ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.12.2003 Справа N 2-15/4552-2003
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
розглянувши касаційну скаргу Кримської регіональної митниці на
постанову Вищого господарського суду України від 10 вересня 2003
року № Х3 у справі за позовом приватного підприємця А.А.А. до
Кримської регіональної митниці, Управління Державного казначейства
в Автономній Республіці Крим про стягнення суми, -
встановила:
У лютому 2003 року приватний підприємець А.А.А. звернувся з
позовом до Кримської регіональної митниці та Управління Державного
казначейства в Автономній Республіці Крим про повернення суми
сплаченого податку на додану вартість.
Відповідачі позов не визнавали.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10
квітня 2003 року, залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 27 травня 2003 року, позов
задоволено з тих мотивів, що позивач є платником єдиного податку,
а тому не повинен сплачувати податок на додану вартість.
Постановою Вищого господарського суду України від 10 вересня 2003
року № Х3 зазначені судові рішення залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 20 листопада 2003 року за
касаційною скаргою Кримської регіональної митниці порушено
провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду
України від 10 вересня 2003 року з мотивів її невідповідності
нормам матеріального права та різного застосування Вищим
господарським судом України положень одного й того ж закону в
аналогічних справах.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи Судова палата вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до пункту 2.2 статті 2 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платником податку на додану
вартість є особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну
територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для
їх використання або споживання на митній території України, за
винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, в
разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари
(предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно із
законодавством.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, об'єктом оподаткування є операції щодо продажу
товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі
операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу)
та операції з передачі права власності на об'єкти застави
позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської
заборгованості заставодавця і щодо ввезення (пересилання) товарів
на митну територію України та отримання робіт (послуг), що
надаються нерезидентами для їх використання або споживання на
митній території України, в тому числі операції з ввезення
(пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та
іпотеки.
Відповідно до частини 1 статті 1 Указу Президента України "Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
спрощена система оподаткування,
обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого
підприємництва, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з
якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не
більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Таким чином, платник єдиного податку звільняється від сплати
податку на додану вартість лише з операцій щодо продажу товарів
(робіт, послуг).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач
здійснював ввезення товару на митну територію України.
Оскільки господарські суди при вирішенні даного спору на вказані
вимоги законів уваги не звернули, постановлені по справі рішення
не можна визнати законними і обгрунтованими і вони підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і вирішити
спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Постанову Вищого господарського суду України від 10 вересня 2003
року № Х3 ( sp04/049-1 ) (sp04/049-1)
, постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 27 травня 2003 року та рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2003
року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.