Державна податкова
Інспекція у Старокиївському районі м. Києва прийняла рішення № 1
від ХХ.05.99 про стягнення з АКБ "ХХХ" 204300 гри. донарахованого
податку на прибуток та застосування до позивача фінансових санкцій
по податку на прибуток у розмірі 61290 грн., а також про стягнення
1700 грн. штрафу за несвоєчасне повідомлення про відкриття
розрахункових рахунків.
Як видно з матеріалів справи, договори врахування векселів які
досліджувалися у ході перевірки є типовими, предметом яких було
придбання позивачем у контрагента шляхом індосаменту векселів з
наступною оплатою даного векселя на користь контрагента, який
передав ці векселі.
Стаття 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачає, що процентами у розумінні даного Закону
є доход, який сплачується позичальником на користь кредитора у
вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів
або майна, а суми дисконту можуть бути процентами у разі коли
залучення коштів здійснюється шляхом продажу операцій,
казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів,
емітованих позичальником.
В іншому розумінні суми дисконту, згідно нього Закону, не мають
значення процентів.
Твердження відповідача стосовно того, що позивач безпідставно не
оподаткував податком на прибуток дисконт, який є процентами за
договором врахування векселів, які в свою чергу є кредитними
операціями, не може бути прийняте до уваги, оскільки суперечить
вимогам чинного законодавства, так пунктом 1.31 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що продаж товарів - це будь-які операції, що
здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки
та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачаючі,
передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію,
незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного
надання товарів.
Враховуючи, що відповідно до пункту 1.6 зазначеного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а
також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких
операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення,
операції, які передбачають передачу прав власності на цінний папір
(вексель) крім операцій по їх випуску та погашенню, є операціями
по продажу цінних паперів.
Згідно з положеннями вищевказаного Закону під терміном "торгівля
цінними паперами" слід розуміти, зокрема, будь-які операції з
придбання або продажу цінних паперів торгівлями цінними паперами,
чий статус встановлюється відповідним законодавством про пінні
папери І фондовий ринок, а також будь-які операції з
купівлі-продажу цінних паперів особами, які згідно з ст.7.6.2 не
мають статусу торговців цінними паперами.
Оскільки при здійсненні операцій по врахуванню векселів банк
придбає вексель за грошові кошти та стає власником цього векселя,
то керуючись пунктом 1.31 і підпунктом 7.6.2 вказаного Закону ця
операція з метою оподаткування відноситься до операцій з торгівлі
цінними паперами.
З наведеного випливає, що посилання відповідача на результати
перевірки, згідно яких спірні операції з векселями за економічною
сутністю визнані кредитними є безпідставними та не грунтується на
будь-яких нормативних актах.
Даний факт підтверджується також наявним в матеріалах справи
спільним листом Державної податкової адміністрації України,
Міністерства фінансів України, Національного банку України та
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Таким чином, рішення та постанова арбітражного суду м. Києва
відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить діючому
законодавству, у зв'язку з чим підстав для їх скасування немає.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 106-108 Арбітражного
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судова колегія по
перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду
України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення від ХХ.01.2000 та постанову від ХХ.05.2000 арбітражного
суду м. Києва у справі № 000 залишити без змін.