ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
23.12.2003 Справа N 2-20/4733-03
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
розглянувши касаційну скаргу Кримської регіональної митниці
на постанову Вищого господарського суду України від 10 вересня
2003 р. N 2-20/4733-2003 у справі за позовом приватного підприємця
<...> до Кримської регіональної митниці, Управління Державного
казначейства в Автономній Республіці Крим про стягнення суми,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2003 р. приватний підприємець <...> звернувся з
позовом до Кримської регіональної митниці та Управління Державного
казначейства в Автономній Республіці Крим про повернення суми
сплаченого податку на додану вартість.
Відповідачі позов не визнавали.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
8 квітня 2003 р., залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 27 травня 2003 р., позов
задоволене з тих мотивів, що позивач є платником єдиного податку,
а тому не повинен сплачувати податок на додану вартість.
Постановою Вищого господарського суду України від 10 вересня
2003 р. N 2-20/4733-2003 зазначені судові рішення залишено без
змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 20 листопада 2003 р. за
касаційною скаргою Кримської регіональної митниці порушено
провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду
України від 10 вересня 2003 р. з мотивів її невідповідності нормам
матеріального права та різного застосування Вищим господарським
судом України положень одного й того ж закону в аналогічних
справах.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Згідно з п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платником податку на додану вартість є
особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України
або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання
або споживання на митній території України, за винятком фізичних
осіб, не зареєстрованих як платники податку, у разі коли такі
фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах,
що не підлягають оподаткуванню згідно із законодавством.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування є операції щодо продажу товарів (робіт,
послуг) на митній території України, у тому числі операції з
оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції
з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику
(кредитору) для погашення кредиторської заборгованості
заставодавця і щодо ввезення (пересилання) товарів на митну
територію України та отримання робіт (послуг), що надаються
нерезидентами для їх використання або споживання на митній
території України, у тому числі операції з ввезення (пересилання)
майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Указу Президента України "Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
спрощена система оподаткування,
обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого
підприємництва, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах,
з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не
більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції
(товарів робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.грн.
Таким чином, платник єдиного податку звільняється від сплати
податку на додану вартість лише з операцій щодо продажу товарів
(робіт, послуг).
Як випливає з матеріалів справи та встановлено судами,
позивач здійснював ввезення товару на митну територію України.
Оскільки господарські суди при вирішенні даного спору на
вказані вимоги законів уваги не звернули, постановлені по справі
рішення не можна визнати законними і обґрунтованими і вони
підлягають скасуванню, а справа-направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову Вищого господарського суду України від 10 вересня
2003 р. N 2-20/4733-2003, Постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 27 травня 2003 р. та рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 квітня
2003 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.