Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України у складі: заступника Голови судді
розглянула заяву Державної податкової інспекції у С-ському районі
м. Києва (надалі ДПІ у С-ському районі)
про перевірку рішення (постанови, ухвали)
арбітражного суду м. Києва
у справі № 000
за позовом Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у
формі закритого акціонерного товариства "ХХХ" (надалі Товариство)
до ДПІ у С-ському районі
про визнання права на податковий кредит на загальну суму
1093110,60грн.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.99 позов задоволене.
Визнано за Товариством право на включення до податкового кредиту в
жовтні -листопаді 1997 року податку на додану вартість в сумі
12461 грн. та податкового кредиту в березні 1998 року податку на
додану вартість сумі 565636,60 грн. і податкового кредиту в травні
1998 року податку на додану вартість 515013 грн.
Постановою заступника голови арбітражного суду м. Києва від
ХХ.ХХ.2000 рішення арбітражного суду м. Києва залишено без змін.
З прийнятими рішенням та постановою арбітражного суду м. Києва не
згодна ДПІ у С-ському районі, яка звернулася з заявою про їх
перевірку, вважаючи невідповідними діючому законодавству.
На думку заявника, арбітражним судом не було враховано, що у
відповідності до п.5.4.4. Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" від 19.07.97 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до валових витрат
було віднесено рекламні заходи стосовно послуг, які надаються
Товариством, і віднесені до податкового кредиту як витрати на
рекламу у сумі 6327 грн., але не було враховано те, що послуги
зв'язку згідно вказаної реклами будуть надаватися лише у 1999
році.
Крім того заявник вважає, що згідно з п. 5.2.7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до валових
витрат суми витрат не врахованих у минулих податкових періодах
(затрати на оренду та комунальні послуги за червень, липень,
серпень) до відшкодування належить 5555,68 грн., а тому
безпідставно відшкодовано з бюджету за листопад 12461 грн.
Заявник також вважає, що Товариство не здійснювало діяльність з
продажу товарів, робіт, послуг. Таким чином, суми податку на
додану вартість, сплачені у грудні 1997 року та у січні 1998 року,
будуть віднесені до складу податкового кредиту лише за умови
початку діяльності СП "ХХХ" при здійсненні оподатковуваних
операцій з продажу товарів (робіт, послуг) та у разі збудованих
основних фондів як до таких, що амортизуються.
Враховуючи викладене, до бюджету має бути повернена сума податку
на додану вартість у розмірі 6718 грн., відшкодована за грудень
1997 року і 63605,80 грн. - відшкодована за січень 1998 року та
відмовлено у відшкодуванні податку на додану вартість у розмірі
565636,6 грн. за березень 1998 року.
Таким чином, відповідно до цього ж пункту вказаного закону сума
ПДВ, що підлягає відшкодуванню у травні 1998 року у розмірі 515013
грн., не може бути відшкодована підприємству з державного бюджету.
ДПІ у С-ському районі також звернулася з клопотанням про
поновлення процесуального строку для подачі заяви про перевірку
постанови в порядку нагляду.
Своє клопотання заявник мотивує тими обставинами, що постанова
арбітражного суду м. Києва була отримана лише ХХ.ХХ.2000, а тому
на протязі встановленого терміну заява була подана до судової
колегії.
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України, розглянувши матеріали арбітражної
справи, заяву про перевірку рішення і постанови арбітражного суду
в порядку нагляду, встановила, що копія постанови арбітражного
суду про перевірку в порядку нагляду рішення по справі була
отримана ДПІ у С-ському районі ХХ.ХХ.2000, а не ХХ.ХХ.2000, у
зв'язку з чим судова колегія вважає, що ДПІ у С-ському районі
безпідставно поставила питання про відновлення пропущеного терміну
для звернення з заявою про перевірку постанови арбітражного суду
м. Києва в порядку нагляду в установлений термін.
Матеріали арбітражної справи свідчать, що Товариством у жовтні
-листопаді 1997 року було включено до складу податкового кредиту
сплачені у зв'язку з проведенням рекламних заходів кошти в сумі
6327грн. та за оплату оренди і комунальних послуг на суму 5555,68
грн.
ДПІ у С-ському районі у грудні 1997 року було проведено перевірку
правомірності віднесення Товариством до податкового кредиту
зазначених сум ПДВ, про що було складено акт перевірки № 1 від
ХХ.ХХ.97, а також доповнення № 12 від ХХ.ХХ.99р.
В ході перевірки були використані документи за жовтень-листопад,
які підтверджували зазначені суми ПДВ і також в процесі зустрічної
перевірки було встановлено про надання Товариству рекламним
агентством "УУУ" зазначених рекламних послуг, а тому суд підставне
прийшов до висновку про наявність умов для відшкодування понесених
затрат.
Судова колегія вважає, що арбітражним судом м. Києва підставне
зроблено висновок, що відмова у віднесенні зазначених витрат на
рекламу до складу валових витрат лише на тій підставі, що послуги,
які рекламувалися, не надавалися підприємством в розглядуваному
звітному періоді , є неправомірною , оскільки п.п.5.4.4 ст.5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в
редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97) ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачає, що до складу валових витрат платника податку
включаються "витрати платника податку на проведення перепродажних
та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що
продаються (надаються) такими платниками податку".
Матеріалами справи підтверджено, що рекламні дії були здійснені,
оскільки п. п. 5,10 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від
22.05.97), ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
яким "установлення додаткових обмежень
щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку,
крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється", а тому
ДПІ неправомірна відмовило у віднесенні до складу валових витрат
на проведення рекламних заходів і пов'язаних з цими заходами дій
та понесеними затратами і віднесення їх до податкового кредиту.
Судовою колегією також враховується , що Товариством були
здійснені певні дії по рекламі своїх майбутніх послуг, а тому
згідно з п. п. 7.5.1 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.97
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення
права платника податку на податковий кредит вважається дата першої
з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку в оплату
товарів (робіт, послуг) ,або дата отримання податкової накладної;
зазначений Закон не ставить виникнення у платника податку права на
податковий кредит від виконання податковими органами певних дій.
Судова колегія враховує, що стосовно ПДВ, пов'язаного з оплатою
орендної плати та комунальних послуг, то відповідно до ст. 7.5.1
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на податковий кредит виникає з дати списання коштів з
банківського рахунку в оплату послуг або з дати отримання
податкової накладної. Оскільки позивач оплатив оренду за чотири
місяці ХХ.ХХ.97 і на цю дату отримав податкову накладну, то
віднесення суми ПДВ до податкового кредиту в цей період є
правомірним.
Що стосується ПДВ за березень та травень 1998 року, пов'язаного з
оплатою придбання та спорудження станції супутникового зв'язку, то
відповідно до п.22 ст.2 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платником податку є особа, яка ввозить
товари на митну територію України або отримує від нерезидента
роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній
території України, тобто, позивач, отримавши послуги від
нерезидентів для їх подальшого використання на митній території
України, є платником податку.
У п.7.4.1 названого Закону передбачено, що суми ПДВ, сплачені
платником податку у звітному періоді в зв'язку з придбанням
(спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації,
включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду
незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів"
тобто підтверджується право позивача на податковий кредит за
березень, травень 1998 року, що виник після сплати ПДВ на імпортні
послуги, які є складовою частиною контракту на придбання та
спорудження станції супутникового зв'язку Gateway, (що
підтверджується відповідними документами), яка є основними
фондами, що підлягають амортизації.
Судова колегія вважає, що при прийнятті рішення і постанови були
враховані матеріали арбітражної справи та діюче законодавство і
представлені докази сторін, а тому не вбачається підстав для
скасування рішення і постанови.
Керуючись ст.ст.96, 106-108 Арбітражного процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судова колегія по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Залишити без змін рішення арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.92
та постанову цього ж суду від ХХ.ХХ.2000 по справі № 000.