Підготовлено за матеріалами судових справ. 

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

                  ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2001р.                                        № 04-1/17-8/17

Судова колегія   по   перегляду  рішень,  ухвал,  постанов  Вищого

арбітражного  суду  України  у  складі:

заступника  Голови

судді

розглянула заяву М-ської райдержадміністрації М.Одеси

про перевірку   рішення   (постанови,   ухвали)   від   22.11.2000

арбітражного суду Одеської області

у справі № 000

за позовом ТОВ "ААА"

до М-ської райдержадміністрації, М.Одеси

про зобов'язання продовжити дію договору оренди № 6 від ХХ.07.99

Рішенням від  ХХ.08.2000  арбітражного  суду  Одеської області,  у

позові  відмовлено  з  мотивів  закінчення  терміну  дії  договору

оренди,   своєчасного   повідомлення  орендаря  про  відмову  щодо

пролонгації договору та намірів орендодавця стосовно  використання

приміщення для власних потреб.

Постановою від   ХХ.11.2000   голови  арбітражного  суду  Одеської

області  рішення  скасовано,  позов   задоволено   -   зобов'язано

відповідача подовжити дію договору оренди від ХХ.07.99 на 1 рік на

тих же умовах з огляду на закріплене ч.3 ст.17 Закону України "Про

оренду  державного  та  комунального  майна"  ( 2269-12 ) (2269-12)
         та п.9.4

договору оренди переважне право орендаря (позивача) на продовження

дії  договору  на тих же умовах та встановлення фактичної передачі

тих  же  приміщень  в  оренду  іншій  особі,  а  не   використання

відповідачем для власних потреб.

Заявник просить  постанову  скасувати,  рішення залишити без змін,

посилаючись на передачу районній  податковій  інспекції  в  оренду

другого,  третього та четвертого поверхів, в тому числі коридорних

приміщень  адміністративної  будівлі  №  2  по   вул.   Г-ва   для

використання за цільовим призначенням.

Судова колегія,  перевіривши наявні матеріали, дійшла висновку, що

оскаржувана  постанова   відповідає   чинному   законодавству   та

обставинам справи з наступних підстав.

ХХ.07.98 між   ЖЕО   М-ського   району   М.Одеси   та  ЖБП  "МММ",

правонаступником якого є позивач, було укладено договір № 6 оренди

нежилого приміщення площею 3 кв.м.  на 1-му поверсі будинку № 2 по

вул. Г-ва у м. Одесі під розміщення кіоску поліграфічної продукції

зі строком дії до ХХ.07.99.

Після закінчення терміну дії договір було переукладено ХХ.07.99 зі

строком дії до  ХХ.07.2000  зі  зміною  місцерозташування  об'єкта

оренди,  а  саме  щодо  приміщення  такої  ж площі на 2-му поверсі

зазначеного будинку.

Листами від ХХ.07.2000 № 6 та від  ХХ.07.2000  №  8  ЖЕО  М-ського

району  повідомило  позивача  про  закінчення терміну дії договору

оренди та відмову в його пролонгації,  без зазначення причин такої

відмови.

У відзиві  на  позовну  заяву відповідачем вказано у якості причин

такої відмови необхідність використання приміщень другого  поверху

будівлі для власних потреб.

Проте, як свідчать наявні у справі листи позивача,  ДПІ у М-ському

районі та лист відповідача від ХХ.07.2000 № 4,  дійсною  підставою

відмови  в  пролонгації  договору  з добросовісним орендарем стала

передача займаних  ним  приміщень  районній  державній  податковій

інспекції, тобто, іншому користувачу.

Згадана установа   не   відноситься   до  структурних  підрозділів

відповідача,  не знаходиться  у  підпорядкуванні  останнього,  чим

спростовуються посилання заявника на наміри використання приміщень

для власних потреб.

За таких обставин арбітражний суд всебічно,  відповідно  до  вимог

ст.43 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  оцінивши докази по справі,  цілком

обгрунтовано  дійшов   висновку   про   безпідставність   ухилення

відповідача  від пролонгації договору з позивачем на тих же умовах

та на той же строк, оскільки згідно ч.3 ст. 17 Закону України "Про

оренду  державного  та  комунального  майна"  ( 2269-12 ) (2269-12)
         та п.9.4

договору пріоритетне право на  продовження  терміну  дії  договору

оренди  належить  орендарю,  який  належним  чином  виконував свої

обов'язки.

Таким чином,  висновки,  викладені в постанові арбітражного  суду,

відповідають  чинному  законодавству  та  фактичним  обставинам по

справі, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.  106-108  Арбітражного   процесуального   кодексу

України  (1798-12  )  судова  колегія по перегляду рішень,  ухвал,

постанов Вищого арбітражного суду України, -

                           ПОСТАНОВИЛА:

Постанову від ХХ.11.2000  арбітражного  суду  Одеської  області  у

справі № 17-5-20/4997 залишити без змін.