Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України у складі:
заступника Голови
судді
розглянула заяву Державної податкової інспекції у З-ному р-ні
м.Києва про перевірку рішення (постанови, ухвали) від ХХ.ХХ.2000
арбітражного суду міста Києва у справі № 000
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
до Державної податкової інспекції у З-ному р-ні м.Києва
про визнання рішення від ХХ.ХХ.2000 № 1 Державної податкової
інспекції у З-ному р-ні м.Києва недійсним
Рішенням арбітражного суду м.Києва від ХХ.ХХ.2000 позовні вимоги
задоволені частково - рішення № 1 визнано недійсним у частині
стягнення фінансових санкцій з ПДВ у сумі 1452 грн. та податку на
прибуток у сумі 739 грн.18 коп.
Постановою від ХХ.ХХ.2000 перший заступник голови арбітражного
суду м.Києва О. рішення суду залишив без зміни, посилаючись на те,
що позивач правомірно відніс до складу своїх валових витрат
орендні платежі, оскільки договір від ХХ.ХХ.98 , укладений між
позивачем і МДП "УУУ" є договором оренди, який не було визнано
недійсним в установленому законом порядку.
Відповідач з рішенням та постановою суду не погодився, просить їх
скасувати оскільки вважає, що позивач безпідставно зарахував до
своїх валових витрат сплачену орендодавцеві орендну плату та плату
за користування тепло- та електроенергією, водою, за пожежну
охорону, дезінфекцію, вивіз сміття тощо.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія встановила:
На підставі акту перевірки від ХХ.ХХ.2000 відповідач ХХ.ХХ.2000
прийняв рішення № 1 про застосування до позивача фінансових
санкцій за порушення законодавства про оподаткування. Згідно з цим
рішенням відповідач донарахував позивачеві податок на прибуток у
сумі 2621 грн., податок на додану вартість у сумі 1699 грн. а
також нарахував фінансові санкції з податку на прибуток у сумі 786
грн., з ПДВ - у сумі 1699 грн.
Донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість та
нарахування фінансових санкцій відповідач застосував до позивача у
зв'язку з вилученням до валових витрат орендної плати, плати за
спожиті тепло- та електроенергію, воду, дезінфекцію, пожежну
охорону, ремонт приміщення, користування ліфтами, вивіз сміття,
телефонні переговори та інше, що на думку відповідача є порушенням
ст. 21 Закону України " Про лізінг " ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
п.5.3.9 ст.5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п.7.4.1. ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Однак, із матеріалів справи вбачається, що позивач отримав від МДП
"УУУ" у тимчасове платне користування приміщення згідно з
договором від ХХ.ХХ.98р. № 1.
Зазначений договір змістом є договором оренди, а відтак
арбітражний суд правомірно дійшов висновку, що правовідносини за
цим договором не можуть регулюватися законом України "Про лізинг"
( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
. Посилання відповідача на недійсність договору № 1
не можуть бути взяті до уваги, оскільки зазначений договір не було
визнано недійсним в установленому законом порядку.
У зв'язку з тим, що факт користування позивачем приміщенням,
тепло- та електроенергією, водою тощо підтверджується матеріалами
справи, позивач правомірно зарахував до своїх валових витрат
орендну плату за період з ХХ.ХХ.98 по ХХ.ХХ.99 витрати за
використані тепло- та електроенергію, воду, пожежну охорону,
дезінфекцію, вивіз сміття.
Разом з тим арбітражний суд правильно визначив, що позивач не мав
підстав для включення до валових витрат плати за телефонні
переговори та абонплати за телефони, так як орендодавець - МДП
"УУУ" не є підприємством зв'язку і не може надавати послуги
телефонного зв'язку.
За таких обставин судова колегія не знаходить підстав для
скасування рішення і постанови арбітражного суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 106 - 109 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія -
ПОСТАНОВИЛА:
Постанову арбітражного суду м.Києва від ХХ.ХХ.2000 у справі № 000
залишити без зміни.