Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИШИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.05.2001 р.
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України
у складі:
заступника Голови
судді
розглянула заяву ТОВ "УУУ"
про перевірку рішення (постанови, ухвали) від ХХ.ХХ.2001
арбітражного суду м.Києва у справі № 0/000
за позовом АКБ"ААА"
до ТОВ "УУУ"
про стягнення 1785332,87 грн.
Рішенням від ХХ.ХХ.2000 арбітражного суду М.Києва позов задоволено
в частині стягнення 800000 грн. заборгованості, 907566,92 грн.
відсотків, та 77765,95 грн. пені у зв'язку з невиконанням
відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 1 від ХХ.ХХ.98
Ухвалою від ХХ.ХХ.2000 арбітражного суду М.Києва, винесеною на
підставі ст.121 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, змінено спосіб виконання
рішення шляхом звернення стягнення на майно, що належить ТОВ "УУУ"
на праві власності, де б воно не знаходилося.
Ухвалою від ХХ.ХХ.2001 арбітражного суду М.Києва змінено
резолютивну частину ухвали із зазначенням здійснення звернення
стягнення за рахунок майна, що належить відповідачу на праві
власності, де б воно не знаходилося, крім майна, що знаходиться в
заставі.
Постановою від ХХ.ХХ.2001 голови арбітражного суду М.Києва ухвалу
від ХХ.ХХ.2001 скасовано з огляду на те, що банк не може бути
позбавлений права задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого
майна, а при його недостатності за рахунок іншого майна.
Заявник просить постанову скасувати, оскільки вважає, що ухвала
від ХХ.ХХ.2001 винесена з врахуванням вимог ст.20 Закону України
"Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, встановленого кредитним договором від
ХХ.ХХ.98 терміну повернення кредиту, а також заборони на
відчуження нежилих приміщень в будинку № 1 по вул.Д-ській в
М.Києві, накладеної ХХ.ХХ.98 державним нотаріусом Н-ської
Київської державної нотаріальної контори.
Судова колегія, перевіривши наявні матеріали, дійшла висновку, що
оскаржувана постанова відповідає чинному законодавству та
обставинам справи з наступних підстав.
Ухвалою від ХХ.ХХ.2000 арбітражним судом звернено стягнення суми
боргу за рахунок майна відповідача, де б воно не знаходилося, у
зв'язку з неможливістю реалізації первісної грошової форми
виконання рішення від ХХ.ХХ.2000, чим спростовуються посилання
заявника на недотримання вимог ч.6 ст.20 Закону України'"Про
заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, які передбачають достатність рішення
(ухвали) суду для звернення стягнення на заставлене майно.
Оскільки перелік майна боржника, на яке може бути звернено
стягнення, визначає судовий виконавець за правилами, встановленими
розділом 5 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
, наказ арбітражного суду не
повинен містити такого переліку, а лише вказівку про звернення
стягнення, на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням
арбітражного суду (п.5 Роз'яснення президії ВАСУ від 12.09.96 .№
02-5/333 "Про деякі питання практики застосування ст.121 АПК
України" ( v_333800-96 ) (v_333800-96)
). Тобто, арбітражний суд позбавлений
права визначати перелік майна на яке може бути звернення
стягнення, в зв'язку з чим будь-яка конкретизація майна боржника,в
т.ч. шляхом вилучення із вищезазначеного переліку певного майна
(заставленого майна тощо) суперечить вимогам ст.121 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та є суттєвим порушенням прав кредитора (позивача).
За таких обставин помилковим визнається оформлене ухвалою від
ХХ.ХХ.2001 обмеження; майна відповідача, на яке може бути звернено
стягнення, лише майном, яке не перебуває у заставі, оскільки це
штучно перешкоджає кредитору (банку) задовольнити майнові вимоги.
В розрізі цього скасування цієї ухвали оскаржуваною постановою є
правомірним. Тим більше, що чинне законодавство не містить
переліку майна юридичних осіб, на яке не може бути звернено
стягнення. Такий перелік встановлено лише стосовно фізичних осіб
(Додаток № 1 до ст.379 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
).
Не можуть бути прийняті до уваги посилання заявника на
неврахування судом та державним виконавцем заборони на відчуження
нежилих приміщень в будинку № 1 по вул. Д-ській в М.Києві,
накладеної ХХ.ХХ.98 державним нотаріусом Н-ської Київської
державної нотаріальної контори, оскільки зазначена заборона
спрямована на недопущення відчуження предмету застави саме
заставодавцем (відповідачем) на користь третіх осіб без згоди
кредитора- заставодержателя (п.10 договору застави від ХХ.ХХ.98).
Таким чином, оскаржувана постанова відповідає чинному
законодавству та фактичним обставинам по справі, а тому підстави
для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.106-108 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія, -
ПОСТАНОВИЛА:
Постанову від ХХ.ХХ.2001 арбітражного суду М.Києва у справі №
0/000 залишити без змін.
Ухвалу ВАСУ від ХХ.ХХ.2001 № 1 вважати такою, що втратила
чинність.