ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.12.2003 Справа N 20/680.20/710
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
фірми "YYY" на постанову Вищого господарського суду України від
15.04.2003 року у справі за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" до закритого акціонерного товариства "YYY"
про спонукання до виконання зобов'язань за генеральним договором
про сумісну підприємницьку діяльність від 31.07.2000 року №16 та
за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства "Фірма
"YYY" до товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" про
усунення перешкод в користуванні приміщенням,
встановила:
У листопаді 2002 року ТОВ "XXX" звернулося до господарського суду
м. Києва з позовом до ЗАТ "Фірма "YYY" про спонукання виконати
зобов'язання за Генеральним договором про сумісну діяльність № 16
від 31.07.2000 року. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що
відповідач порушує вимоги п. 3 протоколу №1 від 31.07.2000 року до
договору № 16, згідно до якого відповідач надає строком на п'ять
років необхідну для сумісної роботи частину орендованих приміщень
на першому поверсі загальною площею 157, 2 кв. м.
У грудні 2002 року ЗАТ "Фірма "YYY" звернулася до господарського
суду м. Києва з позовом до ТОВ "XXX" про усунення перешкод в
користуванні приміщенням. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що
відповідно до протоколу № 2 від 27.12.2001 року припинено
співробітництво в межах Генерального договору № 16 від 31.07.2001
року та протоколу №1 від 31.07.2001 року і скасовано дію п.1 та
п.3 Протоколу № 1 від 31.07.2001 року, якими було передбачено
надання відповідачеві частини приміщення.
На підставі ст. 58 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
справи об'єднано в одне
провадження.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.12.2002 року у
задоволенні обох позовних заяв відмовлено за безпідставністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.
2003 року рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2002 року
в частині відмови в позові ЗАТ "Фірма "YYY" до ТОВ "XXX" про
усунення перешкод в користуванні приміщенням скасовано та прийнято
нове рішення, яким задоволено позов ЗАТ "Фірма "YYY". В іншій
частині рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2003 року
скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду
від 19.03.2003 року та залишено без змін рішення господарського
суду м. Києва 25.12.2002 року.
19.06.2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ЗАТ
"Фірма "YYY" порушено касаційне провадження з перегляду постанови
Вищого господарського суду України від 15.04.2003 року. Скарга
мотивується невідповідністю постанови рішенням Верховного Суду
України з питань застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова
палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Скасовуючи постанову Апеляційного суду та залишаючи рішення суду
першої інстанції касаційний суд грунтував свою постанову тим, що
ТОВ "XXX" правомірно користується жилими приміщеннями відповідно
до генерального договору № 11 від 31.07.2000 року та протоколу від
31.07.2000 року.
Проте з такими висновками погодитись не можна з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.07.2000 року між
сторонами укладено генеральний договір "Про спільну підприємницьку
діяльність" (далі Договір) та Протокол № 1 до Договору. Згідно з
п. 3 Протоколу № 1 ТОВ "XXX" передано у користування нежиле
приміщення, загальною площею 157,2 м.кв. по вул. Х-ва, 88 строком
на п'ять років.
Апеляційний суд правильно зазначив, що з укладенням нового
Генерального договору "Про спільну підприємницьку діяльність" № 16
та Протоколу № 1 до Договору від 31.07.2001 року Договір та
Протокол № 1 до Договору від 31.07.2000 року втратив чинність.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння
зміна умов договору не допускається, за винятком випадків,
передбачених законом (ст. 162 Цивільного Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Статтею 8.1. Договору № 16 від 31.07.2001 року визначено строк дії
договору - з дня його підписання і до тих пір поки одна із сторін
не повідомить іншу про його розірвання.
27 грудня 2001 року сторони уклали Протокол № 2 до Договору № 16
від 31.07.2001 року і пунктом третім припинили юридичну силу п.п.
1,3 Протоколу № 1 від 31.07.2001 року про надання ТОВ "XXX" в
користування приміщення, площею 157, 2 м.кв. на першому поверсі у
будинку № 88 по вул. Х-ва.
Отже, висновок апеляційного суду в тому, що право володіння та
користування спірним приміщенням припинено за взаємною згодою
сторін і його подальше користування ТОВ "XXX" незаконне є
правильним.
За таких обставин вказівки касаційного суду щодо неправильного
застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального
права не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
постановила:
касаційну скаргу ЗАТ "Фірма "YYY" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/957-1 ) (sp02/957-1)
від
15.04.2003 року скасувати.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.03.2003 року залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.